«Іловайський котел» у наших літописах залишиться як величезна трагедія і водночас – приклад героїзму
Наприкінці серпня 2014 року в Іловайську на Донеччині в оточенні опинилися кілька тисяч українських військових як із частин ЗСУ, так і з добровольчих батальйонів. «Іловайський котел» у наших літописах залишиться як величезна трагедія і водночас – приклад героїзму і самовіддачі тих людей, які, попрощавшись із життям, дивом повернулися додому живими.
Трагедія особливо зачепила Волинь, адже в операції брала участь 51-а механізована бригада, в якій служили волиняни, бійці спецроти «Світязь», а також чимало волинян у складі добровольчих батальйонів, – пише Інформаційне агентство Волинські Новини.
ЯК «СВІТЯЗЬ» ПРОРИВАВСЯ З ОТОЧЕННЯ
Про те, як проривалися з оточення і що там відбувалося насправді, розповів заступник командира роти особливого призначення МВС «Світязь» Ігор Дрючан. Він до останнього був зі своїми бійцями, а потім, коли «зелений коридор» розстріляли, отримав контузію. З оточення він вийшов разом з колоною Червоного Хреста. До того разом з Всеволодом Стеблюком – начальником медслужби батальйону МВС «Миротворець» – врятував життя більше 80 бійців.
«Ніхто не зміг прорватися. Колону розбили всю. Щойно поїхали – після першого села зліва почала бити артилерія. Колона була велика – до 4 кілометрів. Вона рухалась, а її обстрілювали з усіх боків, з усіх видів озброєння: стрілкового, ПТУРСів. Коли вискочили – побачили танки. 5 танків прямою наводкою били по автобусах, по машинах з людьми…
Зараз вже трохи легше все це згадувати. Але… Нікому не побажаєш бачити таку картину, коли в автобусі їде близько 40 людей і туди потрапляє танковий снаряд. Усі пластмаски від автобусу розлітаються, а сам він з людьми горить як свічка.
Колона йшла під обстрілом і вже в Новокатеринівці ми вискочили між двох позицій російських десантників. Там вони нас уже добили. А далі – ті, хто залишились живими, забарикадувалися в одному з будинків. Нас атакували. Там я й отримав контузію. Отямився від того, як якась жіночка мене б’є по обличчю і питає, чи живий. Вона мене затягнула повзком за свій будинок. Потім через деякий час прийшла і розповіла, що всіх забрали в полон, тільки один боєць залишився».
«Не можу навіть описати, що там було. Досі не знаю, як ми вибралися із того пекельного коридору. Ми, хто вцілів із першої колони, закріпили свої позиції у Червоносельському, тримали оборону. Але що ти можеш зробити із автоматом чи кулеметом в руках, якщо проти тебе танки та артилерія? Наш єдиний гранатомет згорів у автобусі. Нас розстрілювали із установок «НОНА» і танків «ПТУРів». Ще б трохи і нас зрівняли би із землею», – розповів командир роти особливого призначення «Світязь» (на той час) Олександр Фацевич.
3 вересня 2014 року від вигуків «Герої!» та «Слава Україні!» здригнувся увесь обласний центр Волині. Зі сльозами радості на очах та пишними букетами квітів лучани зустрічали бійців роти «Світязь», які вийшли із оточення у Іловайську.
ПОВЕРНУЛИСЯ З ІЛОВАЙСЬКА, ЩОБ РОЗПОВІСТИ СТРАШНУ ПРАВДУ
Зрада командування, великі втрати та війна із росіянами, – правду з зони бойових дій привезли бійці спецроти «Світязь».
«Те, що кажуть про те, що там загинуло до сотні чоловік – брехня, там загинуло до тисячі людей. Російський офіцер сам сказав: «мы задолбались вас ждать». Три дні чекали на нашу колону, саме щоб «роздовбати». Коли нас завантажили у «червоний хрест», вони просто знялися з позицій і поїхали додому. Ми не знали, хто і звідки стріляє. Поранених потім сепаратисти та чеченці добивали», – зізнався боєць Андрій Рабомізо на позивний «Одеса».
Боєць розповів, що на них чекали росіяни, не було ніякого зеленого коридору. Російський офіцер їм казав, що, якби вони вивісили бодай один білий прапор, їх так не обстрілювали б. До двох тисяч українських військових та добровольців розтягнулося колоною на 3-4 кілометри, їх, зі слів, бійців «Світязя», «повели на розстріл», вони навіть не йшли у бойовому порядку.
Бійці переконують, що жодного виводу колони з Іловайська не було. Була вказівка виходити без зброї та без техніки, від чого відмовився генерал-лейтенант Хомчак.
«Скажіть просто: генерал-лейтенант Хомчак, якщо тебе не мучить совість, просто звільнися. І полковник Філін, звільніться нафіг!», – емоційно висловив свою думку про командирів боєць Андрій Ткачук.
Нагадаємо, у Луцьку в день гіркої річниці «іловайського котла» 24 серпня о 14.00 буде оголошено Хвилину Пам’яті, під час якої на хвилину зупинять рух транспорту на території міста та звуковими сигналами вшанують пам’ять загиблих військовослужбовців.
Також скорботні заходи у зв’язку з річницею іловайської трагедії за участю учасників антитерористичної операції та членів їх сімей відбудуться на теренах Волинської області 29 серпня 2015 року.
