Хейт: чому це явище існує, як його розпізнати та як правильно реагувати

Український онлайн-простір багатий на хейтерські висловлювання. Багато негативу на свою адресу отримують відомі люди. «Джамалу захейтили за власну версію гімну України», «Лілію Ребрик захейтили за третю вагітність під час війни», «Доньку Полякової захейтили за нецензурну лексику» – таких заголовків зі словом «захейтили” у ЗМІ безліч. 

Однак найбільші потоки хейту спричиняють онлайн-суперечки, які часто розділяють людей на два табори. Хоча там завжди є місце для об’єктивної критики позиції опонентів, велика частина висловлювань поміщається в обгортку ненависницьких висловлювань, пише УП. Життя.

Щоб навчитися розрізняти хейт та правильно на нього реагувати, необхідно розібратися у причинах та наслідках цього явища.

У цьому журналістам допомогли:

• ректор Київської школи економіки, керівник соціологічних досліджень Тимофій Брік;
• соціальний психолог, науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Володимир Савінов;
• психологиня та психотерапевтка Марія Фабрічева.

Природа хейту

Коли ви припускаєтеся помилки й вас називають нездарою – це хейт. Якщо у відповідь на вашу думку звучить “Ти – дурний” – це також хейт. Коли під відео про прикладну механіку ви звертаєте увагу на те, наскільки рівний ніс спікера, – це ще один прояв хейту. 

Ненависницькі висловлювання можуть засновуватися на будь-чому – на расі, національності, статі, сексуальній орієнтації, релігії, політичній приналежності тощо. Загалом причин для хейту може бути безліч.

За словами соціолога Тимофія Бріка, хейт не з’явився з появою цифрових технологій – вони тільки посилили його. Явище хейту існує стільки, скільки існує суспільство.

“Хейт – це результат поляризації, це погана комунікація без відповідальності, що призводить до розривів між людьми й поганим почуттям по життю”, – розповідає соціолог.

Як він пояснює, поляризація – це явище, коли люди розбиваються на групи “свої” та “чужі” й діють відповідно до власних упереджень. Тобто – своїх хвалять, чужих ображають.

Наприклад, одним із втілень хейту доцифрової доби є антисемітизм. Низку негативних стереотипів про євреїв (жадібність, хитрість) можна вважати проявом мови ненависті. Однак антисемітизм не обмежився лише словесним цькуванням. Упереджене ставлення та нацистська пропаганда, стали причиною Голокосту – геноциду, під час якого було вбито щонайменше 6 мільйонів євреїв.

Інтернет лишень полегшив розповсюдження хейту.

У 1995 році з’явився перший “сайт ненависті” – Stormfront. Його засновником був один з колишніх лідерів Ку-клукс-клану. Сайт швидко набрав обертів та став популярним місцем для обговорення ідей, пов’язаних з неонацизмом, білим націоналізмом та білим сепаратизмом. За даними дослідження 2014 року, користувачі цього сайту були причетні близько до 100 вбивств за 5 років.

Однак частіше в онлайн-середовищі хейт втілюється у звичайних словесних цькуваннях. А його розповсюдженість – наслідок анонімності та легкого доступу до будь-кого та будь-чого.

Як розпізнати хейт?

Серед головних ознак хейту:

• недостатня або відсутня конструктивність;
• апеляція до емоцій, а не до логіки;
• неетичність;
• перехід на особистості;
• маніпулювання.

“Хейт є дуже емоційною історією. В соціальних мережах легко сховатись за аватаркою, за анонімністю. Немає страху бути покараним. Крім того, сама комунікація є неточною. Людина бачить у себе в стрічці пост, написаний три дні тому в іншому контексті та з іншими емоціями, й починає критикувати, виходячи з власного настрою тут і зараз”, – каже Тимофій Брік.

Психолог Володимир Савінов називає хейт в інтернеті ворожнечею без наслідків. Саме анонімність дає агресору почуття власної безпеки.

“Інтернет є безпечнішим місцем для хейтера, адже у реальному житті існує більша ймовірність отримати відсіч. 

Почуття свободи дає змогу не відчувати осуду і дискомфорту навіть тоді, коли логічні аргументи на голову вище за його закиди”, – зазначає фахівець.

Хто такий хейтер?

Хейтер – це людина, яка відкрито проявляє ненависть, нелюбов, огиду до будь-кого або будь-чого.

Володимир Савінов пояснює, не всі люди, які відчувають ненависть, є хейтерами. Лише ті, хто свої негативні почуття виражає у постійній критиці інших. 

“Висловлювання хейтерів часто є ворожими й логічно немотивованими”, – зауважує експерт.

Хейтери сприймають все суб’єктивно, тому не можуть дати зважену оцінку.

“До хейту можуть спонукати різні мотиви, за якими стоїть бажання самоствердитись чи виграти за будь-яку ціну, виправдати себе, не занурюючись у проблему, а просто видаючи поверхові емоційні оцінки. 

Іноді хейтер хоче знайти собі однодумців, щоб просто заспокоїтись, що не він один чогось не розуміє чи на щось нездатний, відстоює свої цінності або слабкості таким грубим способом”, – каже психолог. 

Згідно із дослідженням 2021 року, опублікованим у науковому журналі Scientific Reports, абсолютних хейтерів не існує. Італійсько-словенська група науковців проаналізувала близько мільйона коментарів під відео у YouTube й дійшла висновку, що хейтерами є звичайні користувачі. Свої ненависницькі коментарі вони пишуть не завжди, а час від часу. 

“Всі люди здатні хейтити – і дорослі, і молоді, і чоловіки, і жінки, і бідні, і багаті. Мова скоріш про умови. Людина на вулиці й та сама людина у фейсбук будуть поводитися по-різному. 

Так само впливає і мова повідомлень. Якщо написати пост з негативним сенсом і клікбейтом, то люди будуть більше лайкати та поширювати. Тобто головний фактор – це сама платформа (як на ній влаштована комунікація) та емоційність джерела”, – зауважує Тимофій Брік. 

Хейтерство можна назвати певною сублімацією негативної енергії. Однак сублімація – це надання нових, культурних форм вираження енергії, тоді як хейтер часто спирається на примітивне сприйняття особистості або явища. 

“Це певним чином працює на полегшення переживання негативних емоцій, але воно відбувається лише у самого хейтера і є тимчасовим викидом. Стратегічно хейт скоріше призводить до збільшення негативу з обох сторін”, – пояснює Володимир Савінов.

Психолог зауважує, інколи хейт помилково сприймається як смілива щирість. Однак остання не може бути грубою або образливою. 

Польсько-німецька група вчених у 2020 році у своїй роботі досліджувала психологічні характеристики, які змушують людей хейтити. Науковці провели анкетування 94 інтернет-користувачів, 46 з яких залишили хейтерські коментарі на адресу польських спортсменів під час Зимових Олімпійських ігор 2018 року. Дослідники простежили зв’язок між ненависницькими коментарями та психопатією. 

Вони виявили, що високі показники за шкалою психопатії пов’язані з написанням хейту. Водночас вік, стать, високі значення за шкалами “Розчарування”, “Заздрість”, “Нарцисизм”, “Макіавеллізм” і “Задоволеність життям” не мали на це впливу. Однак лише за цими показниками в жодному разі не можна ставити людині діагноз.

Часто нескінченним джерелом хейту стають онлайн-дебати. У 2021 році це явище вивчали італійські вчені у своєму дослідженні, опублікованому у журналі PNAS. Вони побачили, що важливою характеристикою соціальних мереж є формування ехокамер – середовищ, в яких користувачі зіштовхуються з переконаннями, які повторюють або посилюють їхні власні. Це сприяє більшому розділенню між групами.

Чим більший розрив між двома поляризованими групами, тим більша ймовірність поширення ненависницьких коментарів на адресу противників.

Хейт в українському онлайн-просторі

З хейтом в інтернеті може зіштовхнутися будь-яка людина, яка є активною в онлайні. 

У липні 2023 року українською онлайн-спільнотою пронеслась хвиля хейту щодо очільниці Музею Голодомору Лесі Гасиджак. Тоді Мінкульт опублікував допис у фейсбуці, в якому йшлося про етапи будівництва Музею Голодомору у складі Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років. 

Однак найбільше увагу користувачів привернула не піднята тема, а зовнішність Гасиджак – її почали хейтити за вагу. Одним з очільників ненависників став юрист Клим Братківський.

“Можете називати це бодішеймінгом, фетшеймінгом та лукізмом, але я вважаю, що Музей Голодомору-геноциду має очолити військовий, який пройшов російський полон і знає, що таке голод, тому він може зрозуміти всю суть музею про Голодомор, а не пані Леся Гасиджак”, – написав він у вже видаленому фейсбук-дописі.

Нижче у коментарях Братківський додав, що очолювати його має людина “з нормальною вагою, а не такою, що дискредитує суть закладу”.

Однак на захист Гасиджак тоді стали багато людей, зокрема медійників. Також підтримку жінці висловив омбудсмен Дмитро Лубінець, а громадська організація “Юрфем” допомогла їй подати до суду позов про захист гідності та ділової репутації.

Одним із головних прикладів українських онлайн-суперечок, яка триває з 2019 року, є словесні баталії прихильників Володимира Зеленського та Петра Порошенка, або “зелеботів” та “порохоботів” відповідно. Часом вони не мають ані принципів, ані правил.

“Люди обрали собі тему, і за допомогою неї вони намагаються задовольнити свої емоційні потреби. Це дуже швидкий дофамін. 

Інколи цей нескінченний хейт на адресу “зелеботів” або “порохоботів” може перетворюватися на певну залежність. У такому випадку варто подумати над корекцією своєї поведінки зі спеціалістом”, – пояснює психотерапевтка Марія Фабрічева.

За її словами, однією з причини частих суперечок та проявів хейту на онлайн-платформах є особливості контенту, розміщеного на них. 

“У соцмережах частіше ми маємо справу не з фактами, а з власними інтерпретаціями, емоційними історіями. І саме через це наші прийняття можуть не збігатися. Однак замість дискусії люди починають відстоювати свою позицію як єдино можливу. Іноді люди витримують рамки дискусії, а іноді просто зриваються й переходять на особистості, виливаючи на опонентів свої емоції”, – зазначає експертка. 

Як зрозуміти, що ви – хейтер?

Марія Фабрічева каже, хейтером може бути будь-хто. Психотерапевтка пропонує розділяти їх на ситуативних та професійних.

“Ситуативні – це ті люди, які на постійній основі хейтерством не займаються. Просто в якийсь момент у них накопичились емоції, вони перебували у напрузі, але певні обставини не давали змоги висловити їх тому, через кого виник такий психологічний стан. І ось така людина бачить певний допис, який її обурює. Вона виливає весь свій негатив на незнайому людину. Але потім стає соромно за це, і люди намагаються цього не повторювати”, – розповідає фахівчиня.

Водночас “професійні” хейтери вважають таку свою діяльність власною суперсилою. Вони навмисне приходять на чиюсь сторінку і розмінюють свої емоції, негативно висловлюються, переходять на особистості або навіть можуть почати переслідувати об’єкт цькування. 

Професійні хейтери навіть можуть перетворювати таку свою “діяльність” на роботу. Наприклад, робити блог, в якому самі будуть хейтити та провокувати суспільство на такі ж дії. 

Отже, ви є професійним хейтером, якщо:

• цілеспрямовано ображаєте інших людей;
• переходите на особистості;
• постійно шукаєте можливість написати негативні коментарі;
• не можете зупинитися хейтити інших;
• не бачите за аватаром в інтернеті реальну людину;
• робите боляче навмисно.

“Є люди, здатні це визнати хоча б наодинці із собою. Не треба виходити з плакатом “Я хейтер”. Варто просто чесно зізнатися собі, що перегнув.

Можна попросити вибачення в особистих повідомленнях, аби вирішити ситуацію. Або перепросити публічно. Сказати, що своєї думки не змінив, але цькувати людину не можна”, – радить Фабрічева. 

Вплив війни на бажання хейтити

Українці вже більш ніж півтора року перебувають у постійному стресі та напрузі. За словами Марії Фабрічевої, це впливає на підвищення рівня негативу у соцмережах.

Людям зараз морально важче. Багато хто має свої особисті історії, що травмують. Крім того, у декого міг погіршитися фінансовий стан, що також впливає на рівень життя. Навколо багато тривожних та страшних новин. 

“Ці фактори впливають на настрій, на можливість контролювати себе. Більше людей роблять щось імпульсивно, накопичують негативні емоції та приносять їх у соцмережі”, – пояснює фахівчиня. 

Однак це не дає дозвіл на негативні висловлювання на адресу інших людей.

“Ми просто беремо це до уваги. Але якщо ви хейтите когось, ви маєте розуміти, що ви таким чином завдаєте удару людині, яка може перебувати у вкрай вразливому стані. Ваші слова можуть стати для неї останньою краплею”, – говорить Фабрічева.

Експертка каже, що краще в момент максимальної напруги просто відірватися від комп’ютера або телефона й піти попити води. Завжди варто пам’ятати, що ваше зле слово може стати для когось ударом неймовірної сили. 

Як реагувати на хейт?

За словами Володимира Савінова, найкраща реакція на хейт – його ігнорування. Особливо коли це стосується анонімних ненависників.

Однак якщо людина вирішила дати відповідь – необхідно це робити з більш мудрої, культурної та конструктивної позиції.

“Відсутність реакції на мову ненависті може сприйнятися як згода з нею. Це посилює негативний психологічний вплив. Водночас втручання сторонніх спостерігачів може пом’якшити негативні наслідки хейту”, – каже психолог.

Як зазначає Марія Фабрічева, відповідати на хейт чи ні – це вибір кожного. 

“Якщо для вас це цікава гра і вона вас не травмує, не ретравматизує, не забирає зайвий час, то відповідати можна. Але якщо людина нав’язлива, переходить на особистості, погрожує – краще не відповідати у будь-якому випадку, а просто відправити в бан”, – каже психотерапевтка.

Для уникнення таких ситуацій вона радить створити правила поведінки на власній сторінці.  

“Наприклад, мені не подобається, коли на сторінках є хейт. Я поважаю будь-яку думку. Вона може відрізнятися від моєї, але я сприймаю її, якщо мені її доносять чемно. Я можу особисто припинити суперечку інших, якщо вони переходять за рамки”, – ділиться Фабрічева. 

Якщо ви вирішили відповісти, то варто починати з таких слів: “Я буду дуже вдячним, якщо ми не будемо ображати один одного і спробуємо порозумітися. Я не буду відповідати, якщо ви продовжите спілкування у такому тоні”. Так ви даєте людині один шанс. Якщо вона не зібралась і продовжує хейтити – краще припинити розмову і попрощатися.

За словами експертки, коли людина щиро вважає, що хтось заслуговує на хейт, їй варто звернутися до психолога або психотерапевта. Він може допомогти скорегувати поведінку, однак це можливо лише у разі визнання свого хейтерства.

“Є люди, яким подобається робити погані речі. Не тому, що в них розлад. Не тому, що вони психічно нестабільні. Не тому, що вони психопати. Їм просто це подобається.

Якщо ви бачите, що людина не налаштована зупинитися та змінити тон, продовжує втягувати вас у свої ігри, ви маєте право відправити її в бан”, – наголошує Фабрічева.

Як висловити конструктивну критику замість хейту? 

Соціальні мережі за допомогою функції коментування створюють простір для обміну думками. Однак попри можливість анонімності та безкарності, варто не забувати, що в інтернеті “живуть” справжні люди зі своїми емоціями та почуттями. 

За словами Марії Фабрічевої, конструктивна критика не може:

• містити перехід на особисті;
• вказувати на особливості зовнішності; 
• зачіпати гендер, сексуальну орієнтацію та релігійні вподобання;
• будуватися на маніпуляції.

“Висловлювання “Боже, ви ж мати трьох дітей, як ви можете таке писати” – це теж маніпуляція. В рамках суперечки не важливо, чи ви лідер думок, чи мати трьох дітей. Це все кордони особистості, які не пов’язані з діяльністю”, – зауважує експертка. 

Якщо ви відчуваєте сильну емоційну напругу та злість, то не зможете чітко висловити свою думку. Тому варто підходити до цього з “холодною головою”. Інакше це ризикує перетворитися на звичайний обмін накопиченими емоціями.

“До речі, улюблений українцями вислів “Боже, яке кончене” – це не аргумент. Його використовувати не варто”, – жартує Марія Фабрічева. 

Психотерапевтка каже, ми всі маємо право висловлювати свою думку. Однак ми маємо нести відповідальність за те, як саме ми це робимо.

Якщо людина з кимось не погоджується, у неї є два варіанти. Перший – пояснити причини незгоди: “Я не погоджусь із думкою, тому що…”. Другий – виразити це без обґрунтування: “Я не згодна із думкою”. 

“Можна навести аргументи, факти, дати посилання на певні дані. Або написати: “На мій погляд, твоя поведінка неприпустима, мені це неприємно”. Це доросла позиція. Звісно, виникає питання, чи витримає інша сторона ці рамки та чи не стане у відповідь хейтити. Але якщо ми обмінялися думками – це дискусія”, – зауважує Фабрічева.

Часом люди досить агресивно реагують на помилки інших. Особливо коли йдеться про фахівців, які ніби не мають на них права. У такому випадку, радить психотерапевтка, варто наполягати на конструктиві від коментаторів.

“Можна просто відповісти жартом. Якщо ж ви хочете дати серйозну відповідь, напишіть таке: “Я розумію, що зробила помилку, але це не привід мене ображати. Я буду вам дуже вдячна, якщо ви не будете писати мені подібним тоном”. Ви маєте право окреслювати свої особисті кордони”, – наголошує експертка.