Азарт в законі: Кількість гральних закладів в Україні росте, як на дріжджах

Де-юре гральний бізнес в Україні заборонений уже майже десять років, але де-факто усі ці роки випробувати удачу для ігроманів ніколи не було проблемою. Гральні автомати, букмекерські контори, інтернет-казино в Україні успішно працюють під яскравими вивісками державних лотерей. Але протягом останнього року такі заклади почали з’являтися як гриби після дощу. У Львові, зокрема, підпільні гральні клуби відкривають на місці банків, перукарень, продуктових магазинів. Ринок виявився на стільки великим, що гральні салони розташовуються двері в двері, по три-чотири у будинку.

З чим пов’язаний розквіт такого бізнесу та чи потрібно повертати його у легальний сектор?

Нехитра схема, за якою в Україні процвітає гральний бізнес, давно відома. Про це багато розповідали журналісти, роботу гральних закладів викривали активісти. Те, що закон у цьому бізнесі – проста формальність – бачать усі, але доки це комусь вигідно – гра триває.

Про це пише видання ZIK.

Гральний бізнес та участь в азартних іграх в Україні заборонили у 2009 році. Закон трактує гральний бізнес, як «діяльність, пов’язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп’ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера». При цьому до азартних ігор законодавець не відніс організацію та проведення лотерей. Тому власники казино та гральних автоматів замість того, щоб позакривати свої салони, «модернізували» їх під вимогу закону: на вікнах у тих самих приміщеннях з’явилися вивіски державних лотерей, а гральні автомати – однорукі бандити – замінили на звичайні комп’ютери.

Всередині ж не змінилося нічого: заклеєні вікна, напівтемрява, музика, спиртне, можливість палити просто в залі, цілодобовий режим роботи – все для того, аби клієнти входили в азарт і не помічали плину часу.

Отож, із азартних ігор в Україні формально дозволені лише державні лотереї. Але від державних в них – тільки назва: ліцензії на проведення лотерей приватним компаніям видає Міністерство фінансів. І це фактично весь стосунок держави до цієї сфери. Чинний закон про державні лотереї залишає галузь безконтрольною.

Так, Мінфін мав би відстежувати дотримання ліцензійних умов, але в міністерстві визнали, що не контролюють лотерейний ринок України. Про це в інтерв’ю одному з видань у 2017 році заявив тодішній заступник голови Міністерства фінансів Сергій Марченко.

Закриття нелегальних ігрових закладів та вилучення встановленого там обладнання – у компетенції Департаменту захисту економіки. Періодично у ЗМІ з’являється інформація про кілька виявлених салонів, втім нелегальний ринок азартних ігор від цього точно не здригається.

У департаменті захисту економіки нам повідомили, – здійснюють лише слідчо-оперативні дії, спрямовані на викриття та припинення незаконної діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з проведенням азартних ігор. З початку року по всій країні викрили 225 гральних закладів (зали гральних автоматів, інтерактивні клуби, покерні клуби, казино, букмекерські контори).

«Інформуємо також, що на адресу департаменту та територіального управління у Львівській області надходили звернення органів самоврядування щодо незаконної, на їх думку, діяльності розповсюдження державних лотерей на території регіону. У ході перевірки цієї інформації лише частина з неї знайшла своє підтвердження. 19.10.2018 було проведено санкціоновані обшуки у п’яти підпільних закладах, які маскували свою діяльність під виглядом розповсюдження державних лотерей. За результатами слідчих дій було вилучено 123 одиниці грального обладнання, понад 42 тисячі гривень та 1,4 тис. доларів США», – відповіли у Департаменті економічного захисту Нацполіції.

Але закриття декількох салонів проблеми не вирішує, бо кількість таких «точок» по всій Україні оцінювали у щонайменше дві тисячі. А враховуючи безперервну появу нових закладів, ця цифра могла зрости до нечуваних масштабів.

Хто в грі?

Журналіст-криміналіст, головний редактор львівської газети «Ратуша» Микола Савельєв каже, кришує нелегальний ринок азартних ігор не криміналітет. Ниточки ведуть до Києва – у кабінети наближених до влади політиків. «Говорять, що за «дахом» стоїть прокуратура, правоохоронні органи і, без сумнів, тут не обійшлося без парламентарів», – зазначив він.

ЗМІ доводили причетність до азартних ігор багатьох топ-посадовців. Бенефіціарними власниками «Української національної лотереї» ЗМІ називали нардепів Олександра Третьякова (БПП), Віталія Хомутинника («Відродження»), Сергія Пашинського («Народний фронт»). Звучало й ім’я екс-глави президентської адміністрації Бориса Ложкіна. В УНЛ зв’язок з цими політиками заперечують, а за документами власником компанії є англієць Майкл Джон Фогго.

З гральним бізнесом пов’язують міністра внутрішніх справ Арсена Авакова: у журналістських розслідуваннях йшлося, що гральні заклади, які раніше працювали під вивіскою «В мережі», тісно пов’язані з людьми з оточення Сергія Чеботаря, який був заступником міністра внутрішніх справ. Сам Аваков, до слова, перед камерами оголосив війну гральним салонам. Почати обіцяв зі столиці, але чомусь замість згоратися, лотерейна галузь почала ще більше рости.

«Ніяких кривих компромісів та варіантів. Протягом десяти днів міліція послідовно і неухильно зупинить всі ігрові заклади. Почнемо з Києва, далі – по всій країні», – заявив Аваков у грудні 2014-го.

Хто б не стояв за гральним бізнесом, очевидно, що без лобіювання у владних колах цей нелегальний напрямок економіки не зміг би досягти таких масштабів.

У 2001 році Мінфін видав ліцензію на лотерейну діяльність трьом підприємствам УНЛ, МСЛ та «Патріот». У 2015 році останні два оператори потрапили під санкції РНБО через російських власників.

Відтак, Українська національна лотерея фактично стала монополістом на ринку. Нині УНЛ працює під брендами «Космолот», «Фаворит», «Парі матч», «Національна лотерея золотий кубок», «Лото платинум», «Baza bet», «Fortuna live». Не пішли з українського ринку і деякі бренди МСЛ: «Лото-забава», «Спортліга», «Мегалот», «Золотий тріумф», «Золота підкова».

Цікаво, що термін ліцензії, виданої Мінфіном у 2001 році, закінчився ще у 2014-му. Тож лотерейна галузь нині удвічі незаконна. Однак, влада вирішила не звертати уваги на таку «дрібницю», як закінчення ліцензії, і дозволила операторам працювати до ухвалення нового законодавства.

Спроба ухвалити новий профільний закон була. Законопроект Кабміну пропонував дозволити відкривати казино у чотирьох- і п’ятизіркових готелях, в аеропортах, на іподромах та бортах суден з українською реєстрацією. Законними у казино мали б бути ігрові автомати, а ставки у букмекерських конторах можна було б робити тільки онлайн. Але цей законопроект Верховна Рада провалила.

Ставка на мільярди

Нині одним із пояснень, чому кількість гральних салонів росте як на дріжджах є те, що стати власником такого бізнесу може будь-хто. Мережі гральних автоматів пропонують відкривати власну точку за їхньою франшизою. Пропозиція партнерства розміщена і на сайті Національної лотереї. Компанія гарантує своїм потенційним партнерам безкоштовне встановлення і обслуговування обладнання, навчання персоналу, витратні матеріали. На OLX безліч оголошень про відкриття салонів «під ключ». Потрібно лише приміщення, кілька тисяч доларів – і ти власник бізнесу, для якого закони не писані.

У Львові кількість «точок» азартних ігор попередньо оцінювали у 200 салонів. Після рейду районні адміністрації виявили лише 72. Далі власникам цих приміщень скерують листи із роз’ясненнями щодо того, яка діяльність ведеться на їх квадратних метрах, і рекомендацією негайно розірвати договори оренди. Аби присоромити таких орендодавців, «чорний список» адрес мають оприлюднити у ЗМІ. Та чи злякаються вони публічного осуду? Що їм до того?

У багатьох розвинених кранах світу азартний бізнес легальний і приносить дохід, за який будують дороги, дитсадки та школи. В Україні казино, гральні клуби, букмекерські контори також генерують шалений потік грошей – але лише для своїх власників. Про мільярдні втрати бюджету від оподаткування грального бізнесу говорив чи не кожен міністр фінансів. Олександр Шлапак у 2014 році, Наталія Яресько у 2016-му, Олександр Данилюк у 2018 році заявляли про щонайменше 5 мільярдів гривень, які держава може отримувати щороку, але не отримує. На думку економіста Андрія Новака, враховуючи нинішній рівень цін і доходів, 100% легалізація ринку могла б принести в український бюджет навіть більш як 10 мільярдів гривень.

Щоб усвідомити, яка це шалена сума, наведемо приклад. Побудова сучасного п’ятиповерхового Центру Митрополита Андрея Шептицького у Львові з площею 6000 квадратних метрів коштувала 150 мільйонів гривень. Тобто щороку Україна втрачає гроші на десятки шкіл та дитсадків.

«Заборона грального бізнесу через один факт пожежі в такому закладі була неправильною. Якщо йти такою логікою, то при пожежі на будь-якому підприємстві треба закривати всю галузь. Єдиний наслідок цього рішення – повна тінізація цілої сфери. Оскільки ті, хто хоче, як і раніше грають, але все це відбувається повністю в тіні. По-перше, держава не отримує податків. По-друге, всі працівники працюють нелегально. Тому вихід тільки в тому, щоб виправити цю помилку десятирічної давності і легалізувати гральний бізнес. Інше питання – на яких правилах. Щоб довго не вигадувати, треба просто використати європейський досвід у цій сфері. Звичайно, що мають бути обмеження щодо місця, де можуть відкривати азартні ігри, обмеження за віком. Треба просто сформувати цивілізовані правила гри європейського типу і легалізувати цю сферу», – впевнений Андрій Новак.

Фінансовий фактор головний аргумент для легалізації азартних ігор. Але не менш важливе соціальне питання. Лудоманія – хвороблива пристрасть до азартних ігор, і чим більше в нас гральних салонів, тим більше хворих на цю недугу людей.

«Ця проблема взагалі не вибирає, хто ти, скільки в тебе грошей, чи маєш ти освіту, великий в тебе дохід чи ні. Ця залежність сьогодні може підкосити будь-якого, успішну здорову повноцінну людину. Просто кожен грає на різні суми. І питання навіть не в тому, скільки ти програєш: сто гривень – чи мільйон. А люди програють від бізнесів, машин, квартир до банального – зарплати, золота, чайників з хати. Питання що людина стає одержимою, стирається межа між реальним життям і грою. Настає період, коли вже не має значення – виграти чи програти. Треба просто грати», – каже засновник і керівник ГО «Стоп Азарт» Роман Семенів.

Такі люди схильні до вчинення не лише дрібних крадіжок, але й вбивства і самогубства. Подолати залежність можна. ГО «Стоп азарт» проводить реабілітацію не лише для лудоманів, а й для членів їхніх родин. Адже дружини, матері часто стають залежними від своїх чоловіків і синів, які мають ігрову залежність: намагаються їх постійно контролювань, виплачують їхні борги, погашають кредити, а залежні маніпулюють цим.

Роман Семенів каже: ігрова залежність зруйнувала не одну родину і зламала не одне життя. Аби поламаних доль було менше, необхідно чітко регламентувати правила роботи грального бізнесу і забезпечити контроль за їх дотриманням. Він пропонує дозволити відкривати гральні заклади лише у містах-мільйонниках і заборонити у житлових будинках. Такі заклади мають мати відкриті вікна, не пускати неповнолітніх та прибрати маніпулятивну рекламу, яка обіцяє «золоті гори».

«Написати, як і на пачці сигарет, що азартні ігри розвивають ігрову залежність, і які наслідки можуть бути: руйнування сім’ї, фінансові втрати, крадіжки, самогубства. Написати правду. Принаймні, була б якась противага, а не гра в одні ворота, мовляв ти лише зайшов – і вже мільйонер», – певний активіст.

Окрім того, важливо, аби в закладах азартних ігор була інформація, де залежний може отримати допомогу. Контакти реабілітаційних центрів та психологів мають бути на видному місці.

Враховуючи, що де-факто Україна вже вступила у передвиборчу кампанію, навряд хтось із політиків буде ініціюватиме розгляд цього соціально чутливого питання. Залишається сподіватися, що до «гральної реформи» із усією серйозністю таки приступлять вже нові парламентарі. А обирати їх варто з урахуванням ставлення до проблеми азартних ігор.

Мар’яна Білозір, IA ZIK