Він поспішав робити добрі справи… В Іваничах попрощалися з героєм Олександром Галасом

8-го травня іваничівці провели в останню путь учасника АТО, майора Олександра Галаса.

Коли розпочалася АТО, він, не роздумуючи, поміняв тихе мирне життя на суворі будні воїна-захисника. Близьким друзям говорив, що не допустить, щоб зброю в руки брали його діти – пішов добровольцем. Служив у 26-й окремій артилерійській бригаді, воював під Горлівкою.

Це смерть, яка стала наслідком війни. Олександр слабував на серце,  після військової служби на сході здоров’я остаточно підірвалося. Товариші кажуть, він ніколи не жалів себе. У своїх неповних 54 роки старався кожен день прожити гідно. Його життєвій енергії міг позаздрити кожен з молодих бійців.

6-го травня на урочистостях, присвячених Дню матері, що проходили у Іваничах, ще встиг привітати матерів, які ждали та дочекалися своїх синів із зони АТО. Ніхто тоді не очікував, що це буде останнє вітальне слово Олександра Галаса. Того ж дня його серце перестало битися.

“Кілька днів тому телефонував, пораділи званню майора… Було ще стільки планів на майбутнє…”, – пише на своїй сторінці у Фейсбук волонтер Валерій Курстак.

Проводжати Олександра прийшли друзі, військовослужбовці, представники влади, волонтери, земляки.

“Він переживав за кожного бійця, за їхні сім’ї і дітей, прагнув максимум докласти сили і чимось допомогти. Він згорів, але своїм вогнем запалив побратимів, товаришів, для яких він став взірцем патріота та борця. Проводжаючи в останню дорогу, хочу всім сказати, щоби брали з нього приклад і вчилися боротися. Хай з Богом спочиває наш товариш і бойовий друг, хай земля йому буде пухом”, – виступив на кладовищі боєць 14-ї ОМБр, капітан Петро Нагайовський.

Доповнив його голова Іваничівської районної організації ветеранів АТО Володимир Рубан:

“Саша в свої неповні 54 роки був схожим на 18-річного хлопця. За один день він міг зустрітися, поспілкуватися з  масою людей. Розмовляв з ним буквально за 30 хвилин до того, як перестало битися його серце. У нього було багато планів. Він далі воював, воював тут. Міг телефонувати по 6 разів на день, бо комусь з військових потрібна допомога, називав хлопців своїми дітьми. Говорив, що піде далі служити, бо потрібно міняти бійців.

Сашо, ти в наших серцях. Герої не вмирають”.

Люди не стримували сліз, коли слово взяла рідна сестра загиблого Світлана, що низько вклонилася перед усіма та висловила щиру вдячність за те, що прийшли розділити горе разом із рідними. Два місяці тому Олександр та Світлана в останню путь провели молодшого брата Сергія…

Висловити свої співчуття родині покійного прибули екс-голова районної ради Іванич Віктор Вілентко, заступники голови РДА Теодор Гавінський та Людмила Войтович, селищний голова Федір Войтюк, волонтери Петро Сопронюк та Валерій Курстак.

Похоронили героя з військовими почестями на кладовищі у Іваничах, звідки пішов виконувати свій військовий обов’язок захищати батьківщину. На прощання духовий оркестр зіграв Гімн України, пролунали останні постріли військових на незабутню пам’ять про воїна Олександра Галаса.