Про сім’ю та службу в СБУ: інтерв’ю нового очільника Волині Івана Рудницького
На Волині – кадрові зміни в обласній державній адміністрації. Так, 8-го листопада 2024 року Президент України Володимир Зеленський призначив своїм указом Івана Рудницького головою Волинської ОДА.
Відомо, що Іван Рудницький народився 14 січня 1978 року у місті Дрогобич, що на Львівщині. Новий очільник області з травня 2024 перебував на Волині на посаді керівника Управління СБУ області, пише Конкурент.
Наагадаємо, на посаді він замінив Юрія Погуляйка, який був керівником ОВА упродовж останній п’яти років, з грудня 2019 року. Відповідний указ про призначення нового очільника ОВА з’явився на офіційному сайті Президента України. До призначення Рудницький очолював обласне управління Служби безпеки України.
– Вітаю, Іване Львовичу. Для початку хочу зачепити ваше минуле, яке тісно пов’язане із держслужбою. Зокрема, роботою у спецслужбі. Що саме вас мотивувало пов’язати своє життя із цією сферою?
– Ще під час навчання у вищому навчальному закладі я мріяв піти працювати у Службу безпеки України. Мені ще з самого дитинство була цікавою робота спецслужб, як вони реагують на ті чи інші виклики й в суспільстві, і у світі. Загалом це було моє свідоме бачення піти служити в СБУ. Перед тим я також проходив строкову службу в прикордонних військах, а вже після цього мене призвали у Службу безпеки.
– Ви родом із Львівщини й працювали в місцевому управлінні СБУ. Розкажіть трішки про свій кар’єрний шлях. Де ви працювали після завершення вишу, як підіймалися цими кар’єрними сходами?
– Починав я службу в УСБУ у Львівській області, в місті Дрогобич. Це моє рідне місто, я там виріс, навчався й отримав першу вищу освіту. Звідти й призивався в армію. Звідти я розпочав службу. Потім, у 2003 році, перейшов вже безпосередньо в регіональний орган, де служив до 2013 року. Через два роки, у 2015 році, я повернувся в цей же орган, але спершу на посаду заступника, а потім на посаду першого заступника. Це рідне для мене управління, яке має свої традиції, свій високий професійний рівень. Я дуже гордий, що служив саме в цьому управлінні.
– Один з напрямків вашої роботи в службі – боротьба з корупцією та організованою злочинністю. Чому саме такий напрям роботи для себе вибрали?
– Це дуже цікавий напрямок роботи, особливо боротьба з організованою злочинністю. Це і протидія наркобізнесу, і протидія контрабанді. Це дуже цікаво для кожного офіцера, для кожного оперативника працювати на цій ділянці. У той період, коли я там служив, підрозділ так і називався «підрозділ боротьби з організованою злочинністю і корупцією», тому звідси й ваше питання. Але основний мій вид діяльності – це все ж таки боротьба з організованою злочинністю. Тобто це стосувалося протидії наркобізнесу і контрабанді.
– Ви також працювали й на Закарпатті, і на Полтавщині. З чим саме була пов’язана ваша діяльність в тих областях, які відділення очолювали?
– У тих областях у 2013-2014 роках я працював на посадах заступника начальника управлінь саме з питань протидії корупції та організованої злочинності. Потім склалося так, що я там був і керівником регіонального органу. Президент України Володимир Зеленський доручив мені таку відповідальну роботу. Я йому за це дуже вдячний. Там вже я служив на посаді керівників. Чому саме в цих регіонах? Напевне, тому, що у мене був уже досвід і набагато легше для керівника служити вже в тій області, де ти раніше був заступником. Бо ти розумієш і специфіку регіону, і виклики, які стоять перед службою в цьому регіоні. Найосновніше – ти розумієш менталітет людей, тому набагато комфортніше й швидше можеш адаптуватися і виконати ті завдання, які перед тобою поставили.
– Буде дивно запитати про це у колишнього працівника СБУ, але все ж. Чи передчували ви повномасштабне вторгнення?
– Вторгення ж відбулося і раніше. Коли ж до нас прийшли вже у 2022 році, всі сили безпеки та оборони, правоохоронні органи були готові до захисту своєї землі до захисту своєї держави. Кожен з нас відчував певну загрозу і був до неї готовий. Скоро вже 1 000 днів, як ми боронимо нашу країну. На мою думку, це вже показує, що всі правоохоронці, всі військові, всі сили інших військових формувань – вони йдуть поряд з іншими й підтримують один одного, і всі захищають нашу державу.
– Ви – одружений чоловік, маєте дитину. Скажіть, як ваша дружина реагує на таку роботу? Чи звикла вона до вашої зайнятості, до вашої державної служби?
– Кожній дружині, кожній матері важко звикнути до того, що зазвичай доводиться жити одній з дитиною, а чоловіка у кращому разі бачити на вихідних. Але водночас, я думаю, вона адаптувалася до такої ситуації й ставиться з розумінням. Тим більше, на сьогодні кожен чоловік повинен боронити нашу землю і виконувати завдання там, де це необхідно.
Дружина та дитина – для мене велика опора. Вони завжди мене підтримують.
– Вас призначили очільником Волинської обласної військової адміністрації. Як вам запропонували зайняти таку посаду, як на це відреагували?
Для мене це велика честь і довіра, яку висловив мені Верховний головнокомандувач, наш президент Володимир Зеленський. Це велика гордість для мене. Я сприйняв це з великим натхненням, бажанням щось змінити. Хочу допомогти людям і виконувати ті завдання, які перед нами стоять, захищати нашу державу.
– Який ви на роботі з колегами? Як ви себе могли б схарактеризувати?
Перш за все відповідальний, готовий почути кожного, бути в діалозі. Впевнений у своїх рішеннях. Основне для мене – це відверті, щирі відносини і як між мною як керівником, так і між моїми підлеглими. Професійність. Мотивація. Отримання від роботи максимального задоволення і від тих справ, які вони роблять.
– Чи є різниця між Іваном Львовичем у робочому кабінеті та Іваном Львовичем вдома?
– Під час повномасштабного вторгнення, за ці останні майже тисячу днів, різниця невелика. Тому що ти все одно думаєш про роботу, про напрямок, який тобі доручили, про місце, де несеш службу, про ті загрози, які є, а ти про них не можеш не знати.
Зрозуміло, що за таких умов ти не можеш повністю відпочивати від цього, де б ти не знаходився. Це не тільки в мене таке почуття, воно є й у моїх колег, інших керівників. 24/7 всі повинні бути в готовності та за потреби відреагувати на ту чи іншу небезпеку, на ту чи іншу подію. І завжди це треба зробити якомога швидше, якісніше і мінімізувати будь-які людські жертви. Ти завжди мусиш бути напоготові до речей, які можуть нашкодити що області, що місту, що країні.
Зараз важко себе відокремлювати від роботи. Звичайно, коли були спокійніші часи, хотілося відпочити, хотілось більше побути з сім’єю, з дитиною, відвідати батьків, зустрічатися з друзями, говорити про все, але не про роботу. На жаль, зараз немає можливості себе відокремити від роботи. Навпаки треба постійно знаходитися у такому ж темпі й думати про роботу, яку я зараз виконую.
– Ви змінили своє місце роботи, перед вами стоять нові виклики переформатування своєї роботи. Наостанок хочу запитати, що ви плануєте втілити у життя на цій посаді й за що візьметеся першочергово?
– Основні завдання – безпека регіону, організація оборонних заходів, розвиток економіки, сприяння бізнесу, сприяння сільському господарству, яке притаманне цій області. Це суспільно-політична ситуація і підтримка різного роду верств населення. У першу чергу – ветеранів та членів їх сімей: дружини, діти та батьки наших воїнів, які на сьогодні захищають рубежі нашої держави. Це підтримка тимчасово переміщених осіб, це спілкування з якомога більшими верствами населеннями, відвідування громад, зустрічі з людьми. Можливість розв’язання їхніх проблемних питань, почути один одного і разом всім рухатися до перемоги.