Два брати захищають Україну у лавах 14-ї бригади

Коли вперше довелося приїхати в розташування 1 окремого мотопіхотного батальйону (колишній батальйон територіальної оборони «Волинь»), який переданий в підпорядкування 14 окремої механізованої бригади, то здивувало, що найчастіше звучало два позивних – Адвокат і Слідопит.

Здалося, що ці двоє всюдисущі, бо питання, які з ними вирішувалися по раціях і по мобільному телефону були найрізноманітнішого плану. Вони були всюди й з усіма! На моє німе питання: «Хто це?», отримала дивну відповідь: «А, так це ж 1 рота, брати», – повідомляє Прес-офіцер 14 окремої механізованої бригади Оперативного командування «Захід» лейтенант Надія Замрига.

Часто колеги військові жартують, але цього разу сказали правду: командир 1 роти і його заступник з виховної роботи справді двоюрідні брати 29-річні Олександр і Сергій. На вигляд зовсім не схожі: один чорнявий, другий русявий. Але їхнє спілкування між собою справді родинне: вони розуміють один одного з півслова, з півпогляду. До війни обоє братів були міліціонерами, мабуть, звідти й їхні позивні: Слідопит і Адвокат. Згодом брати звільнилися з органів внутрішніх справ. А вже 2 березня 2014 добровольцями прийшли у військкомат.

-Ми з братом хотіли служити у 51 окремій механізованій бригаді. Але не судилося, нас залишили служити у військкоматі, – розповідає Олександр. – Ми писали рапорти на перевід в інші частини, які перебувають в зоні АТО. Нас переводили, правда в інші військкомати. А коли формувалася 14 окрема механізована бригади, ми поїхали туди у відрядження. Вже на місці дізналися, що в 1 окремий мотопіхотний батальйон потрібні офіцери, і, як кажуть, під шумок, перевелися служити в цей батальйон. І ось з 9 березня 2015 року 1 окремий мотопіхотний батальйон перебуває в зоні проведення АТО.

Якою була мотивація двох братів, аби одними з перших іти до військового комісаріату?

-Це виховання. Ну так нас виховали батьки: кожен чоловік повинен захищати свою землю. Для нас присяга не порожній звук: вірний українському народові військовий має бути тут і відстоювати свою країну! Для цього ми й підписали контракти.

В листопаді 2015 року Сашко одружився, а його брат Сергій – в січні 2016 року. І своє кохання він зустрів тут, на фронті.

-До нас приїжджали волонтери. І серед них була моя майбутня дружина, – з теплотою в голосі говорить Сергій. – Ми півроку зустрічалися, якщо це можна так назвати тут, на передовій, а в січні цього року одружилися з Тетяною.

За кілька хвилин по позиціях, де ми розмовляли, противник почав обстріл. І хлопці з милих, привітних і усміхнених співбесідників в мить перетворилися на бойових командирів, які вміло й рішуче приймають рішення і командують підлеглими. За міцними плечима цих вояків не один бій з противником. Хто зна скільки попереду… Але Чернівецька земля, де народилися хлопці, по праву може пишатися цими вояками: поряд з такими не страшно. За такими хлопцями надійно і впевнено почувається Україна!