В Іваничах відсутнє вуличне освітлення, попри численні скарги мешканців, звернення депутата та рішення виконкому

На початку жовтня жителі Іванич знову підняли питання відновлення вуличного освітлення в селищі. Адже з настанням осінньо-зимового періоду на вулицях почало темнішати значно раніше. На виконкомі селищної ради 10-го жовтня на прохання місцевих мешканців підтримали, однак вулиці Іванич — досі не освітлюються.

Ще 2-го жовтня місцева активістка Марина Юраш на своїй сторінці у фейсбуці порушила актуальне питання про відновлення в громаді вуличного освітлення. Адже наразі темніти почало набагато раніше, ніж влітку. Тож ця проблема знову стала актуальною.

Жителька Іванич, як приклад навела роботу вуличного освітлення в сусідньому Нововолинську. І здивувалася, чому там дбають про комфорт мешканців, а в Іваничах — ні.

Допис Марини Юраш поширив на своїй сторінці і депутат селищної ради Володимир Сарабуна.

У коментарях під цією інформацією розгорівся справжній шквал критики й обурень від місцевих жителів. Вони наголошували, що ввечері на вулицях суцільна темнота й абсолютно нічого не видно, точнісінько, як «Чорний квадрат» Малевича. А також стверджували, що відсутність освітлення може становити загрозу для їх життя і здоров’я, тим паче, що ходити доводиться дорогами, які зараз перебувають в жахливому стані.

Так, Ірина Тимощук назвала ситуацію із відсутністю вуличного освітлення “повним жахом”. А одну із найбільших вулиць селища – “ізгоєм”.

“Це повний жах, що тут коїться. 8 Березня — то взагалі вулиця ізгой якийсь, світла ніколи не має нормального. Один ліхтар через 5 світив, дорога — жахлива. Про тротуари взагалі мовчу. Там вдень ходити страшно, машини ганяють, як божевільні. Про темну пору часу, то взагалі не має що казати”, – зазначила вона.

Валя Глушнюк запропонувала очільниці громади пройтися об 20:00 з центру селища на “Нові Іваничі” так, як ходять дітки з гуртків та з різних занять, і висловила припущення, що після такої прогулянки, відразу гроші знайдуться на відновлення вуличного освітлення.

Волонтер Ігор Маковський нагадав, що місцева влада ніяк не допомагає хлопцям на війні, й зі сарказмом зауважив, що “іваничівці – це «холопи», які можуть сидіти й без світла”. Зіронізував з цієї ситуації і Тарас Курач, який зазначив, що “Іваничі — стратегічне селище галактичного значення і його не може бути видно вночі з космосу, а то, не дай Бог, прилетять рептилоїди і захоплять владу”. Леся Романюк теж з іронією висловила своє враження, що “як тільки в громаді включать світло, то її відразу помітять орки”.

Хоча знайшлися й ті жителі, які намагалися віднайти у відсутності вуличного освітлення, хоч якийсь позитив. Наприклад, евкомію коштів місцевого бюджету. Так Зорина Зосимчук написала, що зважаючи на теперішні тарифи, громада з податків буде оплачувати виключно вуличні ліхтарі. Однак Тарас Курач запевнив, що на суди та премії собі й своїм поплічникам в голови громади кошти то є, тому й на оплату світла теж мають бути.

“У всіх містах світло є, а Іваничі як виняток — без світла, зате з танком і руzzкою церквою”, – наголосив він.

А Оля Германюк надала дуже корисну й важливу інформацію:

“Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26-го вересня 2024 року № 910 – р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7-го червня 2024 р. № 510», скасовано рекомендацію органам місцевого самоврядування щодо обмеження освітлення вуличного – дорожньої мережі та парків”.

Вона зауважила, що в Іваничах напевно рекомендація відключити світло пройшла на ура, а ось увімкнути не виходить.

Нагадаємо, що Томашевська якраз і прикривала своє небажання відновлювати вуличне освітлення наказом начальника Волинської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року №1 «Про запровадження комендантської години на території області», відповідно до якого вимкнення світла на вулицях є однією з вимог світломаскування в умовах воєнного стану.

Врешті Володимир Сарабуна, побачивши скарги та прохання чималої кількості місцевих мешканців, подав Лідії Томашевській депутатське звернення, яке зареєстрували 30-го вересня. У ньому він попросив розглянути можливість увімкнення вуличного освітлення в селах громади заради безпечного переміщення людей.

Ймовірно, саме звернення Сарабуни послугувало тим, що питання “Про відновлення вуличного освітлення в населених пунктах Іваничівської селищної територіальної громади” винесли на розгляд членів виконавчого комітету.

На засіданні 10-го жовтня вони прийняли рішення про відновлення вуличного освітлення. А також звеліли Виробничому управлінню житлово-комунального господарства забезпечити підключення вуличного освітлення в усіх селах громади в темну пору доби за наявності бюджетних асигнувань, а також коригування часу ввімкнення/вимкнення вуличного освітлення проводити відповідно до тривалості світлового дня.

Зауважимо, що рішення про відновлення вуличного освітлення набирає чинності з дати його оприлюднення на офіційному сайті Іваничівської селищної ради. А його там розмістили в день засідання виконкому – того ж 10-го жовтня.

Відтоді пройшло 4 дні. Проте вулиці Іванич і досі чомусь не освітлюються і прийняте виконкомом рішення не виконується.

Активістка Марина Юраш опублікувала черговий допис-обурення. Цього разу вона звернулась до депутатів селищної ради і попросила сказати «нашій милій дамі», що вуличне світло — це не розкіш, а необхідність!

“Чи може хтось з вас скаже, що коштів в громаді немає, бо вона їх профукала на суди. То хай платить зі своєї кишені. Зарплата дозволяє! Ше і залишиться їй!”, – наголосила вона.

До слова, скандал із відсутністю вуличного освітлення був в Іваничах і минулого року. Тоді вулиці громади не освітлювалися понад 7 місяців. Лідія Томашевська вперто ігнорувала прохання сотень іваничівців про увімкнення вуличного освітлення в темну пору доби. Ймовірно, тому, що щомісячно через вимкнене освітлення вулиць бюджет громади економив близько 50 тисяч гривень. А якщо “економити” кілька місяців, то назбирується чимала сума.