«Моя основна вимога перед особовим складом – працювати задля довіри населення», – інтерв’ю з новим керівником поліції Іванич Тарасом Слюсаруком

За свої 34 роки, Тарас Слюсарук 16 – присвятив службі в поліції. За цей час він побачив і пережив чимало. Зокрема, у лютому 2021 року, під час виклику на бійку між родичами в селі Грибовиця, що біля Нововолинська, отримав ножові поранення. За ці три роки в житті капітана поліції сталося чимало змін, відбувся й кар’єрний ріст. Спочатку Тарас Слюсарук очолив Сектор поліцейської діяльності селища Локачі, а віднедавна – став начальником відділу поліцейської діяльності селища Іваничі.

Під час розмови з журналістами БУГу поліцейський розповів про основні напрямки роботи у відділі Іванич, які злочини найпоширеніші в селищі, про резонансну аварію з підлітками на мотоциклі і як загалом ставиться до кермування мототранспортами юними хлопцями, а також про те, як працювалося в Секторі поліцейської діяльності селища Локачі і як там налагодив службу.

Пригадав Тарас Слюсарук і трагічний випадок, який стався 6-го лютого 2021 року в селі Грибовиця Нововолинської громади, коли нібито сімейний конфлікт переріс у справжню різанину і повідомив на якому етапі наразі перебуває розслідування цього злочину і чи покарають винуватця. Зізнався капітан поліції і про те, чи були в нього думки після цього випадку змінити роботу на більш безпечну.

– Розкажіть, чи увійшли в курс справ на новій посаді?

– Так, ознайомився вже. В загальному я роботу підрозділу знаю. На що і які саме функції спрямовані. Самі напрямки роботи патрульних працівників, тобто сектору реагування патрульної поліції, дільничних офіцерів поліції, поліцейських офіцерів громади і самої чергової частини, які здійснюють контрольно-пропускний режим підрозділу, тобто здійснюють контроль над нарядами, які несуть службу. Цю усю роботу знаю, бо перед цим працював в аналогічному підрозділі у Локачах. Хоча трішки меншому, але виконував такі ж функції. А ще по декілька років працював майже в кожній службі, яка є в цьому підрозділі, як керівником, так і самим інспектором.

– Які основні напрямки роботи на цьому місці служби визначаєте?

– Виконувати завдання поліції, які передбачені чинним законодавством. Це охорона прав і свобод людини, протидія злочинності та надання допомоги людям, які її потребують, зокрема з питань економічних, соціальних чи психологічних. Мій найважливіший пріоритет та основна вимога перед особовим складом – довіра населення і, відповідно, реагувати й опрацьовувати повідомлення з якими звертаються громадяни. Сам факт зібрати матеріали й пояснення, написати протоколи й заяви – це теж має бути ідеально зроблено, але найголовніше – допомога людям. Тобто приїхали на подію і допомогли людям так, ніби це твої близькі родичі.

Зранку, під час перезмінки, ми зачитуємо усі події, які відбувалися за минулу зміну. І аналізуємо кожне повідомлення і кожен виклик. Обговорюємо, як усе відбувалося. Приїхали на виклик, хто саме там був, як говорили і про що говорили, хто кого вдарив, претензії має, чи немає, як поліцейські допомогли людям, які матеріали зібрали, хто був зі свідків, який подальший розвиток тих матеріалів, чи потребують допомоги поліції, чи це було звернення інформаційного характеру, чи виклик з подальшими наслідками, типу правопорушник втік з місця з події. В цій ситуації потрібно встановити особу, яка винна в тому, чи іншому правопорушенні, вияснити усі обставини події і притягнути винного до відповідальності.

– З якими основними правопорушеннями зверталися до вас жителі Іванич за період, коли ви заступили на посаду?

– По всякому буває. В основному це насильство в сім’ї. Було дві ДТП. Виявляємо водіїв в стані алкогольного сп’яніння. Цивільно-правові відносини. Наприклад, люди про щось домовляються між собою, але потім хтось когось вводить в оману і не виконує свої домовленості. Тоді люди звертаються до нас. Ми надаємо роз’яснення. Бо зазвичай такі справи вирішуються в суді.

– Із резонансних нещодавніх подій в Іваничах була аварія з підлітками на мотоциклі. Що скажете про водіння мототранспортними засобами, як це регулюється законодавством? І як боротися з проблемою підлітків на мотоциклах?

– Відповідно до правил дорожнього руху, керувати мототранспортом мають право особи з 16-річного віку. Але потрібно пройти саме навчання, здати в Центрі МВС іспити і отримати посвідчення водія. Транспортний засіб, який купляють, має бути перереєстрований на цю особу, або ж на родича. Потрібно оформити страховий полюс. В нас в області вже майже 4 місяці проходить операція “Скутер”, спрямована на виявлення порушень правил дорожнього руху водіями мототранспортів. Бо часто підлітки влаштовують перегони чи масовані поїздки, бездумно сідають на мотоцикли, або ж кермують в стані алкогольного сп’яніння.

Прикладом цього якраз і є вищезгадана ДТП. Ввечері хлопці їхали в Іваничах і не надали перевагу в русі автомобілю, який їхав по головній, і допустили зіткнення. В результатах чого, госпіталізували трьох осіб. Постраждали хлопці 2007, 2004 та 2005 років народження та водій автомобіля 2001 року народження. Наразі ведеться слідство, будуть проведені усі необхідні експертизи, два транспортних засоби перебувають на майданчику тимчасового перебування. Попередньо водій і пасажири мототранспорту були в стані алкогольного сп’яніння.

Батьки віддають для дітей останнє, але не задумуються про наслідки і не контролюють їх. Вони хочуть, щоб їхні діти були не гіршими за інших. Однак не думають про те, як себе може дитина повести. Купляють ці швидкісні мотоцикли, які розганяються до 200 кілометрів на годину за лічені секунди. По області за цей місяць вже є кілька летальних випадків. Хочу застерегти батьків, щоб добре подумали, перед тим, як купити мототранспорт. Чи він дійсно потрібен вашій дитині, чи може краще придбати спортивний велосипед, який значно безпечніший.

Скажу про себе. Коли я був підлітком, тоді популярними були скутери і усі їх мали. Але мені батько не дозволяв. Ні мені, ні моєму брату, категорично – ні. У мене була дитяча образа, бо дуже вже хотілося мати цей скутер. Але зараз я його розумію. Тепер вже мій син мене питає: “Коли я підросту, ми купимо мені скутер чи мопед?”. Але я відразу кажу йому “ні”, і це не обговорюється.

На мою думку, це засіб пересування, коли можливо комусь потрібно добратися на роботу. А для молоді – це засіб для розваг і вихваляння. Часто вони втрачають голову, коли сідають на мотоцикли, які розвивають значну швидкість за лічені секунди, ризикуючи життям.

– Перед службою в Іваничах, Ви були начальником Сектору поліцейської діяльності селища Локачі. Як працювалося там? Було легше чи важче, ніж тут?

– Не можна сказати де було легше і де важче. По всякому було. Там і тут робота з колективом і з людьми. Кожна особа – індивідуальна і до кожної треба свій підхід. А робота і задачі стоять ті самі – з охорони прав і свобод людини та забезпечення правопорядку. І здійснити саму організацію і контроль над виконанням поставлених задач і обов’язків – це вже в індивідуальному порядку.

Робота та сама, але колектив в Іваничах – більший. Більше патрулів, більше поліцейських офіцерів громади. Відповідні там дві громади, тут вже чотири. Там два ПОГи, тут – чотири. Там один патрульний наряд поліції, тут – два. Відповідно, більший обсяг роботи і більший контроль.

– Як в Локачах відносились до такого відносно молодого начальника поліції?

– Я скажу свою думку, бо ж за когось я не можу говорити. З кожним працівником в мене було розуміння. Були, звичайно, якісь робочі нюанси. Але в загальному, я колективом задоволений. Я там жив більше, ніж вдома, тому він став для мене рідним. Це була, як друга сім’я. Я думаю, колектив відчував мій захист, як керівника, і відповідно саму організацію роботи. В загальному – душевно було. Як прощався з ними, то відчувалося тепло і те, що я дійсно був у хорошому колективі та робив правильно свою роботу. Зараз багато працівників до мене дзвонять. Просто, щоб запитати, як справи, чи все добре. Я так само до них дзвоню.

– Багато наших читачів згадають вас за ще однією резонансною справою, яка була кілька років тому в Грибовиці, коли ви працювали у Нововолинському відділі поліції. Як просувається та справа? І чи покарані вже винні?

Нагадаємо, ввечері 6-го лютого 2021 року у селі Нововолинської громади трапилася бійка з різаниною, під час якої напали на поліцейських, що прибули на виклик. Того вечора поліцейський Тарас Слюсарук, захищаючи інших людей і напарницю, застосував зброю щодо нападника. Нині цей випадок прицільно розглядають в закладах вищої освіти системи МВС та навчають курсантів, що з боку правоохоронця тут справді все було чітко і правильно, моделюють ситуацію. А від МВС за свій мужній вчинок правоохоронець отримав відзнаку. Нагадаємо, під час цього виклику Тарас Слюсарук отримав різані рани грудної клітки в районі серця, великого пальця руки, стегна правої ноги й тривалий час лікувався.

– Я не був на засіданні суду приблизно півтора року. Наскільки мені відомо, підозрюваний Тишко досі перебуває під домашнім арештом. Суди тривають. Спілкувався недавно з прокурором і той сказав, що знову змінили захисника. Ще коли я їздив на судові засідання, то при мені тоді за рік  помінялися 4 чи 5 захисників. Я дав свої свідчення і написав заяву, щоб проводили судові слухання без моєї участі й зазначив, що підтримую сторону обвинувачення. Претензії маю, як безпосередній учасник тих подій, і моральні і, будь-які інші. Бо тоді на моєму місці міг бути будь-хто. І навіть, якщо і я, то я міг би й не вижити. Як не вижив його рідний брат.

Я вважаю, що ця людина має понести покарання. Суди тривають, але чомусь все затягується. Я не розумію, чому. Суд відбувається в Горохові. Це суд присяжних. Тому відразу було зрозуміло, що справа розглядатиметься довго. Бо, якщо когось із присяжних немає, то судове засідання переноситься. Обвинувачений наразі під домашнім арештом. Під варту його не взяли, бо в нього були проникаючі поранення. І по стану здоров’я його не могли тримати у в’язниці. У нього 6 чи 7 операцій було, які стали наслідком 4 кульових поранень. Але зараз він вже одужав і добре виглядає. Тому я не розумію, чому він досі не під вартою. Адже та стаття, яка йому інкримінується, не передбачає домашнього арешту.

– Як ви тоді відійшли від своїх поранень, адже у вас були ножові?

– Були ножові поранення і струс головного мозку. Я був госпіталізований в хірургію, потім мене перевели в неврологічне відділення. Понад місяць тоді пробув в стаціонарі лікарні, а потім ще амбулаторно лікувався. Опісля в Луцьку пройшов МСЕК і там встановили, що я 25% працездатності втратив. Це дуже великий відсоток.

– Не думали після того випадку покинути поліцію?

– Якщо чесно, то ні. До мене приходили колеги і розповідали, що по моєму випадку їх навчали, як правильно діяти в таких ситуаціях, розробляли різні тактики дій. Там все було відзнято на відео з різних сторін: реєстратор з автомобіля, моя нагрудна відеокамера та камера в напарника. Зараз по цьому випадку проводять інструктажі. Треба завжди бути готовим до всього, зібраним, уважним, виваженим і тримати все під контролем. Адже подібна ситуація може статися будь-коли. Навіть у найнесподіваніший момент. Працівник поліції має бути стресостійкий, холодний до подій і мати тверезий розум. Керуватися не емоціями, а діяти згідно з законом.

– Чи служать працівники поліції, зокрема й з Іванич, в ЗСУ?

– В Національній поліції є підрозділи, які несуть службу на Сході України і беруть активну участь в бойових діях. Це працівники наших структурних підрозділів, представники Головного управління і представники спецпідрозділів. Є такі батальйони, як “Скеля”, а ще нещодавно створили стрілецький батальйон. У Волинській області діє батальйон “Захід”, який регулярно їздить на ротацію в “спекотні” напрямки бойових дій. Тоді, коли створювали стрілецький батальйон, поліцейські з Іванич, Локач, Нововолинська і Володимира, які підлягають мобілізації, пройшли ВЛК, стали на облік в ТЦК і оновили усі свої документи. В Іваничах поліцейські добровільно пішли в цей батальйон. Один із них був начальником патрулів.