«Любов має відчути кожна дитина», – подружжя з Володимирської громади створило єдину патронатну сім’ю на Волині
У селі Дігтів Володимирської громади проживає єдина у Волинській області патронатна сім’я. Подружжя 37-річної Надії та 40-річного Олександра Степанюків разом уже 16 років.
Як розповіла Надія, наразі мають семеро дітей під патронатом, що є формою тимчасової опіки. Окрім патронатних, Степанюки виховують всиновлених і прийомних дітей, пише Суспільне.
“У нас на сьогодні 19 дітей разом із зятями і невістками. Найменшому патронатному хлопчику два роки, а найстаршій нашій донечці, яка з прийомної сім’ї, буде 29 років”, — каже волинянка.
Вихованка патронатної сім’ї, 10-річна Марія розповіла, що у сім’ї разом з іншими дітьми любить проводити час, малювати і гратися.
“Показали мені, що є така кімната, там де багато іграшок, і можна ними гратися. Я з Камалієм буває, що не можемо поділитися іграшкою, але іграшками треба ділитися. Він каже “нєт”, але потім Надюха нас мирить”, — говорить дівчинка.
Під патронатом сім’ї Степанюків і 12-річний Назарій. Каже: у сім’ї навчився порядку і отримує багато уваги та підтримки.
“Зі всіма здружився. Чого навчився – це не бути жадібним. Можемо разом настільні ігри грати. Вдома собакам їсти даємо, курей відкриваємо, сніг чистимо. — Чого ще навчився, чого не бачив раніше? – Такої любові…” — сказав хлопець.
Із вихованням дітей батькам допомагає старша донька Надія Борис. Вона — помічниця патронатного вихователя. У сім’ю Степанюків, каже, прийшла у 14-річному віці. Зі слів волинянки, дітям у сім’ї намагаються дату ту любов, котрої їм не вистачало.
“У нас у сім’ї є в кожного свій обов’язок і ми хочемо привчити їх до самостійності. Ми хочемо показати їм і дати любов… Коли дітки виходять із патронатної сім’ї, ідуть далі в прийомні сім’ї чи повертаються до батьків, то зідзвонюємося, вітаємо з днем народження, можемо і бачитися”, — каже Надія Борис.
Патронатною сім’єю Степанюки стали 2021-го року, і з того часу під патронатом опіку надали десятьом дітям.
Зі слів Надії, кожна дитина повинна мати дитинство і має відчути любов. Каже: із чоловіком до дітей сильно звикають, і потім їх важко відпускати.
“Ми ніколи не розділяємо. Наші діти інколи ображаються, кажуть: “Мама, ти їх любиш так само, які і нас”. Так, приходять чужі, але я не можу сказати, що когось люблю менше, когось не обійняла чи не приділила увагу… От щось купую — купую усім, як обіймаю, то стараюся обійняти кожного”, — каже волинянка.
Як зазначила начальниця служби у справах дітей Володимирської міськради Лілія Сидорук, діти, батьків яких позбавляють прав, потрапляють у такі форми виховання: опіка і піклування, прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, усиновлення. З її слів, патронатними вихователями можуть бути не всі.
“Сім’я Степанюків дуже гарно справляється зі своїми обов’язками. До неї було влаштовано вже дуже багато дітей: деякі були повернуті назад у сім’ю, деякі пішли в прийомні сім’ї, деякі вернулися до батьків. 99 % діток хочуть залишитися у Надії та Олександра назавжди”, — сказала посадовиця.
Начальниця Служби у справах дітей у Володимирі додала: на відміну від притулків, у котрих теж є хороші умови, у патронатній сім’ї діти адаптовуються краще.
Довідково: Патронатні сім’ї надають комплекс послуг із тимчасового догляду та виховання дітей на період подолання дитиною, батьками складних життєвих обставин або на період прийняття рішення про набуття дитиною статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.
