Жителі села Ставки хочуть позбутися нинішнього голову і приєднатися до Володимир-Волинського району

«Доки не йшлося про децентралізацію, ми якось уваги на те не звертали. Все одно ж до Володимира їздили і на базар, і за грошима, і на лікування. Всі діти там навчаються. Чимало дорослих – працює. Автобуси щогодини курсують», – каже Галина Власюк.

Але з минулої осені у Ставках зчинився скандал, який дотепер не вщухає. І причин того – дві: сільський голова й так зване добровільне об’єднання.

Розповідаючи про нинішнього очільника громади, ставківчани зізнаються: самі собі такого голову обрали. Бо раніше Овлочинський сільський голова Ігор Ткачук вісім років працював у Ставках учителем. Молодого та енергійного чоловіка люди вибрали за керманича. Та відколи Ігор Володимиович став працювати в Овлочині, а мешкати у Краті (це та сама сільрада), про Ставки чомусь забув, нарікає Ніна Став’ярська.

У доказ своїх слів ставківчани наводять приклади відсутності сільського клубу, бібліотеки, доріг. Тож для культурного дозвілля лишається тутешній генделик, у якому горілка й матюки – рікою.

– Просили у сільського голови старе приміщення в дитсадок переобладнати, а він нам: «То менше дітей родіть!». А як же не родити, як у селі жодна лампочка не світиться?! – переходить на жарти Тамара Киричук.

Проте насправді людям не до сміху. Адже замість чути громаду і відстоювати її інтереси сільський голова, подейкують, вдається до відвертого залякування.

– Особисто нам він не погрожував, але люди переповідали: тільки хто зауваження Ткачукові зробить, так він: «Будете багато говорити – в АТО відправлю!» – підтвердив Володимир Власюк разом із іншими мешканцями, які до приїзду журналістів «Волинської газети» скликали збори селян. А на слова «Так ви ж самі собі такого голову обрали» заперечують: у жовтні 2015-го із майже трьох сотень жителів Ставок за Ігоря Володимировича свої голоси віддали тільки 40 мешканців.

Щоб одразу двох зайців убити (нинішнього голови позбутися й до Володимир-Волинського р-ну приєднатися), ставківчани всерйоз узялися за децентралізацію. І хоча їх зопалу нарекли сепаратистами, проте люди все одно сформували ініціативну групу. Її представники їздили на перемовини до керівників сусіднього району та Оваднівської сільради, котра готова взяти Ставки під своє крило. Збирали підписи й надсилали клопотання до облради.

– Наше село ніще, бо всі гроші (а це надходження із двох фермерських господарств, пилорами, магазинів, школи) – Ігор Ткачук віддає на Овлучин, – нарікає Ольга Гудим. – Ми вимагали прозвітувати за фінанси та їх використання. Байдуже!  Голова навіть носа в село не показує.

Законним способом відстояти свої інтереси село не може (бо ставківських депутатів у сільраді меншість). А змиритися із приєднанням до адміністративного округу із центром у Ковелі (саме сюди ввійде Турійський район) люди не хочуть. От і воюють.

– Я знаю про бажання жителів Ставок і Краті приєднатися до Оваднівської сільської ради. Хочуть – будь ласка. Нікого силою не тримаю. Натомість Овлочин воліє лишатися в Турійському районі. Бо до Овадного незручно діставатися, є питання щодо інфраструктури і можливої потреби переоформляти державні акти на землю. Та й узагалі, вважаю, треба думати не про те, куди б то приєднатися, а про те, як самим на себе гроші заробляти. Бо от люди скаржаться, що у Ставках є магазини, пилорама, два фермерські господарства, а нема поліпшення. Так, оренда за невитребувані паї і господарські двори торік становила 35 тисяч 407 гривень, більше 10 тисяч надходжень мали ми з єдиного податку, 2 тисячі 400 гривень отримали в бюджет за вишки від операторів мобільного зв’язку. Але ж коштом сільського бюджету відремонтували під’їзд до Ставок. Забезпечили благоустрій на кладовищі за 2 тисячі 500 гривень. Майже 9 тисяч спрямували на зарплату в дитсадок і 7 тисяч – за комунальні послуги в цьому дошкільному закладі. Ліхтарі зробили за тисячу гривень. І хоча наразі вони не світять (бо погоріли лічильники), але з часом усе поправимо. Крім того, люди забувають про місцеву пожежну охорону, на роботу котрої в рік пішло із сільської казни 76 тисяч гривень. Робота Будинку культури й дитсадка в Овлочині немало грошей потребує.

А щодо залякування повістками і багато чого іншого, про що під час зборів говорили люди, то я скажу: це все – маячня! Просто зібралася опозиція, ті, хто теж балотувався у жовтні на сільського голову (Ніна Став’ярська наприклад), програли, не можуть із цим змиритися й тепер усіма способами очорняють мене. Але в будь-якому разі дякую жителям Ставок, що підказують проблемні моменти. Найближчим часом неодмінно прозвітую за виконану роботу й використання коштів і надалі старатимуся, аби ставківчани не були обділені увагою сільського голови.

–  Ми розуміємо прагнення жителів сіл Ставки і Крать. Їхні сусіди – Гайківська сільська рада Турійського району, до речі, також увійде до Оваднівської громади Володимир-Волинського району. Трудність лише в тому, що наразі закони України містять певні суперечності. Адже з одного боку – Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» захищає ініціативу людей, але водночас прописано, що об’єднуватися можна не окремими селами, а лише цілою сільрадою. Однак для того й працюють наші експерти, аби децентралізація дала максимальну користь громадам. Тому спробувати вирішити це питання можна, наприклад, звернувшись до народних депутатів із пропозицією про внесення змін до відповідного закону, аби дозволити об’єднуватися не лише сільським радам, а й окремими селами, якщо такий поділ, звісно, буде доцільним.