У Володимирі поховали велогонщика, який загинув у Португалії

19-го квітня в португальсько­му місті Фаро в ДТП загинув 19-річний велогонщик Павло Кобзар. Віцечемпіон України та член олімпійської збірної з вело­спорту. Хлопець повертався з прогулянки додому, його збила машина. Тіло до України привезли через два тижні, поховали Павла у Володимирі.

Поховали хлопця у місті Володимир. Звідти родом його матір, яка у Ніжині працює в дитсадку. Батько Михайло Васильович працює заступником сектора підтримки користувачів і інженерної інфраструктури в головному управлінні Держпродспоживслужби в Києві, – пише gorod.cn.uа.

— У неділю, 30 квітня, сина поховали. — розповідає Михайло Кобзар, батько Павла. — Син повертався додому після вечірньої прогулянки. З другом на велосипедах каталися біля океану. Друг поїхав в один бік. Паша — в інший. За порту­гальським часом була десята вечора. Як описував подію його тренер, син їхав трасою. На перехрестя вискочив джип. Дорога була освітлена. Ударив ззаду. Павлик помер на місці.

— Казали, аби доставити тіло, треба заплати­ти 10 тисяч євро.

— Тренер Вадим Набок подзвонив мені. Я поїхав до дружини на роботу. Усі були у шоку. Дівчата, колеги дружини, розмістили оголошення щодо збору грошей. Деякі почали клювати, що ми хочемо нажитися.

Але ми про збір коштів дізналися наступного дня. З поверненням сина додому допомогло наше посольство. Привезли літаком до Варшави, у цинковій труні. Наймали львівське похоронна агенція. Скільки грошей треба, ніхто конкретно не знав.

25-го квітня в Португалії був вихідний, національне свято. 28-го зранку тільки відправили тіло до Вар­шави. Там же, у Португалії робили бальзамування, надали труну. За це все виставили рахунок 4.5 тисячі євро. Звідти повезли до Львова. За це платили додатково тисячу євро.

Павло — велогонщик. Але був на звичайному спортивному велосипеді. Об’їздив усю Україну. Був у Туреччині, Італії. Більше 30 медалей з чемпіонатів України. Велосипед завжди подобався. У дев’ятому класі їхню групу під Броварами збила вантажівка. Декілька тижнів був у шоку. Ми вмовляли його покинути, але стояв на своєму. Повернувся до цього спорту.

— У Португалії був на зборах?

— Ні, тренер запросив у теплу країну, аби син міг готуватися до змагань. Вони з ним дуже дружили. Допоміг із житлом. Поїхав у вересні минулого року.

Паша вчився в Броварах, в училищі фізичної культури. Устиг провчитися курс, факультет закри­ли, вступив до уманського вишу. Учився віддалено. Мав би стати вчителем фізкультури.

Поховали сина на Волині. Син народився в Нововолинську. Звідти родом моя дружина. Там усі родичі. Хоч живемо в Ніжині, але рідні тут у мене вже немає. На похорон приїздили його друзі з Броварів.

— Причина смерті відома?

— Розтин не проводили майже тиждень. Такі закони в них, усе проходить повільніше, ніж у нас. Офіційні дані будуть готові тільки через три місяці. Потім уже почнуться судові процеси.

— Будете їздити?

Ні. У Португалії доступ до реєстрів мають тільки їхні адвокати. Будемо вимагати справедливості. Але поки нам треба відійти від нашої втрати. Через три-чотири місяці будемо починати цим займатися.

Ми дуже вдячні всім, хто допоміг грошима. Надсилали гроші і з-за кордону, і з усієї України.