Бійці невидимого фронту, Або хто допомагає українським воїнам у Любомлі
Завдяки таким людям як Андрій Дем’янчук з Любомля, віра в український народ повертається навіть до тих, хто її давно втратив. Андрій повністю присвятив себе допомозі землякам, які призвані на військову службу чи тим, хто перебуває у зоні АТО. 19 серпня 2014 року Андрій став засновником групи християн-волонтерів – вони вперше вийшли у Любомлі на площу, і відтоді волонтерський намет кожного дня з 9 години ранку до 18 години вечора збирає допомогу, яку надають небайдужі люди для військових. Про роботу волонтерів з Любомля розповів кореспонденту інтернет-видання «БУГ» волонтер Андрій Дем’янчук.
«Я є організатором і координатором. Виникла ідея, мабуть, в багатьох людей одночасно, але озвучив її я 18 серпня після того, як ми похоронили нашого родича, який загинув під Іловайськом від кулі снайпера. Може, й не було б того руху, якби не було тої смерті, але потім пішов наш племінник один, другий, третій, і ми розуміли, що треба допомагати», -розповідає Андрій Дем’янчук.
Волонтери працюють у наметі під відкритим небом, щоб якнайтісніше спілкуватися з людьми, отримувати інформацію від людей та доносити її до інших. Спочатку кістяк організації сформувався з прихожан церкви віри Євангельської, а потім почали долучатися люди незалежно від віросповідань, соціального статусу чи світогляду.
Знайти тих, хто потребує допомоги, не складно
Схема пошуку військових, яким потрібна допомога, проста – волонтери взяли списки призваних Любомльського району, їхні номери телефонів. Тих, чиїх номерів не було в списку, шукали через сільські ради. Волонтери телефонують до кожного хлопця окремо і працюють персонально.
«Надаємо матеріальну підтримку в плані речей, гроші ще нікому не давали, не пересилали – тільки засоби захисту, гігієни, одежу – все, крім зброї, звичайно. І вони ще отримують від нас моральну і психологічну підтримку, бо в нас 8 операторів – дівчата-волонтери, кожна зі свого персонального телефону, обдзвонюють бійців і тримають з ними постійний зв’язок… Бувають навіть такі випадки, що по кілька разів на день вони дзвонять просто, щоби виговоритися», – розповідає Андрій Дем’янчук.
Допомогу намагаються збирати всіма можливими способами, аби якнайефективніше допомогти хлопцям. Це і пожертви в скриньку, і організація благодійних ярмарків, і звернення до підприємців та до голів селищних рад.
«Люди ідуть назустріч. Це не масово – хтось одноразово, хтось два рази – до кожного треба вибрати підхід. Ми намагаємося стягнути за всі ниточки, до яких тільки можна дотягнутися», – каже волонтер.
Допомогти може кожен
Волонтери просять допомагати, хто скільки може. Коли звертаються до конкретних осіб за допомогою, то не просять сум, а необхідні речі, наприклад, 5 пар берців, чи 8 форм, роблячи все максимально прозоро.
– Вам вдається поєднувати волонтерство з роботою?
– Я зараз приділяю роботі дуже і дуже мало часу. Я бригадир будівельної бригади фірми «Люббрук», яка теж 10% заробітку перераховує на потреби АТО. Хлопці, з якими я працюю, пішли мені назустріч, я отримую повноцінну зарплату, з якої теж відраховуємо 10%, – відповідає Андрій Дем’янчук.
Більшість волонтерів поєднує роботу з волонтерством, жертвує сім’єю, часом, грошима. Та й самі волонтери жертвують гроші, коли бачать, що не вистачає коштів, щоб оплатити якийсь товар, який не можна втратити. Кожен пожертвував, мабуть, уже по 2-3 тисячі гривень.
Волонтер зізнається, що займатися такою справою спочатку було дуже важко – сфера зовсім нова, не було ніяких зв’язків. Вирішили прислухатися безпосередньо до побажань хлопців та купувати таке, як вони просили: краще «беушне» німецьке, ніж нове українське. Тому одним із першочергових завдань було знайти вихід на закордон. Зараз співпрацюють з Німеччиною і Польщею.
«Єдине, що знайшли хороше в Україні – бронежилети. А вся форма, каски – все йде з-за кордону, але нічого благодійно не було, все закупаємо, але по нижчих цінах ніж в Україні. Але все одно це економія грошей», – каже Андрій Дем’янчук.
Обмундирувати бійця в амуніцію «економ-класу коштує приблизно 7 тисяч гривень.
Проблем із транзитом на кордоні не виникає, волонтер каже, що митники сьогодні йдуть назустріч при таких перевезеннях, бо теж розуміють, яка ситуація в країні.
– Скільком хлопцям вам вдалося допомогти?
– На сьогоднішній день лише з нашого району приблизно 160 хлопців призвані, бо список постійно змінюється – хтось вже послужив, хтось зараз там хтось на полігоні. Всіх тримаємо на зв’язку, стараємося допомогти, бо навіть якщо він на полігоні, то завтра може бути в зоні АТО. Ми склали звіт за період з 19 серпня по 2 жовтня, ми зібрали перших сто тисяч грошима, не рахуючи продуктів та речей, які передані благодійно. Тобто сто тисяч – живі гроші на які закуплено необхідні речі і амуніція для хлопців.
Доправити допомогу на схід допомагають інші волонтери
Волонтери з Любомля передають необхідні речі хлопцям з АТО за допомогою волонтерів з Житомира, Дніпропетровська та інших міст.
«До речі, волонтери є навіть в Донецьку. Більшість з них – це жінки. Вони не афішують свого волонтерства, але їхня допомого фантастична, вони як партизани. Вони роблять ту роботу, яку мають робити спецслужби, міліція, Міністерство внутрішніх справ. Зараз я не можу про це говорити, але думаю, після війни громадськість мусить дізнатися про це»,- підсумував Андрій Дем’янчук.
Як допомогти
Усі охочі можуть приносити допомогу на площу біля магазину «Колібріс» у Любомлі, з 9 до 18 години щоденно.
Найнагальніші потреби солдат за станом на сьогодні:
Термобілизна – 20 комплектів;
Бушлати – 10 штук;
Берці зимові – 10 пар;
Спальні мішки (НАТОвський варіант) зимові – 10 штук;
Балістичні Окуляри – 10 штук.
За детальнішою інформацією звертатися за телефоном – 097-97-42-959 Андрій Дем’янчук
Розмовляла Василина БОРУЦЬКА
Андрій Дем’янчук: Його знають і з іншого боку, як людину яка залякує жителей Любомля, погрожує фізичною расправою, терором, що можна порівняти з дрібним бандюком – рекетіром з 90-х років. Під маскою волонтера скривається шахрай та хитра, брехлива, обачлива людина. Люди, будьте обережні і все перевіряйте перед тим як спілкуватись з такими “волонтерами”. Яка кажуть: кому війна, а кому мати рідна….
безіменний ви випадково не експерт — хитрий, брехливий шахрай проти якого повстав не тільки любомль а й район? Отакі, що самі не здатні на добру справу, тільки здатні оббріхувати таких як Андрій і його волонтерська група,хто уже рік допомагає нашим мужнім воякам на Сході, хто не шкодуючи здоров=я робить благодійну справу, а такі донецькі, як експерт, приїхали сюди щоб дурити людей в найсумніші години в житті? Вам безіменний то точно війна — мати… по собі рівняєте на свою ж голову…