Переселенці: чекати поки хтось вирішить твої проблеми?

З початком активних бойових дій на сході України, рятуючи сім’ї від війни, мешканці Донецької та Луганської області виїхали у безпечні області країни. Одні переселенці швидко влаштувалися у нових містах, для когось адаптація проходить складніше та з певними труднощами.

Близько 1,5 мільйона громадян східної України отримали статус “вимушений переселенець” та змінивши місце проживання – зіткнулися із тим, що варто починати життя з нового аркуша.

Не тільки журналісту, а й багатьом громадянам складно зрозуміти з чим зіткнулися люди, котрі рятувалися від війни. Тому свої історії повинні розповідати самі ж переселенці. Отож, для читачів інтернет-видання дві різні історії розказані сами ж людьми, котрі стали “вимушеними переселенцями”.

Близько півтора роки назад Юрій Зиков, шахтар із Горлівки, Донецької області, разом із сім’єю, переїхав до Вінниці. Так само, як значна кількість інших переселенців, на перших порах просиділи сім’єю біля телевізора в очікуванні новини, що бойові дії завершилися та можна повертатися в свої домівки. З часом прийшло розуміння, що потрібно обживатися та влаштовуватися у місті.

Зіткнувшись із позицією влади до наших проблемам зрозуміли, що нашими питаннями ніхто не займається окрім волонтерів. Державна підтримка полягала в тому, щоб видавалися довідки про статус “вимушених пересенців” та фінансова підтримка. Почали з’являтися проблеми, які самостійно було практично не вирішити. Ми почали збиратися із волонтерами і працювали на результат. Пізніше поговорили між собою, що потрібно нашу діяльність вивести на новий рівень, щоб була можливість у законному порядку робити звернення до влади. Так оформилася наша ГО покликана допомагати таким же як ми переселенцям. – розповів Юрій

Під час розмови Зиков розповів кілька історій своїх земляків. Одну із них складно обійти стороною, це історія Олени Романової, котра переїхала із Донецької області та самостійно виховує 5-х дітей.

Подібних історій сотні тисяч на всій території України та на Волині зокрема. Одні пересенці з легкістю влаштовуються у нових умовах, для інших набагато складніше, комусь пощастить набагато більше, а комусь ні.

Якщо людина була успішна в себе в домівці, з активною громадянською позицією та розраховувала на свої сили, то звичайно їй набагато простіше звикнути до нового способу життя. Для тієї категорії населення, які розраховували на підтримку зі сторони держави – набагато складніше. Але незаперечним є факт, що всі ми громадяни однієї країни, яка знаходиться в складній ситуації.