Волинська тероборона забороняє жителям прикордоння йти в ліс по ялинки
Представники 100 окремої бригади територіальної оборони Волині повідомили жителів прикордоння, що йти у ліс для пошуку новорічної ялинки чи сосни – заборонено з міркувань безпеки.
Про це йдеться у дописі на сторінці бригади.
“Формат відзначення Різдва та НР під час війни кожен обирає сам. А ось чого точно не можна робити – це озброюватися сокирою й вирушати до лісу на пошуки голкастої зеленої красуні (хоча б з природоохоронних мотивів)! Якщо ж йдеться про північне прикордоння, особливо про п’ятикілометрову смугу вздовж українсько-білоруського кордону – потикатися до лісу категорично заборонено!” – йдеться у дописі.
Тероборонівці пояснили – платою за такі дії може бути не тільки цілком справедливий штраф від охоронців лісу – а й втрачене життя внаслідок потрапляння на поля мінно-вибухових загороджень.
Військовослужбовці закликали власників авто-, мото-, велотранспорту, а також власників гужових підвід не з’їжджати на узбіччя, а також не користуватися польовими та лісовими дорогами. Те ж стосується жителів прикордоння, які пересуваються в пішому порядку.
“Після нашої Перемоги ми святкуватимемо Різдво Христове та Новий рік (як і усі інші наші улюблені свята!) без жодних обмежень. Нині ж будьмо свідомими та відповідальними! – Якщо ж дуже хочеться прикрасити свою оселю ялинкою просто вже – знайдіть можливість придбати деревце на спеціальному базарі в легальних постачальників”, – підсумували тероборонівці.
Волинська тероборона, шо ви собі дозволяєте?!
Їхній дîд ходив, батько ходив, і сучасні полішуки будуть
Раз я взувся в чобітки,
одягнувся в кожушинку,
сам запрігся в саночки
і поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
ледве став ялинку брати,
а на мене ‘мобік’ — плиг!
Став ялинку віднімати.
Я — сюди, а він — туди…
“Не віддам,— кричить,— нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись:
порубаєте ліси —
ніде буде і сховатись.
А у лісі скрізь вовки,
і ведмеді, і лисиці,
і ворони, і граки,
і розбійниці-синиці”.
Страшно стало…
“Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний ‘мобіку’, прости,—
я не буду більш ніколи!”)