Коли повернемо Крим, Кримський міст перестане існувати, – начальник ГУР Кирило Буданов

За час повномасштабної війни керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов впевнено став одним із найавторитетніших силовиків у країні. 

В інтерв’ю “Українській правді” Кирило Буданов розповів про прицільну атаку росіян на цивільні об’єкти та застосування іранських дронів, спрогнозував, що станеться з Кримським мостом, пояснив, що зараз відбувається в Херсоні та на Каховській ГЕС. А також розказав, хто в Росії хоче замінити Путіна, оцінив загрозу нападу з Білорусі, уточнив, де зараз перебуває Медведчук, та заспокоїв, що ядерного удару найближчим часом не буде. 

“Росіяни наразі вже не б’ють по військових об’єктах. Тільки по цивільних”

– Останні два тижні ми бачимо нову інтенсивність обстрілів території України. Росіяни активно застосовують іранські бойові дрони та ракети. Яка кінцева мета цих обстрілів: залишити нас без електроенергії, без тепла, посіяти паніку? 

– Все, що робить зараз Росія – це акт тероризму. Ви правильно підмітили, що найголовніша мета – посіяти паніку, страх, невпевненість у завтрашньому дні. Паніка і страх – це головна зброя терору. 

А тепер щодо практичних кроків, яким саме чином вони це намагаються зробити. 

По-перше, вони намагаються завдати серйозних втрат нашому енергетичному сектору, а по-друге, намагаються припинити експорт електроенергії з України, щоб завдати ще й економічного удару.

Ну й загалом, як вони кажуть, погрузити Україну в суцільну темряву і холодну зиму – це їхня мрія. Але, повірте, цього не станеться, всі наші служби працюють відповідним чином, і їхні мрії не здійсняться. Ускладнення справді є, але критичного поки що нічого немає. 

До речі, цікавий момент: весь попередній період росіяни здебільшого били по військових об’єктах, меншою кількістю – по цивільних. 

А зараз по військових вони взагалі не б’ють, а б’ють тільки по цивільних. Це ще раз підтверджує моє твердження, що Росія є державою-терористом і використовує терористичні методи для досягнення своєї мети. 

Крім того, навіть сама назва іранського дрону “Shahed-136” – це все туди. Вони люблять символізм і символ терору використовують.

– Скільки ще часу може тривати терор саме такого масштабу, який ми бачимо останні два тижні по всій території країни?

– Терор з використанням “Шахедів” насправді може бути ще довго. А от з використанням ракет – ні, тому що запаси майже вичерпані. По “Іскандерах” – це біля 13% залишилося, по ракетах типу “Калібр-ПЛ”, “Калібр-НК” – це біля 43%, по ракетах Х-101 та Х-555 теж біля 45%. Просідати нижче 30% взагалі дуже небезпечно, тому що це вже йде НЗ (недоторканий запас – “УП”). 

По “Іскандерах” Росія вже давно пройшла НЗ, але по “Калібрах” і по Х-101, Х-555 ще намагаються якось утримуватися в межах своїх норм.

Через нестачу ракет та через їхню невисоку ефективність і точність, вони були змушені використовувати іранські дрони. Це Mohajer-6, який в принципі ніяк себе тут не показав, і “Shahed-136”. От “Шахед” вони масово тут застосовують.

– Скільки у них ще залишилося іранських дронів?

– Питання абсолютно некоректне, тому що вони постійно їх замовляють. Станом на 22 жовтня вони застосували близько 330 “шахедів”. З них, наскільки я пам’ятаю, 222 було збито.

Інші, в тій чи іншій мірі, дійшли до своїх цілей – не завжди до своїх, інколи десь поряд, але 30% дронів доходять до цілей. Одноразова поставка партії – це біля 300 одиниць. 

– Скільки таких партій вже було?

– Друга партія зараз застосовується. 

– І росіяни далі збираються їх закуповувати?

– Вони замовили біля 1700 всіх типів дронів, наразі друга партія пішла. Ви ж маєте зрозуміти, вони замовили 1700 штук, але їх ще треба виготовити. 

Тому тут теж є певні проблеми. Але, як бачите, ППО в принципі справляється, 70% збиті.

– Днями Генеральний штаб зробив тривожну заяву, що загроза з Білорусі зростає, і що напрямок наступу може бути змінений на захід білорусько-українського кордону. Тож, чи підуть білоруси на Волинь?

– Хочу вам нагадати, що історія з атакою білорусів на Україну в наших медіа з’являється теж десь із квітня місяця. Приблизно раз на півтора місяця заявляють, що точно ось завтра нападуть ці страшні легіони білорусів. 

Але реальність трохи інакша, і багато разів я розвінчував ці міфи. Чи є потенційна загроза з боку Білорусі? Потенційно є. Це ж теж ні для кого не секрет. 

Росіяни зараз перекидають туди певну кількість підрозділів. Але те, що вони заявляють, і те, що вони перекидають по факту – це абсолютно різні речі. 

Наразі немає жодних ознак щодо створення будь-якого формату ударних угруповань. Станом на зараз росіяни завезли туди біля 3200 осіб.

– Але вони розповідають, що їх там тисячі…

– Розповідати можна що хочеш. Але вони без важкої техніки. Навпаки, Білорусь всю свою техніку з баз довгострокового зберігання відправляє в Росію. 

Тобто фізично чим вони з нами будуть зараз воювати? Я не розумію. І так само не розуміють вони.

– Так само багато людей переживають, чи не буде найближчими місяцями чергової спроби наступу на Київ.

– Станом на зараз такого немає. Чи можна таке зробити теоретично? Можна. Для цього буде потрібно десь два або два з половиною тижні перекидання військ. Цього немає. 

“Коли повернемо Крим, Кримський міст перестане існувати”

– 10 жовтня був величезний обстріл по всій території України…

– Переб’ю вас. Він не величезний, а він був першим такого типу за довгий проміжок часу. Згадайте перші дні повномасштабної війни, коли теж по Києву удари були. Росіяни ж полюбляють нумерологію і все, що з цим пов’язано: 10.10.22. 

– Самопроголошений президент Білорусі Лукашенко заявив, що це була відповідь росіян за Кримський міст…

– Я поставлю вам таке риторичне питання: а чому відповідь не була там 7 числа, 8 числа? 

Речі, про які ви говорите, дуже слабо пов’язані між собою, тому що на Київ пішло кілька ракет, а всі інші пішли в об’єкти енергетичної інфраструктури.

– Прилетіло по Володимирській вулиці, поруч із пам’ятником Грушевському. Чи правильно розумію, що росіяни хотіли поцілити ракетою в СБУ?

– Я теж розумію, що в СБУ вона йшла. Але, я ж кажу, що реальна точність російських ракет виявилася зовсім не такою, як вони всі мріяли. 

Тобто плюс-мінус 500 метрів для їхніх ракет – зараз це нормально. Там було біля 800 метрів, а це в межах їхніх ТТХ (тактико-технічних характеристик – “УП”). 

Хоча вони пишуть, що по ТТХ плюс-мінус 50 метрів, але ми ж бачимо реальність.

– Запитаю вас як головного розвідника країни: що сталося з Кримським мостом? “Подводная лодка утонула”?

– Складне питання буде для відповіді. Давайте краще іншим часом про це поговоримо.

Можу лише сказати, що Кримський міст зазнав дуже сильних руйнувань. Цей міст – один із символів “русского мира”. Крейсер “Москва” пішов на дно, Кримський міст фактично теж. Це все знаки, які говорять про те, що не так уже й довго цьому режиму залишилося. 

– Ми чули заяву Зеленського про Кримський міст, що “ми цього точно не замовляли”. Але росіяни відразу звинуватили ГУР у підриві та сказали, що ви особисто причетні до вибуху на мосту. Як ставитеся до таких звинувачень?

– Особисто? (сміється) Знаєте, я ставлюся до цього не до кінця серйозно. Точно не згадаю назву, але одне з найбільших друкованих видань комуністичної партії Китаю опублікувало статтю про те, що Росія звинувачує в цьому Україну з дуже високим рівнем скепсису у цих звинуваченнях. 

А треба розуміти, що те, що надруковано у виданні компартії Китаю, узгоджено зі всіма, тобто це офіційна позиція. І вони так легенько наштовхнули на думку, що, в принципі, Росія полюбляє схожі речі робити сама, щоб когось в чомусь звинуватити і потім нібито розв’язати собі руки. 

Ще раз кажу, що це офіційне видання, яке пов’язане з вищим військово-політичним керівництвом Китаю. Якщо навіть вони сумніваються в цьому, то робіть висновки самі.

– Володимир Зеленський натякав іноземним медіа, що історія з Кримським мостом може бути наслідком конфлікту всередині російських силовиків…

– Правильно. Тут більше нічого не можу додати. Але скажу інше: Кримський міст – це той символ, який буде зруйнований. 

Коли повернеться Крим, цей міст перестане існувати. Ця транспортна артерія насправді нікому не потрібна. 

“Суровікін готує підґрунтя на випадок прийняття рішення по здачі Херсона”

– ЗМІ також пов’язують велику інтенсивність обстрілів нашої території зі зміною військового керівництва Росії. Запитання про командувача російського угруповання Сергія Суровікіна. Раніше він керував російськими військами в Сирії, його особисто звинувачують у терорі сирійського населення. Цей Суровікін зараз курує обстріли по нашій країні?

– Він не курує, а керує – це дві різні речі. Він – офіційно призначена особа, яка веде так звану “спеціальну військову операцію в Україні”. 

Тобто він якраз єдина людина з юридичної точки зору, яка за це особисто відповідає. Це його розпорядження, і там має стояти його підпис. 

– Він якось може серйозно впливати на зміну перебігу війни? Суровікін – велика для нас загроза?

– Не слід його як недооцінювати, так і переоцінювати не варто.

Він нічого не змінить, це я вам можу сказати прямо. Жорстокістю тут вже нікого не здивуєш. Якщо б це було зроблено в перші дні повномасштабної війни, то, мабуть, це б мало результат. Зараз вже ні. 

Занадто багато жертв, занадто довгий час пройшов, люди звикли до вибухів, до вбивств, до загибелі. До всього звикли. Тут уже так не спрацює. 

– Нещодавно Суровікін заявив, що у Херсоні “можуть бути прийняті непрості рішення”. Що він мав на увазі?

– Вони розуміють, що Росія йде до програшу як глобального, так і локального на місцях. 

Якщо про глобальний програш він може сказати, що “це не моя справа”, а от за локальний – саме Суровікін буде відповідати. 

Він готує підґрунтя для того, щоб, якщо буде прийняте рішення по здачі міста, або їх просто виб’ють звідти, щоб підґрунтя було підготовлене і якось згладити це все. 

Але разом з тим я не можу вам сказати, що прямо зараз вони з Херсона тікають. Ні, такого нема. 

– Ми так само бачили заяви окупаційної влади, що вони збираються “евакуювати” населення на лівий берег Дніпра. Що зараз відбувається в Херсоні?

– В багатьох аспектах це інформаційна операція і маніпуляція. Є певні факти. Наприклад, виводять “Промсвязьбанк”, інші фінансові структури, які росіяни туди завели.

Причому як виводять – вивозять готівку, сервери, так звану окупаційну владу, переводять – саме переводять – всіх неходячих, важко поранених вивозять, намагаються якнайшвидше виписувати з лікарень тих, хто може ходити, і проводять цю шалену інформаційну кампанію, що “ми дбаємо про людей” і тому подібне. 

Тобто створюють ілюзію того, що все пропало. А разом з тим вони навпаки заводять туди нові військові підрозділи та готують вулиці міста до оборони. 

Тобто вони розуміють, що, якщо ми візьмемо хоча б контроль над каховською дамбою, яка єдина зараз транспортна артерія, що повноцінно функціонує, їм треба буде приймати дуже швидко рішення. 

Або дуже-дуже швидко покидати місто і виходити, або вони ризикують опинитися в тій ситуації, в якій раніше опинилися наші підрозділи в Маріуполі. Ситуація трошки інакша, але концептуально буде дуже схожа. 

І от розуміючи це все, вони готують підґрунтя, щоб, якщо буде потрібно, дуже швидко звідти вийти. Проте вони не готуються до виходу зараз, вони готуються до оборони.

– Про Каховську дамбу ви згадали. Постійно лунають новини, що вона зараз замінована. Яка загроза, що росіяни підуть на теракт?

– Вона замінована частково, це правда. Ну, дурість росіян якоюсь логікою оцінювати дуже важко. 

Скажу так: підрив цієї дамби точно спричинить екологічне лихо, це факт. Просто є інші аспекти. Перше: навіщо це робити – що вони втратять і що отримають? 

І друге: можна частково підірвати дамбу, а можна повністю. Так от, щоб підірвати її повністю, такі роботи не проведені. Мінування проведено частково для часткового руйнування, якщо буде потрібно. Щоб зруйнувати такого рівня конструкцію, потрібні десятки тонн вибухівки, правильно розташованої. Не можна КаМАЗ десь поруч поставити, це нічого не дасть. 

– Якщо ми почнемо заходити в Херсон, вони ж можуть скористатися шансом на підрив дамби?

– Давайте від протилежного підемо. Якщо зруйнувати повністю: запустять зараз всі ракети, що є, закладуть купу вибухівки, якось спробують це зробити – що вони отримають? 

Вони отримають суцільне затоплення лівобережжя Херсонщини. Вони втратять навіть теоретично можливість подачі води в Північнокримський канал, в Крим, поки не відбудуємо дамбу, а на це піде дуже багато часу. Це буде нереально зробити. 

І найцікавіше – вони знищать змогу на існування Запорізької атомної електростанції, тому що цей об’єкт нерозривно з нею пов’язаний. Ну, і звичайно, вони ускладнять нам просування на певний проміжок часу. І це, до речі, не дуже уже й великий проміжок часу, десь близько двох тижнів буде. 

Але вони будуть змушені відступити прямо до Криму. Іншими словами, якщо зробити суцільне руйнування, то сценарій такий. Чи готові вони на це? Думаю, що ні.

– А якщо частково вирішать руйнувати дамбу?

– Вони виведуть з ладу шлюзову частину, машинні зали. Тобто зроблять дамбу непридатною до використання за призначенням. Але збережеться Північнокримський канал, частково буде розлив води, але не такий уже й страшний. І ускладнять нам просування. 

Тож я не думаю, що вони задумали суцільне руйнування. Окрім того, ми не бачимо ознак повного мінування цієї конструкції.

– Думаєте, вони можуть піти таким шляхом, який ви описали?

– Частково дамба замінована. Але треба теж розуміти, що її замінували ще в квітні. 

– Щоб закрити цей блок, поставлю таке запитання: ми до кінця року відіб’ємо Херсон?

– Думаю, що так.

“Кирієнко бачить себе наступником Путіна”

– Ми бачили церемонію легалізації анексії Путіним чотирьох наших областей. Ми дуже уважно вдивлялися в обличчя людей, які перебували у залі…

– (Посміхається) Ніхто не був радий. Я ж вам кажу це, не дивлячись на те, що не люблю Росію. Але я не можу вам сказати, що там всі ідіоти – це не так.

– Як політична еліта Росії відреагувала на чергову анексію? 

– Це катастрофа для них, вони це чудово знають. Вони ще більше зрозуміли, що це кінець. Це кінець і треба шукати виходи. 

– І як вони ці виходи шукають?

– Вище військово-політичне керівництво почало завдавати масовані удари – це акт тероризму – з метою примусити до перемовин. Вони собі так це бачать. Це не спрацює.

Інші побігли домовлятися, як прийнято казати, із західними країнами. Як домовлятися? Казати: “Ми тут ні до чого, це не ми. А ми готові до змін, це все треба припинити”. 

– Чи намагалися представники політичної еліти Росії так само непублічно вийти на комунікацію з українською владою, мовляв: “Давайте поговоримо, нам же треба якось буде потім жити”?

– Я не буду відповідати на це питання, вибачте, не час ще. 

– Пропускаємо питання, добре. У наших політичних колах говорять про те, що після анексії чотирьох областей в Росії вже загострилася боротьба за трон. Яка у вас інформація з цього приводу?

– Авжеж загострилася. Ви розумієте, що вони зробили? Тобто вони для себе приєднали нові території і на наступний же день вони почали їх втрачати. 

Багато хто в Росії казав, що не можна цього робити, дайте їм там умовну незалежність, зробіть там “ХНР”, “ЗНР” якусь, чи приєднайте їх до “ЛДНР” – що завгодно, тільки не приєднуйте до Росії. 

Тому що у випадку, коли треба буде чи домовлятися, чи відходити, чи просто їх виб’ють, це буде катастрофа для Росії. Як пояснити звичайному росіянину, що Україна забрала у Росії місто?

Це все спрацювало навіть зі звільненням Ізюма. Цей факт викликав шок у них в суспільстві. 

Коли Херсон буде повернутий назад, столицю області, яку вони тільки приєднали так пафосно, як вони казали: “Все, Херсон назавжди з Росією”, – що далі буде? 

Ну, як це пояснити звичайному росіянину, який живе там, вибачте, в дєрьмі своєму і вірить, що в нього найкращі ракети в світі, “ми всіх знищимо”. А тут раз, і навпаки! Це ламає свідомість.

– До чого таке ламання свідомості може призвести?

– До втрати довіри до влади і послаблення самої вертикалі керування. А це все, на чому базується російське керівництво в управлінні Росією.

– Чи правда, що зараз за правонаступництво стати президентом РФ тишком-нишком борються Дмитро Медведєв та син Миколи Патрушева – Дмитро Патрушев, який зараз є міністром сільського господарства?

– Мєдвєдєв – без шансів. А щодо сина Патрушева, то його хоче бачити президентом перш за все його батько. Це найголовніший, хто хоче цього. Чи є в Патрушева шанси? Гіпотетично є. Але він там не один.

– Хто ще?

– Бачить себе у кріслі Кирієнко. 

– Кирієнко – це заступник голови АП, який допомагав Путіну зараз провести окупацію? 

– В тому числі. Він бачить якраз себе наступником при такому більш-менш мирному трансфері влади. 

– Є ще кандидати?

– Давайте зупинимося поки що на цих. Ще зачекаємо трошки.

– Тоді як Путін живе після анексії? Його спосіб життя якось змінився? Чи він далі живе у бункері? 

– Він не змінився абсолютно, це ж хвора свідомість. Продовжує собі існувати якийсь умовний Путін.

Кирило Буданов: “Ядерна загроза реальна завжди, оскільки у нас сусід трошки хворий. Але загроза така сама, як була і три місяці, і вісім місяців, і два роки до того. Вона однакова”

– Нещодавно президент Туреччини Ердоган заявив, що Путін став “набагато м’якшим” до переговорів. Що Ердоган мав на увазі? Про яку м’якість він говорив? 

– Авжеж став м’якшим, коли в тебе залишилося 13% ракет від початку повномасштабної війни, коли в тебе загинули більше 60 тисяч людей і в три рази більше поранених, коли наносяться удари, коли немає чим воювати. Коли ти починав переможну “спецоперацію” для себе, а увійшов у мобілізацію. 

Коли тебе не сприймають уже ніде в світі і всі глузують: “А, це “друга армія в світі”, так? Цікаво…”.

– Журналісти вас часто запитують, чи живий Путін. І ви досить хитро відповідаєте, що “треба ще почекати для відповіді на це запитання”. Але чи вам доповідали, що президента РФ вже немає серед живих? Вам така інформація надходила?

– Ми з усією ситуацією розбираємося. Не поспішайте. Якщо знати все наперед, буде нецікаво жити далі (посміхається).

“Медведчук з’явився у Москві. З ковровою доріжкою його не зустрічали”

– Оскільки ми згадували про Ердогана, хочу поговорити про обмін полоненими. Як відомо, у нас немає жодних політичних переговорів із Росією. Виникає питання: як вам вдається вести переговори з обміну?

– Я не дам вам цю відповідь. Ви маєте зрозуміти, тому що в нас, на жаль, ще багато людей знаходиться в полоні, і треба їх якось визволяти. Якщо зараз розкрию вам всі таємниці, це буде некоректно і зруйнує всі процеси. 

– Гаразд, як вдалося визволити з полону керівний склад “Азову”? 

– Єдине, що можу сказати, що над цим питанням ми всі працювали три з половиною місяці. Це єдине, що я вам можу сказати.

– Папа Римський на зустрічі з єзуїтами акуратно розповів про свою участь в обміні військовополоненими. Франциск майже прямим текстом сказав, що мав зустріч із вами, і джерела, наближені до католицької церкви, підтверджують факт вашої зустрічі з Папою. Розкажіть про вашу розмову з Папою Франциском.

– Давайте так: за моєю посадою і функціоналом я маю спілкування з багатьма і структурами, і людьми у світі – це все абсолютно нормально. 

Про що я розмовляв, чи розмовляв взагалі – це трошки некоректне, здається мені, питання.

– В контексті обміну Папа допомагав?

– Ми звертаємося до багатьох людей і організацій у світі по допомогу на тому чи іншому етапі операції щодо визволення наших людей. Чи зверталися ми до Ватикану? В тому числі зверталися. 

Коли всіх витягнемо, потім можемо спілкуватися, скільки хочете.

– Ще одна людина, яку обміняли, був Віктор Медведчук. Чи відомо, де зараз перебуває Медведчук, в якому він стані, чи Путін радий був його зустріти?

– З ковровою доріжкою не зустрічали, точно вам можу сказати. Де він саме зараз? Треба підняти матеріали, так зараз не згадаю. Але можу сказати, що його привезли в Москву.

– Думав, що його доставили в Анкару.

– Його привезли в Анкару, але згодом по фіналу він з’явився в Москві, це треба теж розуміти. Я знаю, що до нього було дуже багато питань з боку ФСБ. Питання абсолютно не політичні, а практичні.

– Де гроші?

– (сміється) Саме так. “Де гроші?” – питання ж звичне. Тому, якщо ви думаєте, що в мене має якось боліти голова про те, що з нього там спитають і кому він що буде відписувати – мені байдуже абсолютно. 

“Наразі ядерна загроза від Росії така сама, як була і три місяці, і вісім місяців, і два роки до того”

– В одному зі своїх інтерв’ю ви дали прогноз, що війна може закінчитися до літа наступного року. Ви правда так вважаєте, чи це психологічна операція? 

– Ні. Ви маєте зрозуміти, що я роблю свої висновки, спираючись на інформацію, а не просто тому, що мені так хочеться. Я сподіваюся на це дуже сильно.

– До літа ще довго. Якою буде тактика росіян найближчим часом?

– Перш за все – це намагання утримати все, що вони змогли захопити, і спроби хоч якось просунутися в Донецькій області. 

Тому що насправді жодне зі стратегічних завдань, яке ставили росіяни при початку “спеціальної воєнної операції”, як вони це називали, не досягли. 

Більше того, зараз вони втрачають навіть те, що змогли окупувати. А це, знову ж таки, ми повертаємося до середньостатистичного росіянина, який дивиться телевізор, і йому кажуть, що росіяни втратили те, те, те, якесь там село. Це катастрофа. 

Вони обігрують це різними словами, наприклад: “тактичне перегрупування”, “зайняття більш вигідних рубежів” і так далі… Але ж всі все розуміють. 

– До чого нам, цивільним людям, треба готуватися найближчими місяцями?

– Нічого нового не з’явиться. Все, як є, так буде. Поступово ми будемо потрошку рухатися вперед, вони потроху будуть втрачати. Десь продовжать завдавати удари своїми “Шахедами” і меншою кількістю ракет, тому що не так багато їх лишилося. 

– Тобто терор триватиме?

– На жаль, так. Весь російський режим – це суцільний терор, вони інакше не зможуть.

– Раніше ви сказали “УП”, що взимку війна трохи стихне. Чого нам очікувати?

– Це теж логічно, тому що взимку будуть проблеми фізико-географічні, як кажуть. Нас ще чекає зима така, більш-менш тепла, тому ґрунт буде в’язкий, і в принципі уже зараз колісна техніка на полі бою майже не працює, тільки гусенична. 

Це все тільки ускладниться з початком суцільних дощів.

– Не можу не запитати про ядерну загрозу з боку РФ. Якщо окупанти реально почнуть втрачати Херсон, Мелітополь, інші великі міста – чи є загроза, що росіяни застосують ядерну зброю проти нас?

– Це теж така поширена лякалка. Пам’ятаєте, десь три тижні тому люди навіть дати називали, коли це буде?

Відповім: не буде. Це перше. Друге: можуть вони це зробити чи не можуть? В теорії – можуть. 

Чи зроблять вони це зараз? Зараз точно не зроблять. 

Чи зроблять, коли зовсім буде у них катастрофа? Це питання відкрите, на нього ніхто ні в Росії, ні у нас, ні будь-де у світі не має відповіді. 

– Хто має повноваження приймати рішення про ядерний удар?

– Для запуску ракет потрібно кілька людей. Але прийняти рішення треба зверху. Потрібно віддати чітку команду, і вона має пройти, скажімо так, всі рівні. 

– В якому стані зараз ядерна зброя в Росії? 

– Ми говоримо про стратегічні ядерні сили? Так, на них витрачалися кошти, їх підтримували, пробували якось модернізувати. 

Якщо ми говоримо про тактичну ядерну зброю, то, вибачте, останній раз хтось про неї думав у 1980-ті роки, нічого нового не вироблялося. Гарантійний термін більшості ядерних зарядів тактичної ядерної зброї був 10 років. Пройшло вже 40.

– Якщо буде дано наказ, не факт, що його можливо буде виконати?

– Якщо буде віддано наказ, його будуть пробувати виконати. Але який буде ефект?

– Крім Путіна, хтось цей наказ може дати?

– Ні. 

– Щоб поставити крапку: ядерна загроза для України реальна?

– Вона реальна завжди, оскільки у нас сусід трошки хворий і з ядерною зброєю. 

Але загроза така сама, як була і три місяці, і вісім місяців, і два роки до того. Вона однакова. 

– Тобто Щекавицю треба розпускати, правильно?

– (Посміхається) Якщо людям подобається, то нащо?