Унікальні царські врата, ґемплі та теодоліт: у Нововолинському історичному музеї показали топ-5 експонатів
Нововолинський міський історичний музей має багато цікавих артефактів. Це визнають не лише його співробітники, але й приїжджі фахівці.
Про найцікавіші експонати Волинським Новинам розповів провідний науковий співробітник музею Юрій Велінець.
1. Царські врата з храму Адама Киселя
У 1960 році церкву закрили. Всередину увірвалися войовничі атеїсти: іконостас розхитали, хоча й не змогли перекинути, повиколювали очі в святих на іконах, де дістали, повалили бюст Адама Киселя, розкидали його кістки та поруйнували гроб. Власне іконостас знищили у 1990-х роках. Врата склали у підвалі нібито в очікуванні реставрації, але вони там успішно псувалися від надміру вологи (підвал затоплювало). Одна половина пошкоджена, а з іншої залишилися шматки. На початку 2000-х їх передали в музей.
«Половину врат вже розчищено, потрібно закріпляти фарбу, насичувати деревину клеєм. Може, ми їх змонтуємо на щит і вони виглядатимуть атракційно, – каже художник-реставратор олійного живопису вищої категорії Харківської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України Артем Погрібний, який саме «лікує» артефакт. – Іконостас замовляли неабиякому майстру. Врата виготовлені у першій половині XVIII століття. Тоді саме панував стиль рококо, якому притаманна асиметрія».
Різьблення з дерева покриті сусальним золотом та сріблом
2. Ґремплі
Цей інструмент призначався для вичісування шерсті тварин. На дерев’яну основу прикріплено шматок шкіри, у якій густо натикані цвяхи. Останні не рівні, а зігнуті під тупим кутом. Оскільки вони закріплені у шкірі вільно, то можуть рухатися. Відтак при вичісуванні не завдають болю тварині. Час виготовлення – перша половина ХХ ст.
Окрім ґремплів, існував ще один інструмент для вичісування тварин – зграбло (суцільна металева щітка).
3. Теодоліт, з якого почалося місто
Час виробництва – приблизно 1950-ті роки. Тоді саме почали будувати Нововолинськ, закладали перші вулиці, а вже від наявних вулиць відштовхувалися, складаючи усі подальші генплани. Теодоліт використовували геодезисти. Радянська практика містобудівництва передбачала, що вулиці мають бути рівними.
При проектуванні вулиць враховували і сторони світу, і навіть розу вітрів. У Нововолинську найчастіше дмуть західні вітри. На це також зважали, прокладаючи вулиці. До речі, компас, вмонтований у теодоліті, працює досі.
4. Портрет, намальований у таборі
Український громадський та церковний діяч, краєзнавець, лікар Арсен Річинський жив і працював у сусідньому Володимирі. За свої проукраїнські погляди був ув’язнений у таборі в Березі-Картузькій. За радянської влади Річинський був засуджений на 10 років і потрапив у ГУЛАГ.
У нововолинській школі працювала його дочка Людмила. Вона й передала в музей диплом батька, його фотоальбоми та інші речі. Серед них є й графічний портрет лікаря-дисидента, виконаний олівцем. Арсена Річинського намалювали під час його перебування у таборі в Кизилорді у травні 1944 року.
5. Шахтарський телефон
За його допомогою гірники в забої тримали зв’язок із диспетчерською та між собою. Апарат сконструйований так, що унеможливлює появу іскри назовні: корпус максимально ущільнений та наглухо закручений. Адже в шахтах є небезпека вибухів накопичених газів. Як твердить Юрій Велінець, подібний досі працює на 9-й шахті Нововолинська. Час виробництва – приблизно 1950-ті роки.
На телефоні є знак якості СРСР. Такі використовували не лише на вугільних шахтах, але й на інших гірничих підприємствах.
