У теробороні Волині служить титулований богатир «Маленький Біллі», зростом майже два метри
Боєць одного з окремих батальйонів 100-ї бригади територіальної оборони Волині Олег із позивним Маленький Біллі має зріст 194 см, а вагу – в межах 125-130 кг.
Дивлячись на цього волинського богатиря-тероборонівця, відразу згадуєш легендарних персонажів княжих часів – Микиту Кожум’яку, Ілька Муромця, Добриню Микитича, Олешка Поповича. Або ж Івана Піддубного – славнозвісного українського борця, багаторазового чемпіона світу, який жив у кінці 19 – першій половині 20 століть, пишуть на сторінці бригади у фейсбуці.
Маючи визначні фізичні здібності, Олег змалку захопився волейболом. Проте у підлітковому віці хлопця побачив тренер із рукопашного бою. І таки зумів переманити у свою секцію! Щоправда, з однією умовою: юний спортсмен буде десятою дорогою оминати тренажерний зал – аби далі не розвивати й без того «вбивчий» удар. Бо інакше це робило б ще реальнішою загрозу не лише здоров’ю, а й життю суперників.
За дев’ять років занять рукопашним боєм Маленький Біллі встиг стати багаторазовим переможцем та призером всеукраїнських і міжнародних турнірів, здобув звання кандидата у майстри спорту.
Протягом останніх років волинський силач від професійного спорту потроху відійшов. Проте продовжує підтримувати себе у чудовій фізичній формі. Скажімо, заввиграшки сідає на шпагат.
До війни Олег працював офіцером-вихователем у військовому ліцеї. Нині ж опікується морально-психологічним забезпеченням бійців на батальйонному рівні.
«Служба дуже схожа до моєї роботи в ліцеї. Адже солдати насправді багато в чому подібні до дітей – тільки великі…», – напівжартома-напівсерйозно розповідає наш гренадер.
Ну й, звісно, вже не раз виникали курйозні ситуації із позивним нашого героя:
«Якось відправили мене з дорученням у сусідній батальйон. На в’їзді на позиції зупиняє мене вартовий і просить назватися, аби доповісти командиру. Бачили б ви очі того бійця, коли він почув, що перед ним Маленький Біллі власною персоною».
А ще на богатиря вдома чекають з Перемогою відразу три жінки – мама, дружина і сестра.
До речі, на позиціях рідного батальйону Олег разом із колегами облаштували справжнісінький спортзал просто неба!
«Так, під час цієї війни тон задають артилерія, високоточна зброя тощо. Але хороша фізична підготовка бійцю просто необхідна! Пробігтися в бронежилеті зі зброєю, застрибнути в окоп, швидко вибратися звідтіля, витримати багатогодинну напругу – на це здатна лише морально та фізично підготовлена людина. Тож я вимагаю від своїх бійців навіть в умовах війни щодня знаходити якихось 15, а краще 30 хвилин, аби позайматися фізкультурою. І ви знаєте, ніхто не сперечається!» – усміхаючись розповідає Маленький Біллі.
