УПЦ пішла на розрив із РПЦ, Новинський проти: що вирішив собор
УПЦ МП оголосила про повну незалежність від Москви та РПЦ (ФСБ). 27 травня УПЦ провела собор, який – як стверджують делегати – вичистив зі статуту всі згадки та зв’язки з РПЦ Кирила (Гундяєва).
Результат собору передбачити не міг ніхто, каже LIGA.net один з його учасників. Особливо коли у процес вступили “адвокати РПЦ” – агресивно налаштоване проросійське крило, яке представили нардеп та спонсор церкви Вадим Новинський, митрополит Запорізький Лука та предстоятель Києво-Печерської лаври Павло.
“Новинський був гіперактивним. Хоч він на фото і виглядав сплячим, але коли прокинувся та зрозумів, до чого все йде, дуже активізувався”, – розповідає архімандрит Кирило (Говорун).”Баталії навколо Кирила психологічно всіх сильно вимотали, – каже учасник собору. – І партія прихильників РПЦ таки досягла свого”.
Як відбувався собор та яка роль митрополита Онуфрія; це новий курс УПЦ чи вона просто камуфлює зв’язки із РПЦ, щоб уникнути заборони в Україні; чи зможе УПЦ вийти із сірої зони – розбір LIGA.net.
“КОШМАР СИЛЬНО ЗАТЯГНУВСЯ”. ВАЖЛИВИЙ КОНТЕКСТ
27 травня у Феофанії пройшов великий собор УПЦ МП. Востаннє таке відбувалося у 2011 році, коли ще митрополит Володимир (Сабодан) хотів, але не зміг провести реформу управління в церкві та відірватися від Москви – проросійське лобі виявилося сильнішим.
“Уже в перші дні після 24 лютого у церковних колах Московського патріархату заговорили про те, що коли закінчиться весь цей воєнний кошмар, буде скликаний собор УПЦ, який неодмінно змінить її статус, – розповідає релігієзнавець, гостьовий викладач УКУ Олександр Солдатов. – Але оскільки кошмар сильно затягнувся, довелося скликати собор, не чекаючи на його закінчення”.
ДОВІДКА:
Велика війна прискорила втечу парафій з УПЦ МП до Православної церкви України: за три місяці, за підрахунками ПЦУ, близько 400 релігійних громад, 120 кліриків та 2 монастирі вирішили вийти із залежності РПЦ. Цей процес триває.
Згідно з опитуванням групи Рейтинг (6 квітня, 1200 респондентів), зростає підтримка ідеї розриву зв’язків УПЦ МП з РПЦ. За – 74% (на початку березня – 63%), проти – 7%. Половина опитаних взагалі вважають, що держава має заборонити УПЦ.
Декілька міст – Бровари, Конотоп, Переяслав, Олевськ, Борислав, Стрий та інші – справді оголосили про заборону УПЦ.
Невдоволення всередині церкви наростало. Ще на початку березня, після початку ракетного обстрілу, митрополит Сумський Євлогій і священики його єпархії без узгодження з центром припинили поминати патріарха Кирила на богослужіннях: “Не хочемо більше чути його ім’я в храмах”. Наразі таких єпархій не менше 20.
“Усередині УПЦ сформувалася критична маса єпископату, духовенства та мирян, які не могли більше залишатися в юрисдикції Московського патріархату, зберігати зв’язки з Москвою… Керівництво УПЦ МП дійшло висновку, що якщо не взяти цей стихійний процес під контроль, то їхня структура розпадеться”, – вважає Солдатов.
У квітні понад 400 священиків УПЦ звернулися до Собору предстоятелів давніх східних церков: вимагали засудити доктрину “руського миру” як брехню та віддати Кирила під церковний трибунал.
Усі ці фактори відіграли свою роль у рішенні провести собор, вважає релігієзнавець Дмитро Горєвой. Як і загиблі у війні священники – для Онуфрія це було важливим маркером, і обстріли Росією храмів УПЦ МП – особливо авіаудар по культовій Святогірській лаврі.
“Я думаю, це сильно спрацювало. Плюс переходи. Плюс уже відверто антихристиянська позиція Кирила”, – пояснює Горєвой.
Рішення вийти на собор було ухвалене особисто предстоятелем Онуфрієм, який однозначно і чітко зчитав настрої “низів”.
“Був величезний запит до УПЦ. Хоч на них і гонять, що вони всі колаборанти, це несправедлива оцінка, – каже доктор філософських наук, архімандрит Кирило (Говорун). – Більшість в УПЦ все ж таки однозначно за Україну і в шоці від того, що відбувається, зокрема в шоці від заяв свого начальства в Москві, і подає дуже потужні імпульси Онуфрію. Сам Онуфрій, в принципі, аполітична постать, але він уміє слухати людей. Тому він, я б сказав, дуже одноосібно, навіть авторитарно провів цей собор”.
Авторитарно – до єпископів, уточнює Говорун; саме там очікувався найбільший опір. Одноосібно – щодо партнерів по тріумвірату, який керував до цього часу церквою.
Цей тріумвірат – форма правління в УПЦ, що утворилася одразу після обрання Онуфрія, коли він став формальним предстоятелем УПЦ.”Реальним адміністратором УПЦ був митрополит Бориспільський Антоній (Паканич), ідеологом та фінансистом – нардеп Вадим Новинський, диякон. Тепер ми можемо говорити про розпад цього тріумвірату. З одного боку виявився Онуфрій, з іншого – Антоній та Новинський”, – упевнений Говорун.
Збираючись рано-вранці 27 травня у Феофанії, багато делегатів навіть не здогадувалися, що звичайні збори закінчаться собором.
“ЯСТРЕБИ І ГОЛУБИ”. ЯК ПРОХОДИВ СОБОР УПЦ
“Це все було у Феофанії, у резиденції Онуфрія. Що сприйняли як звичайну подію: раз не в Лаврі, будуть такі собі збори, проаналізуємо протестні настрої – і все”, – вважає Горєвой.
“Хоча мені було майже ствердно сказано, що намагатимуться провести саме собор”, – розповідає один із делегатів, який попросив не називати його імені.
Онуфрій вийшов до делегатів із двома папками: одна була великою, друга – тоншою. У цих папках, заявив предстоятель, звернення, які він отримав під час великої війни від духовенства та мирян.
“Більшість листів до Онуфрія були за відділення від РПЦ, припинення поминання Кирила та автокефалію УПЦ. Вони були складені в товсту папку. У другій папці лежали листи тих, хто просив залишити все як є – за єдність із РПЦ. І були ще листи, в яких йшлося: ми вам довіряємо, владико, і схвалимо будь-яке ваше рішення”, – каже учасник зборів УПЦ.
Кілька листів із аргументами за та проти митрополит зачитав.
Після цього Онуфрій дав слово єпархіям, які найбільше постраждали від військових дій, і єпархіям в окупації. Єпископи з цих територій були присутні на зборах онлайн, їхні виступи транслювали на великому моніторі.
“І ці єпархії практично всі до однієї висловилися за єдність із РПЦ”, – розповідає співрозмовник.
Далі один за одним виступали всі охочі митрополити, духовенство та миряни. Їх практично не обмежували у часі.
“Моє особисте враження було таким: велика кількість виступала за те, щоб зберегти єдність із РПЦ, – каже він. – Чесно кажучи, до кінця зборів я вже сумнівався, що рішення про відділення буде ухвалено”.
Весь блок виступів зайняв щонайменше 2,5 години.
“Митрополит Онуфрій поводився на диво коректно з усіма. Однаково м’яко, доброзичливо з обома сторонами. Ніякого тиску не було, – стверджує учасник зборів. – Сам він багато в чому і задавав тон більш-менш спокійному діалогу”.
Гранд-план митрополита Онуфрія став зрозумілим лише ближче до середини дня, коли він поставив на голосування питання про майбутнє Української православної церкви, а слідом – про проведення собору тут і зараз.
“Це безпрецедентна справа, коли в один день відбуваються один за одним чотири абсолютно різні масштабні заходи: широкі збори, екстрений синод, архієрейський собор і собор УПЦ, якого до цього не було багато років”, – розповідає співрозмовник.
Анонсований на 17:00 собор розпочався практично “хвилина в хвилину”.
Делегатам роздали старі варіанти статуту. Один за одним Онуфрій зачитував пункти статуту в старій редакції, називаючи їх номер і назву, потім пропонував до них конкретне виправлення – що прибрати або змінити, і озвучував пункти повністю в новому звучанні.
“Так зі статуту було вилучено всі місця, які виражали залежність УПЦ від РПЦ. Їх було близько десятка, – стверджує учасник собору. – І кожен з цих пунктів виносився на голосування”.
Важливим пунктом, який зім’яв опір прихильників РПЦ, стало те, що єпархії в окупації або зоні бойових дій можуть самовизначатися. Коли статут поставили на голосування повністю, з усіма правками, один із таких єпископів запротестував, розповідає співрозмовник “Причому з територій, які під окупацією давно. Ну у них уже своє “особливе бачення того, що відбувається”, не хочу навіть коментувати” .
Єпископ попередив, що статут у такому вигляді ухвалити не може, але хоче залишитися в УПЦ. На що Онуфрій відповів: правка про самоврядування дозволяє обрати той варіант статуту, який підходить.
“Це був такий тонкий момент, коли могла піднятися нова хвиля незгоди. Так Онуфрій зняв питання протестів”, – вважає джерело.
У крило УПЦ, яке виступало агресивно проти розриву зв’язків з РПЦ, входили шість-сім митрополитів, зазначає співрозмовник.
“Я зайняв таку позицію, що, розповідаючи про собор, не називатиму імен”, – сказав він, але підтвердив LIGA.net, що “найактивнішими” були нардеп/диякон, один з основних спонсорів УПЦ Вадим Новинський, митрополит Запорізький Лука (у квітні його брат загинув, захищаючи Україну. – Ред.) та предстоятель Лаври, митрополит Павло.
Релігійний публіцист із Росії (переїхав до США) Сергій Чапнін записав анонімне аудіоінтерв’ю ще з одним із учасників собору, який у деталях описав позицію головних “голубів миру” з РПЦ.
“Це не було митрополітбюро. Ні. Було гаряче в певних моментах, – запевнив він. – Особливо коли всі зрозуміли, що… зі статуту забирається все московське, все РПЦ, патріарх Московський. Для багатьох це було шоком. Були спікери, які виступали проти однозначно, підходили до мікрофону: та це ж автокефалія!
Виглядало як політично чітко витримане рішення: не застосовувати на соборі слово-табу – автокефалію, додав співрозмовник Чапніна.
Найбільш різко виступали Лука та Новинський, підтверджує він:
“Дуже різко. Новинського як депутата я оцінив. Добре поставлена мова. Чітко, лаконічно, потрібні фрази. Говорив голосно. Якщо інші учасники – скромно, з місця, акустика у храмі іноді не дозволяла зрозуміти, про що вони говорять, то Новинський знав, що потрібно підійти до мікрофона. Він був супротивником практично кожного пункту”.”Новинський був гіперактивним. Хоча він на фото і виглядав сплячим, але коли прокинувся та зрозумів, до чого все йде, – активізувався. Він дуже послідовно проводив промосковську лінію”, – розповідає Говорун.
Значною мірою саме завдяки візії Новинського УПЦ і “зайшла в ту самоізоляцію”, з якої тепер намагається вийти, вважає архімандрит: “Це його справа рук. І його гроші, які він вкладав”.
(Ми написали Новинському з проханням відповісти на запитання LIGA.net про собор УПЦ та свою роль. Він прочитав повідомлення, але не відреагував.)
Компанії на чолі з Новинським на соборі різко опонували кілька проукраїнських ієрархів, які послідовно виступали за розрив із РПЦ, додає співрозмовник LIGA.net.
Насамперед, це митрополит Львівський Філарет та митрополит Поліський Анатолій. Стримано розповів про листи духовенства та настрої у Сумській єпархії митрополит Євлогій (про те, що більшість – за автокефалію). Співрозмовник Чапніна серед “яструбів” називав також керуючого Рівненською єпархією Пимена.
Закінчивши зі статутом, собор перейшов до ухвали з 10 пунктів, яка й мала публічно позначити новий курс УПЦ. Цей документ досі є єдиним, оприлюдненим УПЦ.
“І тут розпочалася друга частина запеклих баталій, – розповідає LIGA.net учасник собору. – Пункт третій: про висловлення недовіри патріарху Московському Кирилу”.
Єпископат, який обстоював єдність із РПЦ, вимагав взагалі видалити цей пункт, щоб патріарх в ухвалі не згадувався. Звучало здивоване: “Коли це патріарх прямо благословляв війну? Так, він промовчав, але прямого благословення не було”. Їм тут же зачитали цитати, які однозначно свідчать про те, що Кирило війну Росії в Україні підтримує і вважає правильною.
“Ще раніше лунала на соборі думка про те, що РПЦ і патріарх Кирило не просто висловлювалися на користь війни, а й сакралізують війну, роблять “священною”. Що незрівнянно гірше, ніж якби він просто промовчав”, – додає співрозмовник.
Боротьба за це формулювання тривала близько години: “Вони намагалися пом’якшити формулювання. І, загалом, партія прихильників РПЦ досягла пом’якшення. Очевидно, коли на архієрейському соборі була головна суперечка про головне – тобто про статус УПЦ, то ця партія, програвши основну битву, намагалася відстояти хоча б це”.
У підсумковому документі цей пункт прописаний так: “Висловлюємо незгоду з позицією патріарха… Кирила щодо війни в Україні”.
А ось наступні пункти особливої дискусії не викликали, хоча були “справді дискусійними”, вважає співрозмовник: “Піджимав час, була майже 19:00. Деяким делегатам треба було дістатися додому до комендантської години. Баталії навколо Кирила всіх психологічно сильно вимотали. І ось цю останню частину дуже швидко пройшли. Саме вона у суспільства зараз викликала неоднозначну реакцію: пункти умов щодо ПЦУ та заключне формулювання”.
Нашвидкуруч в “умови до ПЦУ” було прописано вимоги: 1) припинити “силові захоплення храмів… і парафій” УПЦ; 2) зрозуміти, що їхній канонічний статус “є фактично неавтокефальним” і поступається можливостям УПЦ; 3) вирішити питання “канонічності ієрархії”.
Після публікації цих вимог глава Православної церкви України митрополит Єпіфаній заявив, що собор УПЦ МП нічого не змінив , “вони зберігають єдність із вбивцею Кирилом”. Метою проведення собору, додав він, була лише корекція ставлення до неї з боку українського суспільства, а не розрив відносин із ворожою Україною російською церквою та її лідером Гундяєвим.
“Де-факто зв’язок з Москвою залишається, а де-юре мають бажання уникнути закону 2662, який покликаний перейменувати їх, адже у них керівний центр – у країні-агресорі”, – додав Єпіфаній.
ПЦУ прагне православної єдності в Україні та готова до діалогу з УПЦ МП, але з чистої аркуша: без умов та ультиматумів.
АВТОКЕФАЛІЯ, ЯКУ ЗАМОВЧАЛИ. ЩО ВСЕ ЦЕ ОЗНАЧАЄ
Увечері після собору митрополит Климент заявив LIGA.net, коментуючи ухвалені рішення, що “проукраїнською, незалежною та самостійною у своєму устрої” УПЦ і так була – ще з 1990 року, але деякі “деструктивні сили в Україні вперто не бажають цього розуміти, наклеюють на нашу церкву різні ярлики”.
Понад це, стверджує Климент, УПЦ зафіксувала у своєму статуті “самостійність в ухваленні всіх організаційних рішень” та “непідпорядкованість будь-яким рішенням РПЦ стосовно УПЦ”.
У коментарі ВВС Климент додав, що собор “визначив формат нашої церкви як абсолютно автокефальний”, а відмову використати саме цей термін легко пояснити: “Автокефалію не проголошують, її отримують. Якби ми проголосили автокефалію, це закінчилося б розколом і глобальною кризою”.
Митрополит Онуфрій зробив що міг у поточній ситуації, вважає український релігієзнавець та філософ Юрій Чорноморець: “І те, що він зробив, – для Москви великий сюрприз. Це – бомба. Вони вважали, що Онуфрій консервативний і завжди триматиметься єдності з ними. І тут раптом: сорі, війна, до побачення. Для них це просто шок”.
Як йдеться у постанові, зміни до статуту (які ніхто ще не бачив) “свідчать про повну незалежність та самостійність УПЦ”. Предметно аналізувати їх можна буде лише після публікації.
“Статут УПЦ у попередній редакції просякнутий двозначністю – декларування незалежності при збереженні важливих атрибутів залежності”, – каже релігієзнавець Олександр Солдатов.
У старій редакції статуту йшлося про те, що всі єпископи УПЦ входять до складу архієрейського собору РПЦ, а предстоятель УПЦ є постійним членом московського синоду. Новообраного митрополита Київського має затверджувати Московський патріарх. Без цього твердження голова УПЦ не може розпочати виконання своїх обов’язків. Зрештою, УПЦ має отримувати у Москві святе миро, яким помазують новохрещених та освячують храми.
Архієрейський собор РПЦ у 2017 році ухвалив кілька рішень, які ще більше обмежують автономію УПЦ: наприклад, про необхідність згадувати патріарха у всіх українських храмах або про право вищого церковного суду РПЦ розглядати справи українських єпископів. Більшість єпископів УПЦ підтримали.
“Собор 27 травня теоретично скасував усі ці положення щодо залежності УПЦ від РПЦ”, – вважає Солдатов.
“За словами учасників собору, зі статуту виключені всі згадки про будь-який зв’язок із Москвою. Це статут де-факто автокефальної церкви, яка просто не називає себе автокефальною”, – каже Чорноморець.
За його словами, автокефалія в новому статуті не прозвучала, тому що УПЦ останні 30 років агресивно налаштовувала вірних на “єдність із Росією за всяку ціну”: “Після цього складно відразу вийти і сказати: ми передумали. Ми тепер автокефальні і пішли геть від Москви” .
Критики собору вважають, що УПЦ за новим статутом камуфлює старі стосунки з Російською православною церквою та Кирилом, відмовляючись лише від “цетрального офісу в Москві”, але зберігаючи залежність.
“Собор Роршаха, – іронізує у Facebook заступник голови управління зовнішніх церковних зв’язків ПЦУ Євстратій Зоря. Він проводить паралелі з відомим психологічним тестом Роршаха, в якому потрібно дати інтерпретацію симетричним чорнильним плямам. – Розмитість формулювань, відсутність досі публікації всіх документів (в Україні підкреслюють незалежність від МП, у Росії – незмінність статус-кво)… Для одних – ознака автокефалії, для інших – камуфляж”.
Призначення соборів – пояснювати та робити складні речі зрозумілішими, а не породжувати нові сумніви, додав він.
“Мій погляд на собор змінювався. Я вважав, що це імітація та пил в очі. Тому що, окей, ви викреслили все про РПЦ, але не сказали, що виходите з РПЦ. Ви говорите про незалежність, яка у вас формально була ще з 1990 року, і мовчіть про автокефалію”, – зізнається Горєвой.
Але в неділю Онуфрій на богослужінні змінив порядок поминання предстоятелів церков. І це, впевнений Горєвой, справді підтверджує автокефалію.
На недільній службі Онуфрій згадав Кирила способом, прийнятим для глав автокефальних церков, – вперше не назвавши його “великим паном та нашим батьком”. Як рівного собі, лише третім після Антіохійського та Єрусалимського патріархів. Але – за лекалами РПЦ не згадав Єпіфанія, Варфоломія та глав церков, які визнали ПЦУ.
“Синод УПЦ МП слідом за РПЦ розірвав із цими церквами спілкування, – пояснює Горєвой. – Онуфрій до великої війни дублював рішення Кирила на рівні київського синоду. Він навіть двічі розірвав із ними стосунки: спочатку як член синоду РПЦ, потім як УПЦ”.”Фактично новий порядок поминання Кирила означає, що Онуфрій реально задекларував вихід із РПЦ. А автокефалію вони не оголосили, бо вона для них стала майже лайкою”, – наголошує Горєвой.
Демарш, на який пішов Онуфрій, – це “фактично автокефалія, а не маскування МП під липову самостійність”, упевнений і Чорноморець: “Ну і це класно… Згодом вони цивілізуються. Там багато добрих священиків. Не можу сказати, що багато хороших єпископів. Але це не настільки безнадійні люди. Не таке вже церковне ОПЗЖ”.
ЩО ДАЛІ. СПОЙЛЕР: УПЦ – У СІРІЙ ЗОНІ
Перша реакція Москви: у РПЦ заявили, що останніми днями не отримували від УПЦ жодних звернень і дізналися про собор з інтернету – якісь “зовнішні сили” намагаються зруйнувати єдність РПЦ.
Гундяєв відреагував лише на третій день: певні “духи злості піднебесної” прагнуть “поділити православних людей” і зробити так, щоб між ними пролягла безодня.
“Ми з повним розумінням ставимося до того, як страждає УПЦ”, – заявив він.
“Вони намагаються показати, що це була “бавовна, а не вибух”, і нічого страшного не сталося. Добра міна коли погана гра. Визнати, що їхня ж церква вирішила від них відокремитися – це катастрофа”, – вважає Горєвой. Синод РПЦ вже заявив, що вивчатиме ухвалені рішення – а значить, за лаштунками “торгуватися і вибивати якісь пункти”.
РПЦ максимально гальмуватиме рішення собору, упевнений архімандрит Говорун, спираючись на норму власного статуту та старого статуту УПЦ, що подібні рішення мають затверджуватись у Москві.
Проблема у тому, що новий статут досі не опубліковано, додає він. І в нього можна заднім числом внести поправки: “Будуть спроби відкотити назад. Подивимося, буде це пів кроку, крок чи два. Таке можливо. Я знаю це з досвіду аналогічних кроків за часів митрополита Володимира. Йде дуже динамічний процес із непередбачуваним результатом, але однозначно динаміка позитивна.
“Москва зараз у розгубленості. Вони розуміють, що в будь-якому разі втрачають: і якщо засудять собор УПЦ, і якщо схвалять. Тому вирішили щонайменше тимчасово заплющити очі на демарш УПЦ, це коштуватиме їм дешевше, ніж засудження. Тягнуть час”, – пояснює Говорун.
Гундяєв не поспішає з надією, що російська армія піде в наступ і “питання вирішиться воєнним шляхом”, вважає Солдатов.
Найімовірніше, УПЦ опиниться у дуже заплутаному стані, продовжує релігієзнавець. Хоча й набагато далі, ніж до 27 травня, дистанціюється від Москви. Собор не наважився проголосити автокефалію, тому за бажання новий статус можна трактувати як ще ширшу автономію у складі РПЦ: “Власне, так його й трактують, наприклад, грецькі церковні ЗМІ, які я бачив”.
Найбільш імовірним є гібридний підхід, коли в Москві вважатимуть законним статут УПЦ до 27 травня, а в Києві – після, каже Солдатов: “І ці дві реальності існуватимуть у паралельних світах”.
“Один із основних страхів в УПЦ – це страх неканончності, розколу”, – зізнається учасник собору. Саме тому УПЦ нібито не пішла на формальне проголошення автокефалії.
Але і без цього проголошення УПЦ опинилася в ізоляції, ще більшій, ніж та, в якій зараз РПЦ, стверджує архімандрит Говорун. Підігруючи РПЦ, вона розірвала стосунки з Константинополем та іншими найдавнішими церквами, які визнали ПЦУ. Тепер, граючи проти РПЦ, вона почала розривати стосунки з ними.
УПЦ тепер перетворюється на найбільш ізольовану структуру у системі глобального православ’я, вважає богослов.
“В Україні є ПЦУ, яка отримала томос, і другого томосу не буде, – розуміє співрозмовник з УПЦ. – Це наслідок політики в УПЦ у минулі роки. Все це, природно, викликало у багатьох сумніви: добре, якщо ми відокремлюємось, то в якому ж статусі опиняємось?”
Досі з погляду світового православ’я УПЦ була просто частиною РПЦ. Тепер вона переходить у тіньову зону, упевнений Говорун, і фактично стає невизнаною структурою – як УПЦ КП, що її десятиліттями труїла. Але це більше нагадує статус Македонської церкви, яка оголосила незалежність від Сербської церкви ще 1967 року, і тільки зараз була визнана.
Можливо, у випадку з УПЦ це вимагатиме не так багато часу: все ж таки в Україні події розвиваються дуже швидко, війна все каталізує.
ДОВІДКА. Поки точаться дискусії про статут, який навіть не опубліковано, в УПЦ планується розкол. Сімферопольська та Кримська єпархії УПЦ МП виступили проти рішень собору та заявили, що залишаться в юрисдикції РПЦ. Горлівська єпархія вирішила “зберегти єдність” і з РПЦ, і з УПЦ. Рівненська єпархія взагалі припиняє поминати у молитвах Онуфрія.
Щоб затриматися в сірій зоні з мінімальними втратами, УПЦ доведеться шукати союзників та визнання хоч деяких інших помісних церков. Можливо, цей діалог Онуфрій уже веде, не виключає співрозмовник в УПЦ: “Найімовірніше, маю особисту підозру, якісь консультації з іншими церквами були ще до собору”. Теоретично це може бути Сербська чи Польська церкви.
Щоб вийти з сірої зони, УПЦ доведеться розпочати діалог із ПЦУ. Поки що Онуфрій намагається говорити з позиції сили. Це не працює.
“Але я думаю, процес зближення з ПЦУ розпочнеться дуже швидко. Особливо якщо до цього буде залучено як координатора Вселенський патріархат. А я думаю, так воно і буде. Тобто шанси хороші”, – вважає Говорун. Він упевнений: єдиний шлях для визнання УПЦ у тому, як вона себе бачить – через діалог із ПЦУ, “тільки так”.
31 травня синод ПЦУ заявив, що вітає всі зусилля щодо усунення Московського патріархату від влади. На підставі оприлюднених документів “не можна стверджувати, що УПЦ МП припинила бути частиною РПЦ”, але синод радий згоді УПЦ розпочати діалог – якщо він буде без умов та ультиматумів: “Ми чекаємо на конкретні пропозиції”.
Якими мають бути перші кроки УПЦ, щоб розпочати рух з ізоляції? Насамперед, вважає Говорун, вона має терміново скасувати низку абсурдних і часом “самовбивчих” рішень синоду минулих років, насамперед – рішення про розрив відносин із Константинополем, Олександрією, Кіпром та Афінами.
“Також треба скасувати єретичне рішення про невизнання хрещень та інших обрядів у ПЦУ, – каже архімандрит. – Це буде декларацією про серйозність намірів вступити в діалог, на відміну від тих ультимативних “запрошень”, які робилися до цього”.
Другого Томосу не буде. І цим сказано все. Якою б не була УПЦ – автокефальною чи якоюсь іншою, шлях до її визнання Вселенським Патріярхом, станеться тільки через ПЦУ. Невже не зрозуміло? РПЦ МП є розкольниками світового православ`я.
Той що до церкви ходить і канони знає. Толік, заспокійся, вдихни глибше…без тебе розберуться.