Прихожани церкви у Луцькому районі проголосували за перехід до ПЦУ
У церкві села Звірів, що під Луцьком, відтепер молитимуться за Україну словами «Боже великий єдиний», у її стінах більше не згадуватимуть патріарха кирила і не збиратимуть гроші на патрони, якими вбивають українців.
Про це інформує Перший з посиланням на 12 канал.
«Ви справді засвідчили, що ви переходите у Православну церкву України, це буде для вас стимулом для подальшого напрацювання, для подальшої праці на славу України і нашої церкви», – сказав отець Денис під час парафіяльних зборів.
Громади відразу трьох сіл – Новокотів, Олександрія та Звірів – вирішили перейти до ПЦУ. «За» підписалися 487 людей.
І хоч перехід більшістю голосів таки відбувся, були й ті, хто хотів лишити церкву московською.
«Тут у нас у Звірові десь 12 було проти, в Олександрії – 3 проти, а в Новокотові, може, 5», – розповіла одна із прихожанок.
На зборах мешканець Звірова, відомий волинянин Володимир Камінський попередив тих односельців, які проти виходу з московського патріархату: їх діяльність може бути прирівняна до співпраці з ворогом.
«Повірте, коли Україна виграє, жодна людина від цього дьогтю вже не відмиється. Їх знайдуть, піднімуть, поплескають по плечі і в крайньому разі усунуть від діяльності з нашими громадами, мені в це віриться», – зауважив Володимир Камінський.
Роками вірив у перехід громади до ПЦУ отець Михаїл. Каже, це треба було зробити ще раніше. Однак, сміється, ліпше пізно, ніж ніколи.
«Назрів той час, коли ви стали повністю свідомими. Можливо, це хотіли зробити вже давно, але зробили зараз… Наші хлопці з передової будуть дуже приємно здивовані, вони будуть дзвонити та казати: «Звірів – українці!». І не тільки Звірів, а три села…» – звернувся священник.
Далі усі помолилися за ПЦУ. Слово взяв й ігумен Никодим. Для нього Звірів, зізнається, це рідне серцю село, адже тут поховані його предки. Проїжджаючи повз звірівську церкву, розказує, завжди думав про свою мрію:
«Чи колись я дочекаюся, що саме у цій церкві в мене буде можливість відслужити службу і вийняти частичку за моїх рідних, які тут поховані».
А отець Василь, який досі правив у московській церкві Воскресіння Господнього у Звірові, на збори не прийшов. Під час телефонної розмови сказав: ключі від храму віддасть, при інвентаризації присутнім буде.
Колись, каже парафіянка Валентина, отець Василь і сам був не проти перейти до ПЦУ, але змінив думку, щойно переступив поріг своєї хати.
«Там матушка такий радикал. Все, на другий день приходить – ні. Отоді, як Романів (ред. – село) переходив, і мали перейти», – каже жінка.
Радіє переходу до ПЦУ і пані Марія. А до отця Василя, каже, у неї лишилося одне-єдине питання:
«Де поділися липові дошки, які потрібні для ремонту тієї церкви. Він 36 років каже, що він служив у церкві. У якому занедбаному стані була та церква – бачив тільки один Господь. І якби не люди – нічого б того не було».
Парафіяльні збори тривали понад півтори години.
Насамкінець хтось із натовпу запитав про долю отця Василя.
«Ми тільки за те, щоб він із нами став молитися. Але останні події, які відбувалися щодо наших героїв… Він відмовився з нами молитися. Стояв збоку. Казав, що ми неблагодатні, неканонічні», – пояснює отець Денис.
Чи передумає отець Василь і чи стане молитися разом зі своєю громадою – буде відомо вже під час найближчого богослужіння. А поки у храмі триває процес інвентаризації.
