Бюджет, досягнення та імідж міста: Борис Карпус розповів про рік головування Нововолинськом
У жовтні 2020-го року Нововолинськ отримав нового міського голову – після 22 років роботи Віктор Сапожніков поступився мерським кріслом Борису Карпусу, якому висловили довіру майже 39% виборців, відчувши, що місту потрібні зміни.
Інформаційне агентство Волинські Новини взяло інтерв’ю у мера шахтарського міста за підсумками року.
В інтерв’ю Борис Карпус розповів про попереднього міського голову, бюджет, міські проєкти, досягнення, проблему наркоманії, розвиток спорту, бізнес та зміну іміджу Нововолинська.
Борисе Сергійовичу, бути міським головою – робота вочевидь не з найлегших. Бути мером-новачком – і поготів. Як минув перший рік вашого головування у Нововолинську?
Рік був дуже динамічним. Ми побачили багато підводних каменів, які не думали, що побачимо. Спершу почали формувати команду, виконавчий апарат, структуру штатів. У цьому питанні були виклики, але ми з ними впоралися. Щоб мати результат, потрібні не лише ідеї та ресурси, а й люди, які думкою будуть заряджені на зміни і своєю роботою творитимуть ці зміни. Тому цілий рік був присвячений тому, аби вибудувати ось цю конфігурацію, підбирали людей, запрошували на роботу спеціалістів.
Звичайно, були й інші виклики, пов’язані з формуванням більшості в міській раді, питаннями комунальної сфери. Тобто це речі, які безпосередньо пов’язані з управлінням містом та містофункціонуванням. Це ми робили за замовчуванням. Але лейтмотивом став підбір кадрів. Сподіваюся, що в наступний рік зайдемо ще динамічніше.
А якою була ваша мотивація йти на вибори? Чи виправдалися сподівання?
Частково. Попри те, що Нововолинськ – це місто шахтарської слави, місто людей сталевої волі, місто підприємництва, воно має найменше податкового навантаження на душу населення серед міст обласного підпорядкування. У Луцьку та Володимирі – реверсна дотація, тобто вони заробляють більше, ніж можуть витратити, і в них забирають кошти до державного бюджету. Ковель майже наближається до самоокупності. В нас індекс податкоспроможності 0,621, а наступного року він становитиме 0,619 за рахунок того, що до Нововолинська доєдналися села без профіциту. Особливо Грядівська сільська рада, яка єдина на Волині мала заборгованість. Тому їм треба приділити більшу увагу.
Є багато інфраструктурних проєктів, зокрема школи, садочки, які потрібно ремонтувати, а це величезні кошти, зараз немає за рахунок чого це робити. Очікування були завищені. Для населення нормально, коли очікування завищені. Люди хочуть, щоб усе зробили сьогодні-завтра. У них був запит на зміни, і вони хочуть, щоб ці зміни відбулися за пів року. Ми ж розуміємо, що перспектива довша. Зараз ми можемо витратити всі гроші, не вклавши в розвиток, а потім буде сутужніше, бо нас чекатимуть наступні виклики.
Ви заявляли, що Віктор Сапожніков свого часу втілив у Нововолинську чимало позитивних речей…
У двотисячних роках місту вдалося отримати статус території пріоритетного розвитку. В той час у Нововолинськ зайшов великий та середній бізнес. Не секрет, що якби влада була недолуга, то бізнес пішов би, але він залишився та працював. Завдання управлінця та влади – не заважати бізнесу, зрозуміти реперні точки співпраці з бізнесом і цю співпрацю поглибити. На сьогодні вже нам потрібно зрозуміти, як не заважати і де ми можемо допомогти. У влади небагато інструментів, щоб відчутно допомогти бізнесу. Зараз очікуємо підписання закону №5600, який, сподіваюся, дасть можливість по-новому запустити територію пріоритетного розвитку. Цього домагався Ігор Гузь, ми їздили з ним на брифінг. У рамках трансформації вугільних регіонів ми потрапили в цей перелік.
На старті вашого мерства, ясна річ, було багато непомітної й рутинної роботи, треба було багато в чому розібратися. Ви звикали до себе в ролі мера, місто звикало до вас. Однак довго входити в роль – такої розкоші громада не подарує. Які досягнення за рік відзначите?
У нас з вами експертна розмова, тобто ми говоримо про господарку міста. Перш за все – це благоустрій та комунальна сфера. Цього року ми витратили вісім мільйонів гривень для побудови модульної котельні з канадсько-українськими котлами, які дозволять економити до п’яти мільйонів гривень на рік. Ми й далі будуватимемо такі котельні. Це непомітна та незрозуміла для нововолинців справа, адже то не заасфальтований двір чи лавочки. Однак ця справа дуже корисна для наших людей. На етапах коливання цін, незрозумілості цінової політики на газ… Ми залежні від цього. Моє завдання – щоб у жителів Нововолинської громади залишалося більше коштів в кишені, аби вони не витрачали багато на комунальні послуги. Ми рухатимемося у цьому напрямку, але це п’ятирічний, а можливо, й десятирічний горизонт.
Нам вдалося добудувати одну з двох недобудов у місті. Зайшов інвестор та зараз завершує певний етап робіт у 74-квартирному будинку на 5-му мікрорайоні. Ми розпочали великі проєкти, зокрема будівництво спортивного майданчика зі штучним покриттям в ліцеї №8 за 6,5 мільйона – це кошти соцеконому. Є обіцянка, що ми потрапляємо в програму «Великого будівництва» з садочком №6, а це 64 мільйони.
Також розпочали реформи ЖКГ та в галузі безпеки, адже Нововолинськ – специфічне місто в плані різних соціальних груп, які приїхали сюди його будувати. Питання безпеки є одним з пріоритетних. Ми створили муніципальну варту, ставитимемо у місті камери відеоспостереження. У рамках реформування житлово-комунального господарства створили центр підтримки ОСББ, який вже за чотири місяці допоміг зареєструватися майже тридцятьом об’єднанням співвласників. Наразі більша частина житлового фонду вже в ОСББ, тобто ми перевалили за екватор. Також будемо змінювати програми підтримки діяльності ОСББ, додатково з’явиться п’ять напрямків. Окрім того, ми освітили три найголовніші вулиці, які ведуть в промислові зони, заасфальтували в Нововолинську більш як десять вулиць, чотири з яких – капітально.
Дві проблеми, які я беру на особистий контроль наступного року, – сміттєзвалища та енергоефективність. Також ми перероблюємо ЦНАП, аби жителі змогли отримати якісні послуги. Я ще можу дуже багато говорити. Бізнес бачить, що ми прийшли сюди зі здоровими змінами, і починає платити податки, адже розуміє, що ці гроші підуть на дороги, школи, садочки та інші речі.
Хочеться трішки дізнатися про бюджет громади. Який він був цього року і яким буде наступного?
Планували бюджет у 384 мільйони, з них власні надходження – близько 203 мільйонів. Але завершуємо рік на позначці 236, тобто ще отримали 33 мільйони додатково за рік. Мені дуже хочеться вірити, що на це вплинула наша робота з депутатським корпусом, виконавчим апаратом та заступниками. Також хочеться вірити, що це результат і загальних змін в Україні, що ми виходимо зі стагнації.
Наступного року бюджет очікуємо у пів мільярда гривень, власні надходження – 240 мільйонів гривень. Звичайно, на все коштів не вистачає, але ми оптимізовуємо, щоб певні інституції працювали ефективніше. У головних розпорядників коштів по освіті, медицині, культурі, сфері ЖКГ стоїть чітке завдання в цьому напрямку. Вони знають, що я з них запитаю.
Для мене як міського голови головний індикатор – це індекс платоспроможності. Якщо громада спроможна платити податки, щоб самій себе забезпечувати, то наше завдання це нарощувати. Бюджет складний, але ми його виконуємо та перевиконуємо, зокрема завдяки людям доброї волі, які тут створюють бізнес, працюють по-білому, дають робочі місця. Наше завдання – не заважати.
Яка найактуальніша проблематика у сільських громадах? Чи вдається рівномірно розподілити бюджет між містом та селами?
Найактуальніша проблематика в селах – це те, що ні районна рада, ні районна державна адміністрація, ні колишні керівники не готувалися до того, що села буде приєднано до Нововолинська. Відповідно, ми в авральному порядку налагоджували усі адміністративні процеси, всю комунікацію, надання адміністративних послуг.
За сприяння нардепа Ігоря Гузя нам вдалося отримати кошти державної субвенції, і сьогодні вже завершуються роботи з ремонту дахів у садочках, в кабінетах. Наступного тижня ми презентуватимемо поліцейських офіцерів громади, один автомобіль для них придбали за кошти платників податків, ще один купимо за кошти державної субвенції. До сіл мають їздити наші лікарі та надавати якісні послуги, там має бути якісна освіта.
Але на сьогодні в мене немає об’єктивних даних, скільки податків платять жителі, які проживають, працюють та провадять діяльність на території сіл. Зараз поетапно впроваджують різні модулі, тож я сподіваюся, що з нового року ми матимемо цю критично необхідну інформацію. Таким чином, не буде спекуляцій, хто кого годує. Наприклад, село Хренів дає стільки-то в загальний бюджетний кошик, то воно, відповідно, й отримає по інфраструктурних проєктах та інших речах. Але якщо є люди, які в селах провадять певну господарську діяльність, але нічого не сплачують, то це є злочином вимагати, щоб для їхнього села щось робили за кошти платників податків, які працюють по-білому.
Нововолинськ – місто шахтарів, яке подібне до багатьох містечок на сході. Перспективна молодь зазвичай покидає такі міста у пошуках можливостей для самореалізації й гідного заробітку. Чи має шахтарська професія нині перспективу конкретно в Нововолинську? І що ви робите або плануєте робити, аби прогресивна молодь не виїздила?
Концепція вугільної трансформації, яку ухвалив уряд, передбачає плавний перехід від залежності міст від діяльності шахт до іншої економічної моделі. Ми знаємо цю модель. Я залучив до роботи свою заступницю Юлію Лефтер. Ми хочемо вибудувати дві моделі, можливо, це навіть буде індустріальна долина, де ми як місто зможемо надавати сервіс послуг із входу туди бізнесу, який спеціалізується на переробці. Тобто щоб бізнес зайшов у Нововолинськ, отримав якісний супровід, доступ до землі, комунікацій, кваліфіковану робочу силу. Якщо є шахтарі, які готові перевчитися, ми маємо відреагувати на цей запит та дати таку можливість.
Стосовно молоді, то ми зобов’язані думати про це та розуміти ситуацію. Але не можна заперечувати очевидного – як Нововолинськ може конкурувати зі Львовом, Жешувом, Любліном, Луцьком у освітньому середовищі? Це лише 100 кілометрів звідси. Ми можемо конкурувати іншим, зокрема грати на патріотичних нотках, причетності до своїх альма-матер, родин.
Потрібно тверезо оцінювати і розуміти, якими механізмами ми можемо на це вплинути. Один з механізмів, який, сподіваюся, буде релевантним до реальності, – це комплексна програма підвищення демографії у Нововолинську, яку ми хочемо презентувати та затвердити. За її допомогою молоду сім’ю, а можливо, дітей зі старшої шкільної парти будуть вести до шестирічного віку їхніх дітей. Прекрасний приклад – Луцьк, в якому відкрили школу відповідальної сім’ї, тобто коли ти несеш заяву в РАЦС для реєстрації шлюбу,потрібно пройти навчання. В нас 52% розлучень, тому потрібно реагувати на це, навчити людей жити спільно, з дитиною. Ці люди мають знайти гідну роботу. Також потрібно надавати якісні послуги вагітним, а згодом сім’я відведе дитину в хороший садочок, ще пізніше – в школу.
Тобто ми маємо зрозуміти, як у цей період допомогти молодим сім’ям, аби вони тут могли жити в хороших умовах.
Не секрет, що Нововолинськ і досі називають містом наркоманів. Чому ця сумнівна репутація донині живе? І яка реальна ситуація з наркоманією?
Коли наприкінці дев’яностих років відбувалася боротьба з ін’єкційними наркоманами, Нововолинськ, аби стати її учасником, взяв цих людей на облік. Програма була дуже зрозуміла, проста та потрібна. Ін’єкційні наркомани могли прийти та на засадах анонімності замінити шприци, аби не переносити хвороби. Це дозволило Нововолинську показати вищий відсоток, ніж в інших містах. Так склалося історично, від цієї поганої слави зараз дуже важко відмитися. Я не сказав би, що в нас найкритичніша ситуація в регіоні. Але і не можна заперечувати очевидного, ця проблематика є. Я був одним з адептів боротьби з наркоманією, коли ще входив у депутатську групу «Спільна думка» з 2012 до 2015 року, це були підприємці, яким небайдужий Нововолинськ.
Що ми будемо робити? З нового року підготували низку заходів, деякі з них публічні, деякі – ні. Адже це проблема. Однозначно мають бути інтерактивні карти місць, квартир, будинків, де розповсюджують наркотики. Також ми створимо Viber-чат, куди швидко скидатимуть адреси місць, де пишуть назви Telegram-каналів. Тобто це боротьба в тому числі й громадська. Дуже важко адміністративно боротися з закладниками, але разом з обласним керівництвом поліції ми будемо це робити.
Розумієте, в нас є Ковель, який позиціонує себе як серце Волині, Луцьк – приємне відкриття, Володимир – княже місто. Нововолинськ з двома канотаціями – шахтарське місто і наркоманське. Нам потрібно замінити цю зовнішню комунікацію на щось інше. Наразі ми пишемо стратегію, розробляємо айдентику, туристичний логотип, тобто ці всі процеси йдуть, але ми чекаємо ухвалення закону про стратегії в Україні. Ми залучили дуже багато експертів та хочемо випрацювати модель, яка складатиметься з двох рівнів. Перший – навколо якого мають об’єднатися Нововолинськ і нововолинці, другий рівень – зовнішній, тобто ким ми є для інших людей. Ми маємо знайти щось своє, я впевнений, що це нам дасть величезний поштовх.
Минулоріч місцевий «Шахтар» доволі неочікувано став чемпіоном Волині з футболу. Як місто підтримує спорт, зокрема і футбол? Чи варто очікувати, що ця команда може отримати статус професійної?
Ми приділяємо дуже багато уваги спорту і хочемо це робити ще більше. Не футболом єдиним, хоча ми його безпрецедентно підтримуємо, більш як 600 тисяч гривень дало місто. Ці люди – фанати своєї справи, тому не підтримувати їх – злочин. У нас весь спорт такий, ми маємо чудового тренера з волейболу, в нас гарні бійцівська та боксерська школи, в нас є гандболісти, пляжний волейбол. Усі ці види зосереджені навколо фанатів. Тому ми підтримуємо спорт, зокрема купуємо ринг для боксерів, наступного року хочемо утеплити спортивну школу, на що потрібно два мільйони.
У нас є потужна школа великого тенісу. Це історія про фанатів, які приїхали сюди та створили школу для діток. Зараз є два корти, ми хочемо побудувати третій, аби приймати всеукраїнські змагання. Нам потрібно йти на всеукраїнський рівень у всьому, починаючи від інфраструктури.
У нас проводять відкритий чемпіонат Нововолинська, в якому беруть участь команди в радіусі 40 кілометрів. Ми це підтримуємо і хочемо розвивати. Водночас я розумію, що місто не потягне професійний статус команди. Якщо вони знайдуть спонсора, то ми всіляко цьому сприятимемо. В нас є чудовий відремонтований за кошти платників податків, соцеконому та «Великого будівництва» стадіон «Шахтар». У 2016 році за кошти Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» відкрили стадіон у школі №1. Є поле зі штучним покриттям за будинком спорту, також робимо таке поле в одному з мікрорайонів, наступного року плануємо робити на іншому, також таке поле є у Благодатному.
Я приїхав у Нововолинськ й, припустімо, абсолютно нічого не знаю про ваше місто. Куди мені піти, на що подивитися?
Найперше – це однозначно гастрономічна екскурсія. У центрі міста в нас є прекрасні заклади, які кращі за інші, якщо брати смакові властивості їжі. Зокрема це «Фелічіта», «Gastrobar Verbena», «М’ята», «Baza». В нас є торгово-розважальний центр «FORest.mall», де можна поїсти, також там є кінотеатр, дитяча кімната, там вас підстрижуть, можете потренуватися Його створили патріоти міста, вклавши гроші в цей проєкт, хоча багато говорили, що це нонсенс. Юрій Іванович Сиротюк – людина, яка переживає за місто. Друге – це наша стометрівка. Третє – можна поїхати подивитися на терикони, це цікава локація, зокрема і для фото.
Думаю, наступного року ми змінюватимемо музей, адже потрібно його осучаснювати. Звичайно, варто згадати і про б’юті-індустрію. У Нововолинську вас зроблять гарним, це сто процентів. Також це чек-пойнт по здоров’ю. У нас є приватна клініка «Bodro Clinic», наша міська лікарня. В обох закладах працюють фанати своєї справи, професіонали. Ви можете перевіритися, здати аналізи. У «Bodro Clinic» навіть є туристичний тур Прибужжям, можна робити сплав Бугом на байдарках. Щодо лікарні, то вона є топовою на Волині за хірургічними втручаннями. В нас є такі фахівці, що якщо вам треба щось зайве відрізати, то відріжуть і підете додому (жартує, – О.З.).
І гарно зашиють…
Ну, це само собою (сміється, – О.З.).
