Чому в оголошеннях про роботу не вказують зарплату

Зарплата – один з основних чинників, який впливає на вибір роботи кандидатом. Однак політика оприлюднення зарплат у більшості роботодавців є вкрай непростою.

Ви гортаєте стрічку новин LinkedIn і натрапляєте на цікаве оголошення про роботу. Опис посади надихає, команда здається гарною, ваша кваліфікація відповідає вимогам, повідомляє BBC.Україна.

Втім, коли ви переходите до графи про заробітну плату, замість фактичної цифри ви бачите фразу “залежно від досвіду” або просто “конкурентоспроможна”.

Що взагалі означають ці слова? І чому компанії просто не називають суму?

“У традиційному корпоративному середовищі зарплату часто приховують, це така гра в кішки-мишки, під час якої роботодавець намагається з’ясувати, яку зарплату наразі має кандидат, на що він розраховує й що компанія готова платити”, – пояснює Том Хармсворт, керівний директор компанії WeMaintain, яка має офіси у Великій Британії, Франції та Сінгапурі.

Утім, така таємничість шкодить працівникам. Розуміння очікуваної зарплати дозволяє кандидату зрозуміти, чи буде робота для нього фінансово вигідною. Це також спрощує розмови у процесі найму.

Цьому відповідають висновки опитування, проведеного LinkedIn 2018 року, в якому більшість респондентів зазначили, що компенсація є найважливішою частиною опису вакансії.

Дослідження Glassdoor показало аналогічні результати.

Попри це, роботодавці загалом не змінюють своєї політики. Вони побоюються, що оприлюднення зарплати поставить їх у невигідне становище з конкурентами або спричинить обурення серед наявного персоналу.

Проте останнім часом з’являється все більше вимог, щоби прозорість заробітної плати стала не лише нормою, а й законом.

Дослідження свідчать, що компанії, які не приховують своїх зарплат, можуть залучати кращі й різноманітні таланти.

Не відкривають карти

Кілька причин пояснюють, чому лише 12,6% компаній світу зазначили зарплати у своїх оголошеннях про роботу, як показало дослідження компанії Payscale за 2021 рік.

“Роботодавці розуміють, що оприлюднення зарплат призведе до образ серед членів організації”, – пояснює професор Едді Нг з Королівського університету Канади, який досліджує рівність й інклюзію у бізнесі.

В ідеальному світі кожен, хто виконує ту саму роботу, спочатку заробляє однакову суму грошей. Але це не завжди так.

Щоби залучити найкращих працівників, компанії часто змушені пропонувати вищу зарплату, ніж та, яку мають її співробітники.

Інформацію про заробітну плату приховують і для того, щоби мати більше можливостей для ведення переговорів з потенційними кандидатами.

Наприклад, в умовах дистанційної роботи роботодавець хоче знати, чи мешкає потенційний працівник у великому місті або у сільській місцевості, де вартість життя зовсім інша.

До того ж компанії побоюються, що якщо вони назвуть параметри заробітної плати, усі претенденти розраховуватимуть на верхню частину діапазону. Хоча ця цифра зарезервована лише для найбільш кваліфікованих кандидатів.

Отримання пропозиції в нижній частині може викликати обурення від самого початку.

З погляду кандидата, всі ці чинники сигналізують про системні проблеми в компанії. За словами Шеллі Холт, керівниці відділу персоналу PayScale, таким компаніям бракує як офіційної структури оплати праці за свої посади, так і довіри до свого рівня зарплат через коливання ринку.

Конкурентна перевага?

На думку Холт, компанії, які не бояться перейти до прозорих зарплат, мають серйозні переваги.

WeMaintain – одна з таких компаній. Наприкінці минулого року її керівництво пояснило своїм працівникам політику нарахування зарплати, яка визначається не віком чи досвідом, а радше досягненнями та внеском.

Після цього компанія оприлюднила категорії своїх зарплат в оголошеннях про роботу, намагаючись уникнути гендерного розриву, а також закликаючи жінок подаватися на посади у машинобудуванні, де традиційно домінували чоловіки.

Хармсворт зазначає, що результат був одразу помітним. “Завчасне обговорення заробітної плати призвело до більшого числа жінок-кандидатів”, – каже керівний директор компанії.

Він впевнений, що дехто з найкращих працівників може не подаватися на посади, зарплата на яких не вказана.

Відкрита зарплата є також серйозною ознакою того, що компанія прагне рівності та інклюзії не лише на словах, вважає Едді Нг.

“Прозорість оплати фактично закриває гендерний розрив, адже ми знаємо, що жінки рідше торгуються за зарплату”, – додає Холт.

Що більше компаній відкрито говорять про свої зарплати, то менше залишається нерівності в оплаті праці на ринку.

Безпрограшна ситуація

Прозорі зарплати стають тенденцією на ринку. Наприклад, у Латвії ще 2019 року набув чинності закон, який передбачає обов’язкове розміщення очікуваної заробітної плати у всіх оголошеннях про роботу.

На початку року схожий закон ухвалив штат Колорадо у США. Він вимагає, щоби роботодавці оприлюднювали погодинну оплату праці або діапазон оплати праці у всіх списках працевлаштування.

За недотримання цього правила доведеться сплатити штраф від 500 до 10 000 доларів США.

У 21 штаті заборонено запитувати заявників про історію їхньої заробітної плати. Решта штатів планує незабаром перейти до прозорих зарплат в оголошеннях.

Томс Блоднікс, головний операційний директор ризької IT-компанії DeskTime, зазначає, що, хоча конкуренти й використовують ці дані для боротьби за таланти, ситуація – все одно безпрограшна як для співробітників, так і для роботодавців.

“Потенційні співробітники вдячні, що ми показуємо зарплату, тому що їм не доводиться марнувати час даремно на вакансії, які їх не влаштовують”, – каже він.

“І ми також не витрачаємо час на перевірку резюме людей, які розраховують на вищу зарплату, ніж ми пропонуємо”.

Такі кроки змушують бізнес поглянути на прозорість зарплат у новому світлі. Однак не обійшлися й без протестів.

Деякі великі компанії, як Johnson & Johnson, Cigna та Nike, фактично заборонили працівникам із Колорадо подавати заявки на їхні вакансії через те, що компанії не бажають показувати свої зарплати.

Перехід до прозорих зарплат займе деякий час, насамперед для великих транснаціональних компаній. Але сьогодні вже є ознаки того, що крига скресла.

“Я думаю, що суспільний тиск продовжуватиме стимулювати розвиток різноманітності, справедливості та інклюзії”, – пояснює Холт.