«Прийде час, коли бандуру вважатимуть звучним оберегом українського народу» , – викладач Володимирської музшколи Оксана Волотко

Викладачка музичної школи у Володимирі Оксана Волотко вже п’ятий рік доїжджає з іншого міста для того, щоб навчати місцевих діток гри на бандурі. Вона мріє, аби знайшовся меценат, який подарує школі хоча б три сучасні бандури, щоб діти могли навчатися професійній грі.

Оксана Волотко каже, звучання цього українського народного інструменту не може не проникнути в душу, воно вривається і нагадує порив чистого та свіжого повітря, неначе після громовиці. Про це вона розповіла журналістам газети Місто Вечірнє.

“Особливо заворожує, коли чуємо його вперше, а ще магічніше, якщо він звучить у  руках професіоналів”, – говорить викладачка.

Центром збереження та примноження традиції навчання гри на бандурі була Володимир-Волинська музична школа. Нинішній директор цього закладу Андрій Пальоха згадує, що навчанню гри на бандурі в усі часи приділяли належну увагу. Ціла плеяда талановитих викладачів навчала мистецтва гри на бандурі: Надія Бабік, Єлизавета Кумецька, Наталія Вавринюк.

Чимало вихованців школи радують сьогодні мистецтвом гри на цьому музичному інструменті слухачів в Україні та за її межами. Не так давно телеканали показували гру на бандурі випускника школи Валентина Лисенка. Завдяки його віртуозній грі, бандура надбала велику аудиторію прихильників і стала очікуваним  явищем в різноманітних музичних передачах на телебаченні.

Почастішали тематичні заходи з використанням цього музичного інструмента. Наприклад, тільки на Волині проводяться два музичні конкурси: «Кобзарське мистецтво» і «Волинський кобзарик», а на Львівщині – фестиваль «Lviv Bandur Fest» і навіть спеціальний бандурний табір.

Сьогодні в музичній школі працює молодий педагог, але з великим стажем навчання Оксана Волотко (Гринюк). П’ятий рік вона навчає місцевих діток гри на бандурі, а більше року тому взялася до керівництва ансамблем бандуристів.

Уже є навіть перші нагороди за участь і перемоги у музичних конкурсах. Любить викладач свій музичний інструмент і трепетно старається передати цю любов учням.

“Не уявляю життя без бандури, інструмента, який подарував мені прагнення, мрію, любов і успіх. Цей музичний інструмент для мене є живим, часто це мій порадник, компас і джерело енергії”, – розповідає Оксана Волотко.

Шлях до опанування гри на інструменті був для Оксани Волотко звичним, як для більшості учнів, батьки яких хочуть, щоб їхні діти були музикантами, танцюристами і співаками. Якось мама Оксани почула на концерті гру бандури, яка запала їй в душу, і переконала доньку, що дуже гарно володіти таким милозвучним музичним інструментом.

Дівчина мала велике бажання відвідувати музичну школу, навчатися музичної майстерності, але ніколи не бачила бандури і не чула її звуків. Знайомство з інструментом налякало: бандура була великою і здавалася незручною. І тільки гра на інструменті з одночасним співом дівчинки під час першого візиту до музичної школи у Нововолинську привабили Оксану. Мамі з татом довелося постаратися, щоб придбати дочці власний музичний інструмент.

Шість років промайнули від дня знайомства дівчинки до сольного концерту випускниці дуже швидко. Оксана надто хвилювалася, щоб годинний концерт був успішним. Хвилювалися разом з нею і її батьки. Найвищою нагородою стали мамині квіти по завершенню концерту і багато квітів від однокласників та викладачів.

Справжньою фаховою школою стало навчання у Луцькому музичному училищі. Усі без винятку викладачі були і вчителями, і «нянями», і порадниками, і друзями. Саме у цьому закладі і сталася незвичайна подія – виїзд за кордон, у Фінляндію, із виступом перед українською діаспорою та перед самими фінами. Поїздка дала велику надихаючу енергію, яка утвердила віру в правильності вибору фаху і музичного інструмента.

Коли виступали в Україні – це одні емоції глядачів, а коли виступали там – зовсім інші. Очі слухачів від зустрічі з цим чудовим інструментом іскрилися і живили життєвою енергією. Дівчина запам’ятала це на все життя. Так само на все життя залишилися в пам’яті уроки педагога в училищі – Ірини Дмитрук, яка викладала музичний інструмент. Саме ці знання та вміння допомогли в Київській музичній академії, після якої стала працювати у Володимир-Волинській музичній школі.

Оксана Волотко, влаштовуючись на роботу, міркувала, що в більшості її учнями будуть дівчата, але сталося навпаки. Коли побачила, що більшість учнів – хлопчики, то почала втілювати в життя ще одну свою мрію – створити колектив бандуристів із хлопчиків, адже природньо, що слово бандурист чоловічого роду, та й на початку історії на бандурі грали чоловіки.

Не менше радіє викладач і успіхам свої вихованок, з якими встигла взяти нагороди в декількох конкурсах із майстерності гри на бандурі і співу під акомпанемент бандури. У жовтні цього року готується з дітьми взяти участь у конкурсі в Луцьку «Волинський  кобзарик».

Ще однією мрією педагога є оновлення «парку» музичних інструментів у школі. Переважну кількість бандур було придбано давненько, також вони надаються в оренду учням. А тому помітне спрацювання бандур.

“Потрібно практично всі реставрувати, а деякі ремонтувати. У школі є всього три бандури вищого професійного рівня з перемикачами струн. А дітей, які більш професійно хочуть опановувати гру на бандурі, є значно більше. А це можна робити тільки на таких бандурах з перемикачами”, – зізнається жінка.

Оксана Волотко сподівається, що колись знайдеться меценат, який зможе для такої потрібної справи придбати для їхнього закладу хоча б три такі музичні інструменти. Педагог бачить зв’язок між появою нових інструментів і збільшенням стимулу дітей до занять на бандурі. Зараз час непростий у всіх своїх форматах, і навіть при бажанні дітей вчитися гри на бандурі вчитель має весь час турбуватися про різні методи і прийоми щодо заохочення до цього дітей.

Найпершим і головним стимулом для учнів є особистий приклад педагога. Від того, як він володіє інструментом, як ставиться до свого фаху, формується і ставлення дітей до навчання. Викладачка сама не полишає гри на бандурі як музикант: старається навіть власним коштом придбати новинки музики (у нотах) в аранжуванні для бандури, сама їх опановує, а тоді навчає дітей.

Для підтримки зв’язку з учнями та їхніми батьками створила групи у вайбері. Часто у чати надсилає дітям яскраві приклади з майстерності гри на бандурі – виступи «Шпилястих  кобзарів», концерти Валентина Лисенка і Романа Гриньківа.

Незабаром новий навчальний рік. Ще одна заповітна мрія Оксани Волотко: щоб охочих опанувати український народний інструмент було дуже багато, а послідовників майстерної гри на ньому, учасників різноманітних заходів – не злічити. Адже так, як звучить бандура, звучить голос українського народу.