Володимирчанці потрібна допомога для боротьби з рідкісною хворобою
Володимирчанка Юлія Бондарук донедавна була життєрадісною, сповненою сил, з надією на майбутнє, жінкою, допоки важка хвороба не прикувала її до ліжка, а зараз, якщо не пройти лікувальну реабілітацію, вона позбавить її можливості розмовляти і рухатися.
Ми зідзвонилися з Юлею і домовилися про зустріч. Попри те, що не виходить з квартири, вона змогла організувати для мене доїзд, щоб я не добиралася заметами на інший кінець міста. Від її знайомого таксиста, який віз мене до неї, почула коротко Юлину історію. Під’їжджаючи, зателефонував, щоб відчинила двері, – пише Жанна Білоцька, журналістка Володимир Медіа.
– Їй важко ходити, може хвилин п’ять до дверей підходити, – попередив він. – Тому ліпше завчасно дати знати, щоб довго не чекати.
Квартиру відкрила гарна доглянута жінка, яка ледь трималася на ногах, руками спираючись об стіни, щоб не впасти. Поволі, оскільки є проблеми з мовленням, стала розповідати про себе.
– Я не завжди була такою. Півроку тому могла самостійно давати собі раду, ходити, вільно розмовляти, хоча вже мала проблеми зі здоров’ям, через які змушена була піти з роботи. Але весь цей час лікувалася, відвідувала невропатолога у Львові, їздила на реабілітацію, яка давала позитивні результати. Під час останнього візиту у реабілітаційний центр, де я була зовсім мало часу через брак коштів, мене попередили, що хвороба прогресуватиме, і якщо нічого не робити, вона перейде у вегетативний стан. Не думала, що це відбуватиметься так швидко.
Юлія проходила службу за контрактом у ДПСУ. Служила у Львівському прикордонному загоні на ПМ «Устилуг». Якось під час нічної зміни координація рухів у жінки почала мінятися, її стало похитувати. А вже за кілька годин викликав старший зміни і повідомив про скаргу від людей, які перетинали кордон, буцімто, вона перебуває у нетверезому стані.
– Спочатку не розуміла, що зі мною відбувається, намагалася триматися і продовжувати службу. Але керівництво наполягло на обстеженні та лікуванні, – розповідає Юлія. – МРТ у Львові та Луцьку виявила проблеми, мені поставили діагноз – розсіяний склероз. Про подальше несення служби мови не було, звільнилася за станом здоров’я. У Львові мені порадили лікарку-невропатолога, до якої звернулася за допомогою. Подальші обстеження виявили рідкісну хворобу: «нейродегеративне порушення головного мозку», симптоми якої схожі на розсіяний склероз. Завідувач відділенням Львівського госпіталю для прикордонників, у якому лікувалася, сказав мені, що за свою практику мав справу з п’ятьма пацієнтами, у яких виявили цей діагноз.
Юлія двічі відвідувала Центр відновного лікування «Модричі», де надають допомогу хворим після інсульту, черепно-мозковими травмами, травмами хребта, розсіяним склерозом, онкологією, після ендопротезування. Результати, говорить жінка, вражаючі.
– З нами працюють чудові фахівці, які ставлять людей з важкими діагнозами на ноги. Під час останньої поїздки мені сказали, що є шанс відновитися і жити повноцінно, та порадили приїхати не пізніше березня. Я дуже боюся, адже не зможу розмовляти і рухатися, – говорить Юлія. – Мені хочеться жити і бачити як росте мій син, який змушений проживати з моєю мамою через мою хворобу. Також хочу працювати, як робила це до того, і не залежати від інших.
39-річна жінка додає, їхати потрібно було ще у грудні, однак за браком коштів вона не могла цього зробити. Адже сума, яка потрібна, для неї не підйомна. Тим часом її стан погіршився, вона стала пересуватися по квартирі, тримаючись за стіни або повзаючи по підлозі, з’явилися проблеми з мовою. Якщо до березня не розпочати лікування, наслідки можуть бути незворотними.
Жінка не пам’ятає, коли востаннє була на вулиці, оскільки проживає на 8-му поверсі, і самотужки вийти не може. Вона змирилася з таким життям. Навіть поговорити не має з ким, бо проживає сама. Син або мама щодня навідуються, приносять їсти. Коли за ними замикаються двері, вона опиняється сама у чотирьох стінах. Єдиним зв’язком з навколишнім світом є телефон та інтернет. Та Юлії важко навіть тримати його. Каже, коли починається тремтіння, не може не лише взяти до рук нічого, а й ходити.
Вартість відновної терапії разом із проживанням та харчуванням у «Модричах» вартує 217 тисяч гривень. Навіть не доларів, не євро, а гривень. Жінка вже зверталася за допомогою до людей, записавши відео. Каже, чимало відгукнулося, але цього не достатньо, щоб розпочати лікування.
Вона щиро сподівається на людську підтримку і розуміння. Зізнається, боїться, що люди не повірять їй, адже останнім часом з’явилися випадки шахрайства на хворобах. Тому записала відеозвернення. І наперед дякує усім за допомогу.
Картка Ощадбанку: 5167 8032 14 04 5143, Юлія Бондарук.
