«Потрібно сортувати сміття, щоб не потонути в ньому» – Іринка Ситнік (Пчолкіна) з Володимира-Волинського про проблеми екології

Нещодавно у рубриці “Красуня БУГу” ми знайомили читачів з Іриною Ситнік (Пчолкіною), розповідаючи про її хобі та щоденні звички. Значна частина з них пов’язана з боротьбою з проблемами екології: сортування сміття, висаджування дерев та інші. Наше видання вирішило поспілкуватися детальніше з Іриною на цю тему, аби дізнатись, наскільки важливим є такий спосіб життя та чи важко ввести такі корисні звички у список своїх щоденних справ.

– Ми постійно чуємо про необхідність сортування сміття, важливість скорочення його кількості. Поясни, будь ласка, детальніше, у чому найбільша шкода сміття?

– Ой, тут можна цілу дисертацію написати. По-перше, ЦЕ – НЕЕСТЕТИЧНО! Скільки стаканчиків, паперу, паличок від кави, пляшок від пива і води валяється на вулицях міст? А скільки поліетиленових пакетів і обгорток з цукерок літає довкола? Це ж абсурд! Така красива країна, планета, – і топиться в смітті.

По-друге: сміттям харчуються тварини. Помітили щось на землі, пожували, от і з‘їли кусок пластику… А шлунок не справляється і все – нема тваринки. Далі. Щоб виготовити все нове, вичерпуються великі ресурси Землі. Наприклад: все, що паперове, – це все ліси, ЛЕГЕНІ ПЛАНЕТИ! Ми нещадно вичерпуємо з землі всі її поживні речовини для забезпечення своїх потреб. Потрібно розуміти: велика кількість сміття – це НЕВИДИМА СМЕРТЬ… Лежачи десь там, «де очі не бачать», сміття розкладається і виділяє кислоти в ґрунт, а ми на тому ґрунті – морквочку, цибульку, зелень «здорову» вирощуємо, не підозрюючи, що, насправді, ті всі «вітаміни» токсичні. Ось звідки стільки ракових хвороб… Та й зі звичайного повітря ми вдихаємо велику концентрацію токсичних речовин, які виділяються від «просто лежачого» сміття.

Наступне: всі чули про сміттєві острови в океані. Велика тихоокеанська сміттєва пляма – приклад гігантського сміттєзвалища в океані – настільки величезна, що це складно зрозуміти. Воно складається з нескінченної кількості пластикових пляшок, рибальських сіток, пластикових іграшок, м’ячів і всього того пластикового сміття, що тільки можна собі уявити.
У світових океанах є п’ять плавучих сміттєзвалищ з пластмаси. 80 відсотків вмісту цих величезних шарів пластикового сміття пояснюється діяльністю на суші, лише п’ята частина потрапляє із суден або викликана якоюсь діяльністю на морі.

Найголовніше: сміття виділяє парникові гази, а це – головна проблема глобального потепління.
Усе, що виділяє пар/газ, типу: виробництво (будь-яке), нафтовидобування, транспорт (машини), виробництво електроенергії (спалювання вугілля), опалення, сміття, – все це виділяє парникові гази, які огортають Землю, як прозорий панцир/шар. Коли промені сонця відбиваються від Землі, вони не можуть пробити товстий шар парникових газів, щоб повернутися назад в космос. Натомість ці промені повертаються назад на землю, і, як бумеранг, бігають туди-сюди, нагріваючи таким чином Землю. Тотальна спека шкідлива для природи тим, що вода, нагріваючись, випаровується, а вода – це необхідність для будь-якої форми життя. Без води не ростуть рослини, у підсумку – нема що їсти. Нема що пити тваринам, рослинам, людям. Нагріваються річки, моря, океани – гине риба, кити і т.д.. Тануть льодовики. Планета вже під загрозою винищення, і МИ – останнє покоління, яке ще має шанс щось змінити.

Тому наше завдання – зменшити кількість викиду в атмосферу СО2 (парникові гази). І ми це можемо… ЯКЩО РАЗОМ!

– Ваша сім’я прикладає чимало зусиль, аби мотивувати людей дбайливіше ставитись до навколишнього середовища. Зокрема, на своїй сторінці в мережі “Інстаґрам” ти розповідала, як організувала таку собі сортувальну станцію в під’їзді. Розкажи, будь ласка, чи навчила ти своїх сусідів сортувати сміття? Чи важкий це був процес?

– Чи навчила сусідів? Так! Це був не найпростіший шлях, але таки навчила. Хоча грубо казати «навчила». Я розповіла як правильно, а вони мене почули і зробили все, як потрібно.

Насправді, головне в сортуванні – БАЖАННЯ і розуміння «навіщо». Мої сусіди з першого дня підтримали ініціативу сортування і я щиро цьому раділа. Але, на жаль, почалась ця «історія» не зовсім правильно, вважаю, що в цьому була моя провина. Спочатку  я просто написала на ящиках: пластик, скло, папір… А збоку, невеликими буквами, дописала, що все має бути помите, адже думала, що всі це  і так знають, тож не акцентувала особливої уваги. Але по факту кидали в ящики все підряд без підготовки до сортування. Спочатку я сама розбирала ті гори сміття, вибирала немите, носила додому, мила, а тільки потім здавала на переробку. Так як я сама ініціювала це все, то вирішила, що це – моя «ноша», та й скаржитись не було сенсу, сама придумала – сама і тягнула.

Протягом двох місяців тихенько знімала відео з інструкцією «як правильно сортувати» і відправляла в загальний чат жителів будинку. Але на кінець третього місяця, коли там була «жесть» (десь два метри сміття, все на купу і це відразу біля входу в під’їзд, тобто цю «жесть» бачили всі), це почало діставати сусідів, які НЕ сортують. В загальному чаті вони почали писати різні абсурдні речі, щоб ми перестали сортувати, типу «а якщо хтось кине бичок і все загориться», «а якщо там заведуться щурі», «а скільки випарів в під‘їзді через це сміття». Я була обурена неадекватністю людей і їхніми “аргументами”, які були абсолютно абсурдними в порівнянні з великою проблемою на планеті. Того ж дня зібрала себе в купу, відклала справи і зробила красиву графічну інструкцію. В ній я розписала все: що сортується і що НЕ сортується, навіщо ми сортуємо, які об’єми сміття в світі, яка шкода і т.д.. Вказала, що треба мити, скручувати і кидати в спеціальний контейнер, також розписала, чому це треба робити. Ця інформація зайняла чотири А4. Роздрукувала і повісила ці інструкції в ліфті і біля входу в ліфт, а також я видрукувала маленьку кольорову інструкцію і розвісила її на кожному поверсі.

Потім я купила 8 ящиків на новій пошті і на кожному вказала, що кидається в цей ящик, типу: папір, пластикові пляшки, алюміній, скло, кришки від пляшок, стаканчики паперові, пакети (будь-які), тетра-пак (упаковки з-під соку, молока), батарейки. І це СПРАЦЮВАЛО! Я завжди знала, що треба не шукати винних серед оточуючих, а знайти проблему і докласти всіх зусиль, щоб її виправити самому. І ця теорія підтвердилась на практиці з сортуванням в під‘їзді. Я виправила свою помилку, розписала все , роз’яснила що і як, і люди ще більше мене підтримали. І я була цьому страшенно рада, бо це вкотре доводить, що українці – МОЖУТЬ! Особливо якщо разом і якщо будуть ЧУТИ один одного, а не вигадувати дурні історії, закриваючи очі та вуха, аби глобальні проблеми до нього не долітали. Тепер все правильно сортується, все красиво, все всім подобається, мені ж легше все це вивозити на сортувальну станцію. А яка користь природі – нема ради!

– Яких правил сортування людям дотримуватися складно? Чи багато часу забирає сортування?

– Ну, якщо сказати, що 8 з 10 людей буде дотримуватись усіх правил сортування, то тим двом найважче:
1) мити пляшки з олії, кефіру;
2) скручувати пластикову пляшку;
3) знімати корону.

Чи багато часу займає сортування? Тю! Коди вперше прочитала це запитання, я задумалась і зрозуміла: та ВОНО ВЗАГАЛІ НЕ ЗАЙМАЄ ЧАСУ, принаймні в мене.

Найважче в будь-якій справі – почати.
Найважче в будь-якій справі – перших три кроки.
Найважче в будь-якій справі – розібратись.

Так і в сортуванні. Це дуже легко, і не займає багато часу. Все сміття, яке йде на переробку, ми кидаємо в рукомийник і все миється разом з посудом, а посуд миють всі, відповідно, і сміття для сортування може мити кожен. Коли помили – склали поверх посуду, щоб висохло, а коли розставляємо посуд на місця, тоді і сміття викидаємо. Єдине, що забирає час, то хіба що раз в два тижні (якщо тільки наше сміття) вивезти усе на сортувальну станцію, там це сортуємо в 25 різних контейнерів, якщо вдвох, то за 15 хвилин справляємось.

– Які ще звички, окрім сортування, варто ввести в своє життя, аби допомогти планеті?

– Мої 10 правил простих речей для ВЕЛИКОГО спасіння планети, які може робити кожен:

1. Відмовитись від поліетиленових пакетів!

Альтернатива: купити або пошити багато разові пакети з тканини і носити їх з собою. Мотивація: життя одного пакету в середньому 25 хвилин, за рік одна людина використовує близько 500 (!) пакетів, які розкладаються в ґрунті більше 300-700 років, а це означає, що ні один нами використаний пакет не розчепився й досі є десь в землі. Кількості нафти, що використовується для виробництва одного поліетиленового пакета, достатньо, щоб проїхати на авто 11 кілометрів.

2. Відмовитися від води в пластиковій пляшці.

Альтернатива: замовляти воду додому в баклашках або набирати в джерелах, носити воду з собою в багаторазовій пляшці. Мотивація: одна пляшка гниє в землі понад 200 років, наші внуки будуть знаходити в землі НАШЕ ж сміття. Деякі з сполук, знайдених в пластику, змінюють гормони або мають інші потенційні наслідки для здоров’я людей.

3. Відмовитися від кави з собою, таким чином позбавляємось від:
а) кришечки;
б)стаканчика;
в) трубочки.

Альтернатива: купити багаторазову чашку. Мотивація: в рік у світі використовують 64 000 000 000 стаканчиків, щоб їх виготовити, потрібно 2 000 000 дерев. Простіше: 2000 стаканчиків = 1 новорічна ялинка в центрі міста.

4. Навчитись вторинно використовувати речі (не тільки одяг), наприклад : упаковку з-під яєць можна носити з собою і не купувати кожного разу нову. Якщо є пакет – це не зло, навпаки: пакет було винайдено для того, щоб зменшити вирубку лісів, адже це – багаторазова річ! Лоточки: якщо у вас вже є пластиковий лоточок, використайте його максимуму разів, “до дірок”. Мотивація : по-перше – дешевше. По-друге – зменшення парникових газів під час виробництва нових речей.

5. Не використовувати автомобіль без нагальної потреби.

Альтернатива  поставити машину на газ, по компонентах газ значно менш токсичніший, ніж бензин. Ходити пішки! Великий плюс, це корисно для здоров’я і “качає наше тіло”.

Мотивація: під час спалювання бендзину виділяються отруйні речовини:
– сполуки сірки (сірчаний ангідрид, сірководень, органічні сполуки);
– сполуки азоту (аміак, окиси азоту);
– сполуки вуглецю (окис і двоокис вуглецю, ціанисті сполуки);
– отруйні аерозолі – дим, пар і туман (пар і туман сірчаної, азотної, соляної кислот, ртуті, органічних сполук, радіоактивний пил тощо);
– сполуки фтору та хлору.
Найбільш масовими викидами є оксиди сірки та інші сірковмісні сполуки, все це осідає в нас на легенях, дихальних шляхах і є першим, що викликає рак.

6. Сортувати!

Мотивація:
– За останні десять років ми виготовили більше пластику, ніж протягом всього минулого століття.

– 50% пластику, який ми використовуємо, ми використовуємо один раз і викидаємо.

– Щорічно викидається достатньо пластику, щоб чотири рази обгорнути Землю.

– В даний час ми переробляємо лише п’ять відсотків пластмас, які ми виробляємо.

7. Відмовитися від білого пластику і пластикової упаковки, наприклад, різана ковбаса, м’ясо в пластиковій упаковці.

Альтернатива: купувати НЕ РІЗАНЕ, кефір в упакуванні тетра-пак або ж тягучому поліетилені, в ідеалі – робити самому з купленого в бабусі молока. Білий пластик не переробляється в Україні, так як під час виробництва додається білий колір.

8. Усвідомлено купувати речі, без спонтанного: «Ой, на розпродажі було, випадково купила».

Альтернатива : скласти собі базову колекцію, прописати, що необхідно докупити, і як тільки знижки – купувати саме ті речі, які нам потрібні.

Мотивація:
– виробництво одягу може позмагатися за об’ємами кількості забруднень довкілля тільки з нафтовидобуванням, що стоїть на першому місці;
– в Африці вже є річки з одягу, який переслали з Америки як «гуманітарну допомогу», одягу настільки багато, що річок нема, вони всі забиті одягом;
– щоб пофарбувати одну футболку, потрібно використати до 1,5 тонн води.

9. Вимикати світло, не використовувати ліфт.

Мотивація: користуючись світлом та ліфтом, ми використовуємо електроенергію, а при виробництві електроенергії спалюється вугілля (на електростанціях в активні години спалюється біля 11 вагонів вугілля), це все випускається в атмосферу і утворює парникові гази.

10. Садити дерева.

Мотивація: ОДНЕ дерево середнього розміру очищає ЗА ДОБУ таку кількість повітря, якою дихає три людини. Одне дерево за рік виробляє близько 100-200 кг кисню. Саме стільки потрібно одній людині для повноцінного дихання.

Садіть дерева і все буде добре!

– Наостанок: на чому б тобі хотілося з акцентувати увагу наших читачів? Можливо, якісь додаткові аргументи або ж мотиваційні слова, аби долучити людей до еко-свідомого стилю життя?

– Побажати: шукати позитивне в негативному, бачити ТІЛЬКИ хорошу сторону медалі, дивитися на світ через рожеві окуляри і не давати людям з негативним поглядом на життя «затягувати» Вас в свою яму.

Хотіла б наголосити на тому, що кожна людина – унікальна і неповторна, що кожен вартий хорошого життя і кожен може це життя створити для себе, головне – з бажання переходити до дії.

Якщо люди нарешті почнуть вести свідоме в плані екології життя, ми зможемо попередити:
1) глобальне потепління, адже, згідно прогнозів, наші внуки вже не побачать снігу;
2) через 20-ть років через глобальне потепління в Україні буде велика недостача питної води, наглядна історія – Світязь, рівень води в якому зменшується. Далеко йти не треба, в кожного під носом є річка, яка 100% стала менша, вужча, – зверніть увагу.Нема води – нема їжі, нема життя.

Зрозумійте: щоб зробити революцію, змінити систему, поміняти поганий напрямок в хороший потрібна всього лише ОДНА ЛЮДИНА, з історії ми знаємо таких, що «змінювали течії». Одна людина здатна на ВЕЛИКЕ! В одній людині Є СЕНС!