Врятувати обмілілий Світязь можуть меліоративні канали, споруджені за ініціативи польського президента

Одна із найболючіших екологічних тривог України – різке обміління її найглибшого і найчистішого озера Світязя. Недарма його називають одним із природних чудес.

Цій проблемі, як пише Openforest з посиланням на “Голос України”, урядовий портал присвятив безліч статей.

Більшість із них ексклюзивні, тобто читачі парламентської газети дізнаються про новини на цій природничій царині найпершими. Цими днями довідалися про ще один цікавий і дещо несподіваний проєкт: подати воду обмілілому озеру можна, використавши меліоративну мережу, споруджену майже 90 років тому.

Візит президента на Волинь тривав вісім днів

Щоб читачам була зрозуміліша суть, розпочнемо нашу розповідь здаля. В червні 1929 року Волинське воєводство, адміністративним центром якого був Луцьк, відвідав третій президент Польщі Ігнацій Мосціцький.

Не вдаватимемося в подробиці цього візиту. Звернемо лише увагу ще на один маленький і малопомітний, здавалось би, епізод. 23 червня 1929 року, в останній день перебування у Волинському воєводстві, після сніданку в родини Гутовських у селі Піща (тепер Шацького району), президент, як написав у 27-му номері за 1929 рік тижневик “Przeglad Wolynski”, “відбув на озеро Світязь, до місця, де споруджується канал, що з’єднає басейни Прип’яті й Бугу, утворивши водний шлях із Балтійського до Чорного моря… Віктор Гутовський, голова водного товариства, попросив Мосціцького надати згоду на присвоєння цьому каналу імені президента.

Той погодився, після чого, детально ознайомившись зі станом робіт, щиро розпрощався на кордоні воєводства з представниками влади на чолі з воєводою Генриком Юзевським, покинув Волинь, відбуваючи до Варшави”.

І став канал кордоном

Погодьтеся, проєкт з’єднання басейнів Західного Бугу і Прип’яті, а тим більше утворення водного шляху з Балтійського у Чорне море має досить претензійний і навіть зухвалий вигляд. Навіть нині, коли технології пішли далеко вперед, реалізувати такі наміри досить важко. Але в довоєнній Польщі взялися за це.

Канал президента Мосціцького почали будувати в 1929-му. Він мав стати найбільшою інвестицією Другої Речі Посполитої на Волині.

Перед початком будівництва у 1929 році було створено спеціальну водну спілку, яка мала профінансувати 30% усіх робіт, решту витрат повинен був покрити державний бюджет і місцеве самоврядування. Однак через кілька років робіт інтерес до каналу інвестори втратили й будівництво припинили.

Вочевидь, водний шлях із Чорного моря до Балтійського через канал був лише нездійсненною мрією амбітних авторів проєкту. Через технічні проблеми та складнощі у профілі та геології траси проєкт зупинили.

Проте будівництво каналу залишило свій слід на карті Волині. Точка стику трьох держав – України, Польщі та Білорусі – розташована на перетині лінії, що проходить по середині річки Західний Буг, із лінією, яка є продовженням південної бровки каналу Мосціцького (розташованого неподалік села Кошари Шацького району Волинської області і названого на честь президента Польщі Ігнація Мосціцького (1926-1939 рр.).

Останні сто метрів каналу викладені бетонними плитами і мають досить презентаційний вигляд. Обабіч нього на території трьох країн стоять однакові пам’ятники з виконаними державними мовами написами “Буг. Україна”, “Буг. Польща”, “Буг. Білорусь”.

А загалом канал прокладено аж до невеличкого озера Ритець, що біля села Кошари Шацького району. Він не експлуатується, а тому перебуває в занедбаному стані. Його більша частина слугує державним кордоном між Україною і Білоруссю. У часи повеней і паводків канал наповнений водою, яка стікає у Західний Буг, але переважно, зважаючи на клімат останніх років, його ложе сухе.

Минуле варто згадувати

А чи має канал продовження? Свого часу його планували прокласти аж до розташованого поруч із Ритцем озера Пулемецького, другого за величиною після Світязя. Ще далі водний шлях мав пролягти до Світязя, а вже з нього через невеличке озеро Линовець каналами до річки Прип’ять.

Пригадав цей забутий уже проєкт колишній багаторічний заступник начальника тодішнього обласного управління «Волиньводгосп» Тарас Корнійчук. Саме він і підказав керівництву Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області можливість перекидання води з Прип’яті старими, збудованими майже 90 років тому, каналами.

“Це цілком реально. Тим більше що на Прип’яті, при виході з неї каналу, стоїть шлюз № 10, який зможе регулювати рівень води у річці, щоб та могла самопливом потекти в бік Світязя. Тим паче, що на своєму шляху вона спершу потрапить в озеро Линовець. Його площа лише дев’ять гектарів, але цього досить, щоб уповільнити плин води, дати їй можливість відстоятися. Далі з Линовця, рівень якого на десять сантиметрів вищий, каналом надходитиме безпосередньо в Світязь. Ми вже проаналізували воду з Прип’яті. За якістю вона цілком придатна, щоб поповнювати Світязь. Звичайно, ми маємо подбати і про здоров’я самої Прип’яті, а тому забір із неї проводитиметься в межах санітарних норм, щоб не нашкодити флорі та фауні нижче шлюза-регулятора. Через те очікується, що забір води з річки переважно проводитиметься весною під час паводків або в літньо-осінні повені. Це теж дасть змогу доправляти в Світязь якісну воду”, – погоджується начальник регіонального офісу Ростислав Кравчук.

Ми поцікавилися в Ростислава Кравчука, в якому стані майбутня магістраль, оскільки багато років вона фактично не використовувалася.

“Звичайно, стан каналів, довжина яких 10,4 кілометра, нині незадовільний. Оскільки вони внутрішньогосподарські і перебували на балансі Світязької сільської ради, яка не мала ні коштів, ні фахівців для обслуговування і ремонту мережі. Тож доведеться не лише чистити канали від мулу, а й рубати чагарники і дерева, які виросли на них, будувати нові та ремонтувати старі водорегулювальні споруди. До речі, цим каналом ми зможемо подавати воду не лише в Світязь, а й в озеро Люцимер, яке колись славилося своїми рибними запасами.Сподіваємося на підтримку Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, який узяв питання оздоровлення Світязя під свій контроль. Вдячні народним депутатам, а особливо нашому землякові, народному депутату Степану Івахіву, який постійно турбується про долю цієї перлини”, – каже Ростислав Кравчук.

За останні місяці рівень води у Світязі завдяки дощам підвищився на вісім сантиметрів. Але це дуже мало. Оскільки вода місцями відступила від берега на 50-70 метрів. Могли б зарадити рясні снігопади, але їх немає. Тож Світязю треба допомагати, а він віддячить нам у теплу пору приємними миттєвостями відпочинку.