Письменник із Сум вражений постановкою його п’єси «Дзеркало» володимир-волинським аматорським театром
7-го грудня у культурно-мистецькому центрі Володимира-Волинського відбулась прем’єра вистави «Поза зоною комфорту. Сповіді людей та речей» народного аматорського театру «Різнобарв’я». Один із авторів, Володимир Коваленко приїхав на Волинь із Сум, адже це була перша театралізація його першої п’єси «Дзеркало».
Зрежисирувала вистави Лариса Польовньова. Грунтом для них стали твори українських авторів – Володимира Даниленка “Малюнок на морозному склі” та Володимира Коваленка “Дзеркало”.
Головними у прем’єрній камерній виставі Різнобарв’я “Поза зоною комфорту” стали почуття, пізнання та переживання Людини та, власне, вона сама. Лариса Польовньова анонсувала: вона не дарма обрала саме ці два твори для постановки, адже це не той формат, коли глядачі очікують екшну, навпаки, все буде пошепки.
Володимир Коваленко розповів БУГу про свої враження від постановки, а також міста та поїздки на Волинь.
Які твої враження від вистави?
Припускаю, для будь-кого із драматургів справжня магія побачити, як оживає твір, до якого він доклав душу. Я не виключення. Вражений грою молодих акторів. Радий, що режисер зберегла «душу» п’єси.
Розкажи про перші враження у Володимирі-Волинському.
Побачив для себе багато цікавого. На жаль, місто не встиг роздивитися, хоча й дуже хотів. Неприємно вразив лише розклад автобусів.
Можу сказати, що місто мені сподобалось. Приємне, охайне, сподобались і люди. Принаймні, я побачив тільки хороше.
Як автор, ти можеш сказати, що задоволений театралізацією? Чи вдалося місцевим акторам-аматорам передати ту атмосферу?
Атмосферою так, більш ніж задоволений. Увійшов у той самий стан, який був під час написання п’єси. Ті ж почуття, ті ж емоції і роздуми.
Хотілося зробити виставу. Але з причин, які важко пояснити звичайною логікою, професійним театрам це так і не вдалось. Я би сказав, що п’єса, певною мірою, містична. Ще раз хочу привітати режисера Ларису Леонідівну і акторів, ВАМ таки вдалося її донести до глядача!
На твою думку, чому саме “Дзеркало” вдалося поєднати з оповіданням Володимира Данилюка? Може, є щось спільне?
«Малюнок на морозному склі» Даниленка потрапив до антології сучасної української літератури початку 21-го століття «Похід через засніжений перевал». Компанію йому також склало моє оповідання «Пес». Гадаю, оповідання обрали саме через співзвучність. Хіба з тією різницею, що у мене речі показують людей і самі стають трохи «людьми».
А от у його оповіданні, на мою думку, навпаки, переживання людини і вона сама перетворюється певною мірою на «річ». Мушу зазначити, що радий скласти компанію на сцені творам Володимира Григоровича. Наша творчість у чомусь схожа. Якщо говорити про створення творчого тандему для написання роману, Даниленко, хіба не єдиний письменник, з ким би я радо це зробив.
Розкажи, як довго ви знайомі особисто, як він відреагував на новину про театралізацію його оповідання?
З Володимиром Григоровичем Даниленко ми знайомі з 2014-го року. Хоча, мабуть, трохи раніше. З 2013-го, коли він познайомився із моїм оповіданням «Пес».
Коли привітав його із тим, що оповідання «Малюнок на морозному склі» поставили разом іх моїм «Дзеркалом» у театрі Володимира Волинського, він, звичайно, зрадів. Для нього це стало приємною несподіванкою. Принаймні, у мене склалося саме таке враження.
Скільки часу ти працював над першою п’єсою?
Так, «Дзеркало», це найперша п’єса, яку я написав. Працював, десь із місяць. Річ в тім, що п’єса виникла з одноіменного оповідання. Проте тема, яку я в ньому підняв, здалася мені не до кінця розкритою, то ж персонажі жили і рвалися назовні.
Розкажи, чим ти зараз займаєшся, де працюєш і, можливо, над чимось новим…?
Нажаль, зараз не так багато часу для написання, як декілька років тому. Працюю на будівельній фірмі і веду у школах театральну студію. Також створюю у Сумах любительський театр, проводжу свою авторську театрально-імпровізаційну гру «Play Kanto».
Тим не менш нещодавно написав дитячу казку «Дівчинка з веселки», п’єсу «Арабіка з ядом». Продовжую роботу над містичним романом «Привид за спиною», пишу дитячу виставу (для театральної студії в школах).
Скільки загалом у тебе вже видано творів?
Раніше видавався у місцевих і обласних виданнях. Є друкована п’єса «Дзеркало», подарував Володимиру-Волинському декілька примірників. 2015-го року видали в Києві мій роман «Слобідська відьма».
На жаль, тираж дуже обмежений, то ж мало вірогідно його знайти у вільному доступі. Також, як згадував раніше, це антологія сучасної Української літератури початку 21-го століття.
Чи вдалося тобі трішки поговорити з акторами, організаторами?
Вдалося, але вже по вебкамері. Зараз усі на емоціях та головне, сподіваюсь, ми стали друзями і матиму нагоду приїхати до Володимира-Волинського ще не раз на вистави за моїми п’єсами.
Чи надихнувся, приїхавши сюди?
Місто сподобалось. Хотілося б побути тут трохи довше двох годин.
Наталія Тарковська
