«Покинув університет і пішов на фронт» – переможець змагань на кращий екіпаж БМП з 14-ої бригади
У свої 18 цей не за роками мудрий і розважливий хлопець зробив те, на що більшість його однолітків не наважується, – пішов в армію, на контракт у 14-ту ОМБр, попередньо покинувши навчання в університеті.
Служити Олексій пішов не на строкову службу, а на фронт, у 14-ту бригаду, де на той час служив його батько, який наразі уже демобілізувався, – інформує пресслужба 14 ОМБр.
Я сам із Житомирщини, тож коли прийшов у військкомат, мені запропонували служити в іншій бригаді. Та я наполіг – тільки 14-ка. Взагалі, мама сприйняла моє рішення йти служити без ентузіазму, а батько зателефонував і сказав «Якщо вирішив, то йди…» Так і зробив. І жодного разу про це не пошкодував. Напевно, армія – це моє… Так мало бути. Та й тато вже подумує над тим, аби повертатися на службу, – розповідає Олексій.
Що ж до перерваного навчання, а вчився я на викладача фізичної культури та спорту, то в університеті мені пропонували академвідпустку. Я відмовився, сумнівався, що буду продовжувати там вчитися. І був правий. Зараз всерйоз роздумую над тим, аби вступати знову, тільки вже в військовий виш.
Зараз Олексію 20. Втім, його цілеспрямованості, виваженості та вмінню, що називається, відділяти в житті зерна від полови, можуть позаздрити 40-річні. Так, у своєму молодому віці вже досвідчений Олексій навчає молодих мехводів, що приходять служити в підрозділ.
А не так давно Олексій, водій-механік БМП разом із побратимами, Богданом та Володимиром перемогли в конкурсі на кращий екіпаж БМП Операції Об’єднаних Сил. Секрету в перемозі, каже хлопець, нема ніякого, – лише наполегливість, сила волі, підготовка. А ще, напевно, те, що наш екіпаж БМП, всі троє хлопців, розуміють одне одного навіть не з півслова, а з пів погляду. «Але ж так, напевно, в усіх…», – міркує Олексій.
До конкурсів, і на кращий екіпаж ОТУ, і на кращий екіпаж ООС ми готувалися заздалегідь. Командування підрозділу створило нам всі необхідні умови для тренувань, націлювало на перемогу морально та психологічно. Тому жоден із етапів конкурсу не став для нас чимось новим. Однак попітніти все одно довелося, – розповідає боєць.
Та воно того варте! Приємно привезти перемогу в свій підрозділ, у свою бригаду!
Розмова з Олексієм проходила у кілька етапів, уривками. Бо в хлопця, який 18-річним пішов захищати Україну, залишивши ровесникам і старшим «із золотої молоді» розваги, клуби і м’які дивани, багато обов’язків на фронті.
