<

Інші розділи

Олег Отченаш: «Можу встати вночі через дзвінок диспетчера, сісти в машину і поїхати на пожежу»

Цей запис опубліковано більш як рік тому
09:43 | 17.09.2019 / Інтерв'ю, Володимир / , , /
Перегляди
77
/ 1 коментар

17-го вересня в Україні офіційно відзначають День працівників цивільного захисту України або ж День рятівника. З нагоди цього свята журналісти БУГу дізнались, як проходять будні рятувальників у Володимирі-Волинському.

Олег Отченаш – майор служби цивільного захисту, головний державний інспектор з пожежної та техногенної безпеки у Володимирі-Волинському та районі Управління ДСНС України у Волинській області. В нього і вдалося розпитатись про забобони служби порятунку, як проходять будні і особисте життя.

Скільки років ви служите? Розкажіть про свій карєрний ріст.

У 2005-му році я вступив до Львівського інституту пожежної безпеки. Згодом навчальний заклад отримав вищий рівень акредитації, 4-й ступінь – став університетом безпеки життєдіяльності. Отримав бакалавра. В 2009-му році прийшов на роботу в підрозділ Володимир-Волинського інженером відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності. Ним я працював рік.

Наступного року, в 2010-му, мене призначили старшим інспектором, в 2011 – на посаду начальника відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності, тобто начальник інспекції. До теперішнього часу проводяться необхідні реформи, структура підрозділу змінювалась. Служба у Володимирі-Волинському триває понад 10 років.

Пішов навчатись, бо працював пожежником батько, і варіантів в мене не було. З дитинства я знав, що буду мати саме цю професію. Рятувати людей, гасити пожежі – то була моя стихія. Під час навчання не пропускав жодного практичного заняття. Я мріяв бути начальником караулу, є ще начальник зміни – такі офіцерські посади – аби їздити на пожежі.

Розкажіть про свій звичайний будній день.

Кожного дня підйом о 7-й: виробився рефлекс, прокидаюсь без будильника. Роблю чай дітям до школи. Потім на роботу. Першим ділом перевіряю електронну пошту, там можуть бути відповідні вказівки від керівництва. В кожного інспектора є складений план на місяць.

Наша служба поділяється на дві ланки: запобігання виникнення надзвичайних ситуацій (інспекція, теоретичний блок) і реагування. Працюємо згідно з планом: планові та позапланові перевірки об’єктів, відповідно до пори року проводимо профілактичну роботу, відпрацювання житлового сектору: проводимо бесіди з громадянами щодо запобігання пожеж в побуті. На даний час більше акцентується робота щодо осінньо-зимового періоду – це опалювальний сезон. Актуальна перевірка об’єктів, пов’язаних з масовим перебуванням людей: готелів і хостелів, баз відпочинку у зв’язку з трагедією в Одесі.

Робочий графік у нас ненормований: робочий день з 8 до 17-ї – біда не приходить в робочий час. Пожежі виникають і вночі, а також інші нестандартні побутові ситуації. У випадку пожежі необхідно виїхати і скласти відповідний акт, який потім направляється в поліцію, приймати рішення, визначати причину пожежі.

До погонів майора ви приймали участь безпосередньо в гасінні пожежі?

Під час навчання ми залучались до гасіння. Наприклад, складніше було у сільських населених пунктах. Якщо палає господарська споруда, явно, осторонь стояти не будеш – треба допомогти і драбину піднести і рукав, й не суттєво, що в посадові обов’язки це не входить.

Чи звикла вже ваша родина до такого неспокійного графіка?

Спочатку, звісно, як тільки одружились, було трохи складно. Тепер у мене двійко доньок: одній буде 7 років, а іншій – 3 рочки, пішла вперше у дитсадок. Якось замолоду частіше виїжджав на пожежі, лишень о 2-3 ночі приїхав додому – уже знову треба їхати.

А до 2011-го року ми займались слідчими діями – дізнанням пожеж, повністю проводили розслідування, зараз цим займається поліція – трішки легше. Дружина звикла, вона знає, що я тихцем можу встати вночі через дзвінок диспетчера, поговорити по телефону у ванній, сісти в машину і поїхати на пожежу.

Кого частіше доводиться рятувати: людей чи все ж таки тварин, через халатне ставлення людей?

Однозначно, людей, каже статистика. Є випадки, що і тварин. Пожежі у господарських спорудах передбачають порятування худоби: свиней, курей, качок, корів.

Найбільш яскрава подія в робочій обстановці, яка вам запам’яталась. Розкажіть про неї.

Це була перша пожежа, в ліквідації якої я брав участь. Сталося це після другого курсу, влітку. Була відпустка, я дуже добре це пам’ятаю. Я був вдома, коли в моїх сусідів загорівся хлів. Мене розбудили вночі. Якраз була можливість попрактикуватись у порятунку свійських тварин: качки, кури, свині, і коней довелось приборкувати.

Я пам’ятаю, що був у червоній кофтині, яка тоді й обгоріла – досі в селі в мене лежить. Коли приїжджаю в село, допомогти батькам по господарству, одягаю її і згадується одразу ця перша пожежа. Сусідка ще тоді написала подяку до університету.

Яка статистика пожеж по району?

70% пожеж стаються в житловому секторі: будинки, квартири, підсобні приміщення, господарські споруди. На другому місці – пожежі в екосистемах: це післяжнивні залишки, суха трава весною. В районі лісові масиви цьогоріч не горіли.

Чи бувають у місті чи в районі будинки, де пожежі спалахують періодично протягом 2-3-х років?

На одному і тому ж об’єкті пожежі спалахують. Як правило, це необережне поводження з вогнем деяких осіб. Це також можуть бути закинуті будинки. Такий об’єкт, як танковий полк – не охороняється, і там перебувають люди і діти, які спокійно можуть бавитись з вогнем.

В районі є соціально незахищені верстви населення, ще й люди, які перебувають на певному обліку. Бувало, пожежі повторювались і через місяць-другий на одному і тому ж об’єкті. Буває, що люди підпалюють свої господарські споруди навіть для власних цілей і задоволення. А ось містики я не зустрічав.

У пожежників є забобони?

Основне: з пожежі нічого не можна брати! Це категорично. Якщо хтось з особового складу виходить, наприклад, у перший день з відпустки, чи отримав новий спецодяг – обов’язково повинен для колективу купити пляшку води: мінеральної чи солодкої. Якщо не купить – знаємо, стовідсотково, ввечері або вночі будемо їхати на виклик. Це однозначно. Не купив – чекаємо. Це як правило.

Збереглися досі так звані “традиція хрещення”: обливають водою після першої пожежі: трішечки або зі шлангу, залежно від погоди. Звичай, коли відправляють на пенсію, прийшов з Європи: коли вже дембель, тоді збирається вся частина, караул, з ніг до голови знову обливають і вітають: ось тут вже незалежно від пори року.

На весіллях також у Європі поширені вітання особовим складом, тоді як у нас поки що це сприймуть як нераціональне використання особового складу і службової техніки.

У роботі все одно, ми йдемо проєвропейським напрямком, проводяться флешмоби та інтерактивні засоби актуалізації проблеми запобігання надзвичайних ситуацій для поширення інформації серед містян.

Наталія Тарковська




один коментар
  1. Устроился мужик на работу пожарником. Через месяц встречает друга, тот спрашивает как работается.
    – Ты знаешь, неплохо. Зарплата приличная, платят вовремя, паек, обмундирование…
    Опять же, ребята хорошие подобрались, в шашки играем, в домино… Но б…, как пожар, так хоть увольняйся!

    З святом !

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

23 Листопада, Субота
22 Листопада, П’ятниця