З’ясували, чи підготувалась Україна до скорочення експорту нафтопродуктів з РФ
За словами експертів, за півтора місяця після “санкційного” рішення Кремля використано не всі можливості для мінімізації його наслідків.
Те, про що було відомо півтора місяця тому, сталося: у червні Російська Федерація обмежує постачання в Україну пально-мастильних матеріалів, – пише Укрінформ.
Мова, насамперед, про дизпаливо і скраплений газ – продукти, від імпорту яких “з-за порєбріка” ми особливо залежні (на відміну від ринку бензинів, джерела наповнення якого більш-менш диверсифіковані). За даними поінформованих джерел, у червні обсяги постачання дизелю і автомобільного газу скоротяться на 30-50%. Адже Мінекономрозвитку РФ обмежило видачу дозволів своїм експортерам – компаніям “Лукойл” (скорочення на 33%) і “Роснєфть” (за неофіційною інформацією – “мінус” 50-75%).
Таким чином, аби уникнути дефіциту цієї продукції на внутрішньому ринку, упродовж першого місяця літа нам потрібно компенсувати до 160 тисяч тонн дизельного пального і приблизно 20 тисяч тонн автогазу. На жаль, задовольнити попит за рахунок збільшення власного виробництва не вдасться, адже такі можливості обмежені від сили кількома тисячами тонн. Тому рішення Кремля “покарати” українців, скоротивши продаж нафтопродуктів, а також березнево-квітнева ситуація, пов’язана з помпуванням забрудненої російської нафти до Білорусі, України і Євросоюзу, змусили наших урядовців та бізнес активізувати пошук альтернативи. Чи ж вдалося зробити це вчасно, чи ж дефіцит пального на наших АЗС неминучий? З’ясовуємо.
Ситуація на ринку: автогаз “капризує”, із дизпаливом та бензинами все ОК
На відміну від ринку природного газу, де нам до снаги упродовж кількох наступних років взагалі позбутися імпортозалежності, Україна забезпечує менше 20% власних потреб у нафтопродуктах. І змінити ситуацію у найближчій і навіть середньостроковій перспективі, вочевидь, не вдасться.
Особливо хвилює, що основними постачальниками нафтопродуктів на наш ринок залишаються Росія та Білорусь, яка повністю залежить від надходження на переробку сирої нафти з РФ (частка цих країн у прямих постачаннях світлих нафтопродуктів в Україну приблизно однакова – по 36-38%). Вітчизняний бізнес поступово налагоджує альтернативні постачання палива – із Греції, Італії, Болгарії, Польщі, Казахстану та інших країн.
Особливо це стосується бензинів. До того ж, приблизно 35% потреб країни у цьому виді палива забезпечують вітчизняні виробники. Із дизелем і автогазом набагато гірше: останніми роками Україна забезпечує лише 12-14% своїх потреб у дизпаливі і 28-30% – у скрапленому газі. Решту – імпортуємо. Причому, 70-80% обсягів імпорту припадає на постачання з Росії та Білорусі.
Поява 18 квітня рішення РФ про обмеження продажу нафтопродуктів в Україну мала б стимулювати наш бізнес до пошуку нових партнерів, укладання нових контрактів і напрацювання нових логістичних схем та маршрутів. Тим паче, що Кремль паралельно створює й додаткові бюрократичні перепони для транспортування своєю територією транзитного палива (зокрема, скрапленого газу) із Казахстану. Загалом же якщо раніше обсяги постачань пального в Україну в Москві затверджували на рік, тепер Мінекономрозвитку РФ видаватиме відповідні ліцензії щомісяця. Тобто, – залежно від політично волі Путіна і Ко – червневе скорочення може виявитися лише “прелюдією” до подальших обмежувальних кроків…
“Така ймовірність існує, – погоджується експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев, – але навряд чи це – головна мета Кремля. Його завдання – “полякати” українців, змусити їх понервувати, зрештою – дестабілізувати такий важливий для будь-якої держави енергетичний ринок. А не позбавити прибутків своїх нафтовиків і нафтотрейдерів. Адже головний постачальник цього ресурсу закордон – державна компанія “Роснєфть”. І РФ дуже зацікавлена у збереженні експорту нафтопродуктів в Україну. Тому що йдеться про доволі суттєві валютні надходження – кошти, які, нагадаю, закладені у цьогорічний фінансовий план компанії. З яких джерел держава-агресор компенсує ці втрати – невідомо. Тим паче – після виникнення проблем із постачанням до Європи російської “брудної нафти”.
Отже, за висновками експерта, ситуація не така вже й страшна. Із цим погоджуються і в Нафтогазовій асоціації України. Аналітики заспокоюють: дефіциту нафтопродуктів на вітчизняному ринку найближчим часом не буде. Хоча й констатують: невизначеність, як це часто буває, призводить до панічних настроїв (через побоювання дефіциту) і намагання бізнесу на цьому заробити. Яскравим прикладом стало стрімке зростання цін на автогаз у останні дні травня (за даними Української енергетичної біржі, вартість скрапленого природного газу усіх українських виробників у період із 22 по 29 травня зросла на 30% (на 5 тисяч 453 гривні) – майже до 24,5 тисяч гривень за тонну. Поступово це починає позначатися і на роздрібній торгівлі.
Натомість на ринках бензинів і дизпалива жодних цінових збурень немає. Навпаки, за даними сайту “ВсеАЗС.ком”, високооктановий бензин на деяких “престижних” АЗС останніми днями навіть подешевшав. Хоча “нисхідний тренд” навряд чи буде тривалим: через вищу вартість транспортування пального альтернативними маршрутами (бо левову частку імпортованого з Росії дизпалива, приміром, постачають найдешевшим трубопровідним транспортом – нафтопроводом «Прикарпатзахідтранс»), а також через квітневе підвищення світових цін на нафту найближчим часом вартість бензину й ДП може зрости на 0,5-1 гривню за літр.
Але навряд чи більше. Адже зараз (після того, як Саудівська Аравія і низка інших виробників заявили про намір компенсувати падіння видобутку іранської нафти) вуглеводнева сировина падає у ціні. Що позитивно (для споживача) позначиться на серпневих і вересневих поставках.
Також важливим “заспокійливим” сигналом для нас стали заяви керівників сестринської компанії Glusco Україна – Proton Energy Group S.A – стосовно того, що вона має можливість у стислі терміни ліквідувати будь-який дефіцит нафтопродуктів на українському ринку. Компанія, нагадаємо, є найбільшим постачальником дизпалива – приміром, у першому кварталі забезпечивши 37% потреб українських споживачів (467 тисяч тонн). До того ж, запобігти “просіданню” ринку у перші тижні після набрання чинності рішенням РФ про додаткове ліцензування постачань нафтопродуктів в Україну можуть залишки пального, накопиченого свого часу для потреб посівної кампанії.
Погляд у майбутнє: як вслід за газовою позбутися і нафтової “голки” РФ?
І експерти, й господарники, і політики та журналісти погоджуються: нинішня ситуація має стати іще одним стимулом для того, щоб поступово позбуватися імпорту російських нафтопродуктів. Про такі перспективи не раз говорив останніми тижнями прем’єр Володимир Гройсман. За його словами, російська заборона на експорт нафти і нафтопродуктів є частиною економічної війни проти нашої країни. І уряд вживає заходів для мінімізації негативного впливу таких рішень. Прокоментували ситуацію і в оточенні нового глави держави. Зокрема, секретар РНБО Олександр Данилюк назвав чергові “антиукраїнські санкції” Кремля серйозним викликом для нашої країни. Тому попросив бізнес якомога швидше диверсифікувати постачання.
Водночас, за оцінками експертів, упродовж півтора місяця, що минули після “останнього кремлівського попередження”, для досягнення цієї мети зроблено не багато. Зокрема, в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості відбулася нарада щодо можливих шляхів постачання в країну додаткових обсягів нафтопродуктів. Але оприлюднені фахівцями рекомендації і досі не узагальнено, жодних рішень щодо них не ухвалено.
“Процес диверсифікації у цьому сегменті ринку доволі непростий. Змінити щось кардинально за кілька тижнів справді не можна. Але визначити “маршрут”, яким рухатиметься країна, ухвалити “відправні” рішення цілком реально, – каже Геннадій Рябцев, – адже проблема ще й у тому, що доки влада не зробила рішучих кроків у цьому напрямку, бізнес брати на себе ініціативу не поспішає. Бо чому б йому не спробувати “наловити більше рибки у каламутній воді”?”.
Тобто, трейдери не зацікавлені у нормалізації ситуації на паливному ринку. Більше того, на думку експерта, саме в інтересах великих гравців цього ринку нинішню начебто “паливну кризу” “роздувають” у ЗМІ й соцмережах.
“Варто проаналізувати, як, приміром, російські контрагенти торгували скрапленим газом торік чи позаторік, аби переконатися, що вони керувались намаганням заробити якомога більшу маржу – шляхом штучного обмеження постачань, а потім різкого їх збільшення”, – каже Рябцев.
Погоджується із цим і директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн: “Атракціон «веселі гойдалки» тепер – основний тренд ринку. Як це працює? Підрізаємо ринок за допомогою дозволу на 10-20-30-50% – залежно від його поточного стану, – розганяємо ціни. Запускається механізм диверсифікації, відкривається арбітражне вікно, на ринок починають надходити більш дорогі продукти з альтернативних напрямків.
На піку цін російське Мінекономрозвитку розширює канал, і на ринок починають надходити більш дешеві продукти з РФ. Арбітражне вікно закривається, трейдери гарячково зливають обсяги і підраховують збитки. І так по колу…”
Вирватися ж із цього кола допоможе відмова від торгівлі нафтопродуктами з таким ненадійним, непередбачуваним – та ще й ворожим – партнером, як Росія. При цьому на першому етапі реалізації відповідних завдань важливими елементами стабілізації ринку нафтопродуктів, за порадами енергетичного експерта Геннадія Рябцева, мають стати:
- Стимулювання бізнесу до укладання довготермінових угод з компаніями-постачальниками з “неросійських” напрямків. Адже зараз таких угод немає – постачання здійснюються лише “на короткому кроці”.
- Формування державного стабілізаційного запасу – для здійснення паливних інтервенцій у разі безпідставного зростання цін, впровадження на ринку штучних обмежень чи виникнення інших форс-мажорів.
- Посилення відповідальності трейдерів за ситуацію на їхніх сегментах внутрішнього ринку. Зокрема, через зобов’язання кожного оператора створювати в резервуарних парках незнижувальні запаси основних видів палива. (До речі, формування мінімальних резервів нафти та нафтопродуктів вимагає Директива 2009/119/ЕС, імплементована в рамках Угоди про Асоціацію).
Зараз запаси сирої нафти можна зберігати у резервуарних парках АТ “Укртранснафта” (приблизно 400 тисяч кубометрів), а бензин і дизпаливо – на потужностях комбінатів Держрезерву (ємності розраховані на 110 тисяч та 530 тисяч кубометрів відповідно) і приватних мереж. Але наявних потужностей для зберігання нафтопродуктів вистачить лише для формування менше 45% необхідних Україні резервів. Тому необхідно модернізувати частину резервуарів, які вже тривалий час перебувають в експлуатації (обсягом 620 тисяч кубометрів) і побудувати нові – розраховані щонайменше на 1 мільйон кубів.
“Слабка інфраструктура з приймання та зберігання ресурсу не дозволяє зробити процес заміщення маневровим і дешевим. Натомість маємо рваний, маніпулятивний ритм зміни балансу ринку. Щоб виправити ситуацію, потрібні рішення, які дозволять залучати інвестиції для розбудови цієї інфраструктури, аби стимулювати інвесторів і трейдерів втілювати проекти з диверсифікації”, – каже експерт з енергетичних питань Сергій Куюн.
Як уточнюють в Нафтогазовій асоціації України, для цього у довгостроковій перспективі, зокрема, необхідно:
- Стимулювати модернізацію портової інфраструктури і збільшення пропускної здатності з перевалки нафтопродуктів в морських портах;
- Створити мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів з фінансуванням за рахунок бюджетних коштів шляхом перерозподілу акцизного податку;
- Збільшити власний видобуток нафти за рахунок інтенсифікації роботи державних і приватних компаній.
Серед фінансових інструментів, які, за висновками аналітиків Нафтогазової асоціації, позитивно впливатимуть на “самопочуття” ринку, – збалансування розміру ставок акцизу на різні види моторних палив, що приведе спочатку до припинення стрімкого зростання обсягів споживання автогазу, а згодом – до їх скорочення та збільшення найбільш диверсифікованого ринку бензинів.
«Це треба робити разом із викоріненням нелегального сегменту на нафтогазовому ринку. Що дозволить легальному ринку розвиватися, а державі отримати додаткові податкові надходження, які можна скерувати на створення мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів, завдяки чому можна уникнути дефіциту нафтопродуктів та стрімких цінових коливань під час кризових ситуацій», – пояснила президент Нафтогазової асоціації Неля Привалова.
