Російська агресія в Україні стала леймотивом українських фільмів у Каннах

Канни –​ Найпопулярніший і найпрестижніший кіно-форум світу. Вже другий рік поспіль на фестивалі Україну представлено двома фільмами. Режисерський дебют Нарімана Алієва «Додому» змагається у програмі «Особливий погляд», а спільна копродукція України, Ізраїлю та Великої Британії – кінокартина «Анна» бере участь у категорії короткометражних фільмів.

Весь блиск Каннського кінофестивалю реально відображає величезну увагу до цієї події буквально з усіх усюд, – пише Радіо Свобода.

І це не завжди пов’язано з кіномистецтвом і режисерськими задумками і роботами. Канни – це перш за все шикарний образ в обрамленні не менш шикарного узбережжя півдня Франції з усіма супутними атрибутами у вигляді абсолютно усього пов’язаного зі стилем життя «джет-сет», модою та, звісно, Голлівудом.

Втім, варто відзначити, що кіно аж ніяк не губиться на цьому тлі. Павільйони кінопредставництв країн світу вилаштувалися фешенебельним шатровим містечком над набережною Круазетт. Над одним з цих білих футуристичних шатрів з номером 102 майорить і прапор України. На міжнародному кіноринку Marche du Film, який цьогоріч святкує своє 60-річчя, при Каннському кінофестивалі працює павільйон України з гаслом #UkraineIsYourDestination – #УкраїнаВашНапрямок. Як і решта українських кінорепрезентацій цього року на міжнародному рівні, павільйон України у Каннах прикрашено мотивами робіт відомої української художниці Марії Примаченко.

Загалом присутність України на міжнародному кіноринку у Каннах свідчить про бажання українського кіно інтегруватись до світової кіноіндустрії, презентуючи Україну не лише як привабливий майданчик для кінозйомок, але й як надійного і цікавого партнера у копродукційних проектах. Варто додати, що Держкіно України виділило цього року на облаштування і роботу українського павільйону у Каннах удвічі більше коштів порівняно з роком попереднім.

Звісно, перш за все важливою постає присутність національної кінопродукції в офіційних категоріях Каннського кінофестивалю. Вже другий рік поспіль українські фільми беруть участь у престижній категорії «Окремий погляд». Торік саме фільм українського режисера Сергія Лозниці«Донбас» здобув премію у цьому розділі фестивалю. Власне, як і минулого року тема російської агресії в Україні актуальна і цього разу.

Стрічка кримськотатарського режисера Нарімана Алієва «Додому», яка змагається у фестивальному розділі «Окремий погляд» цього разу також розкриває тему російської окупації Криму, оповідаючи про кримського татарина на ім’я Мустафа, двоє синів якого виїхали до Києва одразу після російської анексії українського півострова. Власне, так само, як Сергій Лозниця торік привернув увагу до конфлікту на Донбасі і ролі Росії у цих подіях, Наріман Алієв висвітлює ще один бік тієї саме проблеми, а саме перекрій Кремлем державних кордонів і руйнування людських життів. Українська кіноробота, учасниця основної програми Каннського кінофестивалю таким чином привертає увагу світової авдиторії до російської агресії крізь призму людської долі.

Незалежний британський кінокритик Джейсон Крід вважає, що висвітлення українською стрічкою «Додому» трагедії кримськотатарського народу за умов окупації півострову Росією відіграє не лише культурно-просвітницьку функцію. Факт того, що у фільмі лунає кримськотатарська мова на терені України висвітлює те, що сталося у Криму з кримськими татарами, і показ того, що люди змушені були полишити свої домівки саме з причини російської окупації півострова привертає увагу до проблеми народу, про який мало відомо у світі.«Український фільм «Додому» у Каннах несе відчайдушне послання від кримських татарів цілому світу. Люди змушені були залишити свою землю саме з причини загарбницьких дій РосіїДжейсон Крід

«Український фільм «Додому» у Каннах несе відчайдушне послання від кримських татарів цілому світу. Люди змушені були залишити свою землю саме з причини загарбницьких дій Росії і це не має якимось чином замовчуватись або ігноруватись. Це справжня трагедія одного з народів України», – зазначив незалежний британський кінокритик Джейсон Крід.

Так саме теми конфлікту за участі Росії на Донбасі торкається і друга українська кінокартина, подана на фестивалі у Каннах у категорії короткометражних фільмів. Йдеться про короткометражний ігровий фільм фільм «Анна», знятий ізраїльським режисером Декелем Беренсоном, який мешкає у Великій Британії. У цій стрічці йдеться про матір-одиначку, яка мешкає неподалік контрольованих проросійськими сепаратистами теренів сходу України. Ціле життя головної героїні переповнене безвихіддю і вона докладає зусиль аби все це змінити. Варто додати, що ця кіноробота була повністю відзнята в Україні з українськими акторами і кінознімальниками. Головною мовою фільму є українська. Також у фільмі лунає трохи англійської.

Говорячи про українське представництво у Каннах цього року, треба також згадати про особливу фестивальну програму Cinefondation Residence, яка має на меті відкривати нові імена у світовому кіно. Ця програма також постає допомогою молодим режисерам-початківцям у плані розробки проекту дебютних робіт, а також надає підтримку з пошуком партнерів для копродукції. Саме до цієї частини програми Каннського кінофестивалю було запрошено українського режисера і сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука, який привіз на Лазуровий берез свою кінороботу «Памфір».