Батько шести дітей поділився своїми секретами виховання

Американський блогер, письменник, батько шести дітей
Лео Бабаута поділився своїми секретами виховання.

Ми навчили їх самодостатності – вони не чекають, що хтось подбає про все за них, – передає НВ.

Я не вважаю себе експертом з виховання дітей, але я допомагав ростити шістьох (спільно з їх мамами), і батьківство завжди було однією з найбільш втішних речей у моєму житті.

Крім того у нас з Євою є кілька не зовсім традиційних ідей щодо виховання — вони можуть стати в нагоді батькам, які завжди шукають нові способи мислення. Тож я збираюся поділитися тим кращим, що я дізнався про виховання дітей, не тому, що мій шлях найправильніший, а тому, що завжди корисно обговорити виховання.

Дуже важливе зауваження: більшу частину роботи з виховання дітей, якщо не більшу, виконували їх мами (моя дружина Єва і мати моїх перших двох дітей). Я заслуговую лише скромної згадки.

Ось дещо найкраще з того, що я дізнався.

1. Ваша головна робота — просто любити їх. Звичайно, ми повинні подбати про їх базові потреби, але батьки добудовують на цю базу ще силу-силенну додаткових речей, всерйоз все ускладнюючи. Ви не повинні нічого ліпити з них, тиснути на них, щоб вони стали краще, змушувати їх займатися всілякими видами діяльності, щоб вони стали ідеальними дітьми. Вони вже до біса ідеальні. Просто любіть їх такими, якими вони є, і переконайтеся, що вони відчувають цю любов.

2. Не метушіться навколо них — дозвольте їм падати час від часу. Батьки в наші дні, як правило, гіпертурботливі, постійно прагнуть переконатися, що всі потреби їх дітей задоволені, і бояться навіть найменшого падіння. Ні. Дозвольте їм жити. Нехай у них буде якась незалежність. Нехай вони виходять на вулицю і гуляють без вас. Нехай падають і дряпають коліна. Нехай у чомусь зазнають невдачі. Саме так вони і ростуть.

3. Жорсткі дисциплінарні методи швидше шкідливі, ніж корисні. Коли я вперше зіткнувся з батьківськими обов’язками, я кричав, шльопав своїх дітей і карав їх за всі їх провини. Це принесло величезну шкоду і змусило їх боятися мене. Так, вони зробили б все, що я їм велів, але лише тому, що боялися поводитися інакше. І нерідко вони просто приховували свої вчинки, щоб я не дізнався про них. З роками я навчився поводитися спокійніше, контролювати свою запальність і проявляти більше співчуття.

4. Регулярно читати їм — одна з найкращих речей, які я коли-небудь робив. Я читаю своїм дітям майже кожен день. Ми з дружиною робили це з усіма дітьми, і це чудовий спосіб провести час з ними, виховати любов до читання, яка буде приносити їм користь все життя, і разом досліджувати уявні нові світи. Мої діти полюбили читати самостійно після того, як в обнімку зі мною прочитали Доктора Сьюзі і Гаррі Поттера, Нарнію, Тисячу й одна ніч і Дон Кіхота.

5. Дозвольте їм самим керувати своїм навчанням. Четверо моїх дітей — анскулери, але всі вони самостійно виконували навчальні проекти, і я заохочую їх до того, щоб вони вивчали все, що їм здасться цікавим. Багато дітей так звикли до командно-наказового навчання (де їм говорять, що, і коли, і як вивчати), що вони не вміють направляти себе самостійно. Їм доведеться вчитися, ставши дорослими. Замість цього ми можемо спонукати їх вивчати те, що їм цікаво, і допомагати їм з навчальними проектами, поки вони не зможуть робити це самостійно, і нехай вони вчаться як дорослі.

6. Але ставте їм кумедні завдання і спонукайте їх пробувати щось нове. Самостійне навчання — неймовірний метод, але іноді дітям потрібне натхнення. Мені подобається підштовхувати їх до того, щоб вони шукали інформацію, глибоко поринали в тему, що зацікавила їх, дізнавалися щось, що захопить їх несподівано для них самих. Я намагаюся говорити про такі речі в позитивному ключі, показуючи, наскільки мені самому це цікаво, і, як виявилося, інтерес і цікавість іноді бувають заразливі.

7. З раннього віку навчайте їх робити щось самостійно. Ми вчили наших дітей робити щось самостійно як тільки з’являлася така можливість. Самостійно застебнути взуття, почистити зуби, прийняти душ і одягнутися, приготувати собі сніданок і обід, вимити посуд, зробити прибирання в будинку, випрати свої речі. По-перше, те, що діти допомагали планувати харчування, купували продукти і готували обіди раз на тиждень, полегшило нашу батьківську працю. Дуже скоро вони вже майже всі робили самі. Але не менш важливо й те, що ми навчили їх самодостатності — вони не чекають, що хтось подбає про все за них, і вчаться тому, що можуть самі зробити для себе все, що вважатимуть за потрібне.

8. Дозвольте їм брати на себе відповідальність або брати участь у справах, наскільки це можливо. Діючи в тому ж ключі, ми намагаємося зробити так, щоб діти відповідали за щось — наприклад, самі планували подорож. Вони вивчають питання, шукають квартири на Airbnb, складають залізничні маршрути, бронюють авіарейси. Коли вони досягають повноліття, вони вже знають, як робити всі ці речі. І вміють брати на себе відповідальність.

9. Спробуйте приймати рішення демократичним шляхом. Коли ми вирішуємо, де поїсти або як провести вихідні, ми проводимо обговорення, кожен вносить свої ідеї, і потім голосуємо. Це вчить дітей брати участь в ухваленні рішень замість того, щоб дозволяти комусь іншому управляти їх життям. Але крім того це вчить їх поважати думку інших, і той факт, що їх власні бажання — не єдине, що має значення. Ми діємо подібним чином, плануючи подорож, вирішуючи, чи варто нам переїжджати в нове місто і так далі.

10. Практикуйте з ними усвідомленість. Я медитував з усіма своїми дітьми. Не регулярно, але досить для того, щоб вони дізналися, що це таке. Коли моя дочка приходить до мене чимось засмучена, ми практикуємо усвідомлення того, які відчуття викликають емоції в її тілі. Коли інша моя дочка відчуває занепокоєння, ми також говоримо про те, як попрацювати з цим. І вони бачать, як я медитую вранці, тому практика усвідомленості стає для них нормою.

11. Головний метод навчання — ваш власний приклад. До слова про те, що вони бачать, як я медитую: це мій головний спосіб навчити їх чого б то не було. Власний приклад. Те, як я живу. Якщо я хочу навчити їх не битися, я повинен бути миролюбним. Якщо я хочу навчити їх бути хорошими людьми, я повинен бути жалісливим, уважним, люблячим. Якщо я хочу навчити їх не залежати від гаджетів, я не повинен робити цього сам. Якщо я хочу, щоб вони були активними, їли здорову їжу, читали, медитували… я повинен почати з себе. І говорити з ними про те, що я роблю і чому, і як я це роблю. Вони вчаться практично всьому, що роблять ті, хто їх оточує.

12. Не робіть вигляд, що ви все знаєте. Хоч я і намагаюся зробити в житті все що в моїх силах, я повинен змиритися і визнати, що не знаю всього. Насправді я майже нічого не знаю. Я не можу завжди думати, що я правий, і не можу прикидатися, що у мене є відповіді на всі запитання, навіть якщо я тато. Можливо, мої діти знають щось, чого не знаю я. Можливо, ми можемо дізнатися щось разом… але ж починається це з того, що я говорю: «Я не впевнений, давайте з’ясуємо!» З цього незнання починається навчання, простір, який ми можемо досліджувати разом, простір, де ми відкриті один одному.

13. Визнайте свою неправоту. Приносьте вибачення. Загладжуєте свою провину. Коли я думаю, що я правий, і наполягаю на цьому… я часто виявляюся неправий. Я пережив це приниження безліч разів. Я зрозумів, що замість того, щоб продовжувати прикидатися, ніби я прав, набагато краще визнати, що я помилився. Змиритися. По-справжньому вибачитися, якщо я зробив що-небудь, що заподіяло їм біль. І зробити все, що потрібно, щоб це виправити.

14. Нехай вони з ранніх років вчаться заробляти і платити. І поясніть їм, що таке борг. У нашому домі не видаються гроші на кишенькові витрати. Ми купуємо дітям те основне, що їм необхідно, але якщо вони хочуть чогось більшого, вони повинні самі заплатити за це. І заробити, роблячи те, що виходить за рамки їх основної роботи. Вони можуть зробити щось для нас, або допомогти мені в роботі, або надати послуги іншим людям, щоб заробити гроші. Це також вчить їх збирати на свої цілі. Крім того я розповідаю їм, чим небезпечні борги, яка висока вартість заборгованості за кредитними картками і ділюся іншими простими фінансовими істинами, які я засвоїв.

15. Не захищайте їх від сексу, наркотиків і технологій. Деякі батьки не хочуть, щоб їх діти чули що-небудь про секс або наркотики, і захищають їх від цього так довго, як тільки можливо. Це робить, наприклад, секс забороненою темою і дає дітям нездорове уявлення нібито це погано. Я вирішив, що набагато краще говорити на цю тему відверто, і якби я збирався повторити все спочатку, я б завів цю відверту розмову набагато раніше. Секс не повинен вважатися чимось брудним або забороненим. Це природна річ, яку роблять усі дорослі. Діти повинні отримати це розуміння від дорослих, і розібратися в цій бентежній темі за допомогою батьків — а не того, що вони почують від друзів або знайдуть в Інтернеті. Я думаю, що те ж саме відноситься і до наркотиків. Ще одна річ, від якої деякі батьки захищають своїх дітей, це технології — ніяких пристроїв ніколи! Але так діти не навчаться здоровому способу взаємодії з технологіями. Краще просто допомогти їм навчитися справлятися з усім цим, ніж не довіряти їм.

16. Це нормально — відпочивати без них, і нехай вони теж проводять час без вас. Я люблю проводити час зі своїми дітьми. Але це не означає, що для них було б корисно перебувати поруч зі мною щомиті. Іноді вони можуть піти і пограти самі, поки ми з дружиною спілкуємося один з одним. Іноді вони можуть провести вечір вдома, поки ми йдемо на побачення (якщо вони досить дорослі). В інших випадках ми можемо кинути їх з родичем і вирушити в подорож самі або з друзями. Я думаю, що самотність і час, проведений далеко від батьків, корисний для дітей. Дайте їм більше простору. Нехай вони навчаться справлятися самостійно (знову ж, коли це доречно). Дайте собі можливість відновитися або побути з вашим партнером, без них.

17. Батьківство не закінчується, коли вони досягають повноліття. Раніше я жартував: «Якщо мої діти доживуть до 18 років, я буду вважати себе успішним батьком!» Зрозуміло, це абсолютна нісенітниця. Я дізнався, що виховання дітей не закінчується, коли вони досягають повноліття. Четверо наших дітей вже дорослі, і для нас це новий складний етап виховання. Ми намагаємося навчити їх тому, як робити дорослі речі, як бути фінансово незалежними, як отримати роботу, про яку вони мріють, як будувати стосунки і багато чому іншому. Мені це подобається, але не схоже, щоб я прямо зараз міг умити руки.

18. Зрештою, вони будуть тими, хто вони є. І ви не можете вирішувати, ким їм бути. Кожна дитина це вже повністю сформована особистість. Звичайно, діти продовжують рости з кожним роком, але їх особистості в основному залишаються такими ж, коли вони стають старше. Ми не формуємо цих дітей, вони — це вже і є вони самі. Вони будуть вибирати свої власні шляхи, вирішувати, яке життя вони хочуть, і рости в тому напрямі, який самі виберуть. Я не контролюю нічого з цього. Зрештою, це те, що ми, батьки, повинні прийняти — ми не контролюємо наших дітей. Ми просто намагаємося направляти їх, коли є така можливість. І любити їх такими, якими вони є.

Я все ще навчаюсь. Я досі не знаю, що, чорт забирай, я роблю. І все ж я сподіваюся, що дещо з того, що я з’ясував на цей момент, допоможе комусь із вас.

Мені подобається бути батьком. Це неймовірний привілей і одна з найглибших радостей в моєму житті. Я вдячний вам, мої любі. І вашим мамам.