У день загибелі Лелюков заміняв учителя, якого викликали в район, – класний керівник героя

29-го листопада 1984-го року колишній військовий Юрій Лелюков розповідав учням Іваничівської школи №2 про застосування гранат. Коли зрозумів, що одна з них бойова, накрив її своїм тілом, врятувавши життя 26-ти школярів. У річницю трагічної загибелі героя спогадами про нього поділилася його класний керівник Галина Войтюк.

Галина Войтюк кілька років була класним керівником Лелюкова. Жінка, яка викладала українську мову та літературу, не може згадувати про учня без сліз.

“Пізніше він повернувся в школу, ми працювали разом. Коли загинув, я була в учительській, сиділа біля телефону потім, викликала швидку. Спокійний, врівноважений, розумний, розсудливий, дуже багато читав. Особливо на військову тематику. Ще зі школи мріяв, що буде військовим. Коли не вступив у військове училище, болісно це переносив. Рік пропрацював на заводі, потім таки поступив. Під час навчання в училищі, коли приїздив на канікули, завжди приходив до школи“, – розповідає Галина Войтюк.

Вона пригадує, як Юрій Лелюков приходив до школярів і спілкувався з ними, перед цим вишукуючи цікаву інформацію про військових. Каже, що запам’ятала його доброзичливим та ввічливим до старших.

З її розповіді, Лелюков був хорошим сином для батьків. Коли їхав на роботу, кожного разу заходив до мами, провідував її, лише після цього йшов на урок.

“Це був такий для нас удар, коли прибігли діти в учительську і сказали, що нема вже Юрія Миколайовича. Буквально через годину-дві в школу прибули військові з Києва дивитись ті гранати, але навіть вони не могли визначити, де навчальна, а де бойова“, – розповідає Галина Войтюк.

Урок військової підготовки був не за розкладом, Юрій Лелюков заміняв учителя, якого викликали в район, згадує вона.

“Тут, на місці, затерли, зам’яли, зробили його винним. Тоді владі було невигідно роздувати цю тему. Звільнили директора школи, хоч він і невинен був. Лише після того, як у газеті “Известия” з’явилася інформація про вчителя, звістка про його подвиг розійшлася всією країною. Коли почалося розслідування, згадали про чоловіка, який давав гранати в школи. Про нього було написано “скоропостижно скончался”. Ніхто не знає, яким чином“, – говорить Галина Войтюк.

Жінка переконана, що у цей трагічний день Юрій Лелюков врятував дітей не тільки своєї школи, а й інших навчальних закладів.