Литовезька ОТГ: у 305-річчя храму прихожани на колінах молилися про мир в країні

24-го серпня у День Незалежності України в селі Мовники Литовезької ОТГ Іваничівського району відбулася святкова служба з нагоди 305-літнього ювілею храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Урочистою літургією відзначили 305-річчя церкви у селі Мовники. На запрошення настоятеля храму Романа Боярчука на ювілейні урочистості прибув благочинний Нововолинської округи Олександр Горевич, привітати настоятеля та прихожан храму з’їхалися священнослужителі з навколишніх сіл.

Помолитися у стародавньому храмі та висловити вітання громаді приїхав також голова Литовезької ОТГ Іван Іванчук. Він вручив настоятелю ікону Божої Матері “Семистрельна” та побажав присутнім міцного здоров’я, Божого благословення, миру у їхніх домівках. Святий образ у дарунок отець Роман отримав і від благочинного Олександра Горевича.

На Службу Божу прийшло багато діток, які під час літургії приступили до святих таїнств Сповіді та Причастя.

Священики відслужили молебень перед початком навчання, прохаючи у Господа благословення для учителів та школярів на успіхи в новому навчальному році. Найбільш зворушливим моментом служби була спільна молитва за мир в країні, під час якої дорослі і діти встали на коліна й разом звернулися до Бога.

Учні місцевої школи привітали присутніх віршами та піснями. Цього дня відбулась також сповідь духовенства.

Історія храму Різдва Пресвятої Богородиці дуже давня, про окремі її сторінки йдеться на сайті Литовезької громади.

Церкву фіційно визнаною пам’яткою архітектури, що охороняється законом. Послуговуючись спогадами жителів, можна дізнатися, що храм збудований значно раніше, ніж було зазначено. Офіційний запис свідчить, що це є Церква Різдва Пресвятої Богородиці року 1713-го року.

У 1935-му році, коли проводили великий ремонт храму, на старих підвалинах виявили іншу дату: 1664 рік, зображення хреста та декілька букв (можливо, ініціали).  Під час останньої зміни декорацій  майстри  натрапили ще на один запис на брусі “сей храм подвижен молниковской громадой  1873 года…”. Є підстава твердити про перебудову церкви і спорудження купола.

Село в минулому було розташоване близько до річки Буг, на високому березі. Не маючи свого храму, жителі купили дерев’яний склад у пана за річкою, перевезли його та спорудили церкву, яка спочатку мала похилий дах, покритий гонтами, а зверху було встановлено дубовий хрест. Купол добудували у 1873-му році.

Упродовж  багатьох  років  жителі Мовників та сусіднього Кречева йшли до храму на богослужіння. Навіть лихоліття Першої світової війни не зачепило церкву. З приходом радянської влади ситуація змінюється. На думку червоних комісарів, приміщення церкви найкраще підходить на склад цементу для будівництва дотів. Вперше храм було спустошено – на подвір’я винесли усе майно і запалили. Збереглися лише плащаниця та старі церковні книги, серед яких за свідченнями очевидців були і рукописні.

З осені 1941-го року церква знову стала діючою. Люди відновили храм, придбали ікони. Мешканці села Литовеж подарували свій старий іконостас. Напередодні початку військових дій з нацистською Німеччиною людей в примусовому порядку виселили, а церква, як говорили, “залишилася за дротом”. Жити біля неї дозволили лише священику. Під час фашистської окупації неподалік храму було насипано символічну могилу воїнам УПА, які боролися за волю України. За спогадами Євдокії Григорівни Морди, на могилі було встановлено хрест і плиту із зображенням тризуба і написом: “Борцям за волю України”.

У 1958-му році люди знову взялися за реконструкцію церкви. Виготовили новий іконостас, змінили купол. Художні роботи виконував майстер з міста Володимира-Волинського. Проте, зважаючи на атеїстичну політику радянської системи, храм у Мовниках довго не проіснував. У 1963-му році приїхали представники району і разом з місцевими керівниками забрали усе майно та ікони та вивезли в невідомому напрямку. Це робилося на очах багатьох людей, проте страх був сильнішим за бажання врятувати церковні цінності. Храм перетворився на зерносховище. Відкрита церква знову була аж у 1989-му році. Тоді всі жителі Мовників і Кречева активно взялися за збір коштів на відбудову храму. Праця була нелегкою, тому що разом з дозволом було поставлено умову: відновити церкву в такому вигляді, як вона була до закриття.

Організували хор, яким керувала Ольга Панасюк. Оновлений храм постав через один рік. Важливою художньою цінністю у храмі є роботи місцевих художників Панаса Ярощука та Трохима Волчанюка. Храм має пишний і багатий вигляд завдяки праці місцевих майстринь-вишивальниць. Важливо зазначити, що отець Іоан (Іван Сибіра) проводив додаткові заняття з дітьми, проповідуючи слово Боже. Роботи у храмі не припинилися. Парафіяни вирішили спорудити дзвіницю. Проект виготовив Панас Ярощук і з допомогою майстра Івана Торчила та інших задум вдалося втілити у життя. Дзвони виготовили на Нововолинському заводі “Оснастка”.

Через рік майстрами з Ковеля було позолочено іконостас та виготовлено виносну ікону Різдва Богородиці та Воскресіння. Завдяки цим роботам у храмі стало більш урочисто.

Особливою подією для прихожан у 1994-му році було перебування у храмі Чудотворної Почаївської ікони Божої Матері, яку зустрічали при в’їзді в село і хресним ходом супроводжували до церкви, де відбувалося урочисте богослужіння.

2013 рік став особливим в історії храму, адже саме тоді церква відзначала своє 300-річчя від часу заснування. Особливим дарунком до ювілею був дзвін, який запрезентували сім’я Івана Бойка.

В серпні 2015-го року настоятелем церкви стає ієрей Роман (Роман Боярчук). Священик бере активну участь у житті сільської громади, залучає дітей до участі у богослужіннях.