Віктор Сапожніков: Буду востаннє висувати свою кандидатуру на посаду міського голови

Відверто кажучи, домовитись за інтерв’ю з міським головою Нововолинська Віктором Сапожніковим було складно. Відрядження, поїздки у Київ, зустрічі та наради не давали змогу йому викроїти час, щоб поспілкуватись з журналістом.

Такий напружений графік — це буденність для мера, однак сьогодні питання закриття копалень та фінансування шахти №10 «Нововолинська» досягли свого апогею. Вирішення цих проблем зависло у повітрі, – пише “Волинь Post“

До перегляду Верховною Радою змін до бюджету 2015 року, надію на виділення коштів на добудову стратегічного об’єкту не полишають ні працівники вугільних підприємств ні міська влада.

З огляду на напружену ситуацію з гірничою галуззю, розмову з керманичем Нововолинська розпочали з наболілого питання.

-Нововолинськ завжди мав статус шахтарського міста. Зважаючи на ситуацію з вугільними підприємствами, яким Ви бачите місто у майбутньому?

-Насамперед я бачу майбутнє нашого міста. Неодноразово казав, що шахтарська справа у Нововолинську буде пам’ятатися. Навіть через сто років, коли вичерпаються усі запаси вугілля, все одно це буде шахтарське місто. На нашому гербу є десять чорних трикутників, які символізують десять шахтних териконів, тому Нововолинськ матиме статус шахтарського міста доти, поки буде існувати.

Якщо говорити за найближче майбутнє, то цього року ми не маємо права здатись, будівництво шахти №10 повинно бути продовжено, і три діючі шахти мають функціонувати у 2015 році, можливо, по меншій програмі, з меншою кількістю працівників, але працювати. Задумуємось і над тим як резервний варіант мати інвесторів не тільки державних, а й приватних, хоча про це, ще рано говорити.

Надіємось, що на добудову 10-тої шахти буде виділено 200 мільйонів гривень, 105 мільйонів державної підтримки отримають діючі шахти, а 60 мільйонів одержить шахта №1, яка знаходиться у третій категорії. Також на меті реанімувати зону пріоритетного розвитку у Нововолинську, яка дасть змогу створити нові робочі місця, хоча в умовах війни, це зробити складно. Для інвесторів ризиковано вкладати кошти в державу, у якій нестабільна економічна ситуація та йдуть воєнні дії.

-Шахти Нововолинська вже були під загрозою закриття декілька років тому. Тоді це питання вирішилось позитивно для копалень. Чи можна вважати, що це безпосередньо Ваша заслуга?

-Це не тільки моя заслуга, це заслуга всіх: покійного Бориса Петровича Клімчука, профспілок, які два роки тому відстояли гірничу галузь Волині, минулих Міністерських чиновників, які дослухались до вимог гірників і відмінили наказ про закриття копалень. Тому, вішати ярлик і стверджувати, що лише я причетний до позитивного вирішення шахтарських проблем декілька років тому, було б несправедливо.

-Як міська влада допомагає військовослужбовцям, чи сприяє у вирішенні їхніх проблем?

-Ми закладаємо в бюджет кошти для допомоги сім’ям, військовим формуванням — це окремі суми по 100 тисяч гривень. Крім того, заклали 400 тисяч на безкоштовне харчування дітей військовослужбовців у навчальних закладах. Невеликі суми виділені на компенсацію житла.

Все це робимо в межах місцевого бюджету. Крім цього, починаючи з минулого року, коли потрібно було піднімати 51 бригаду, залучав для допомоги підприємства та організації , щоб були кошти на ремонт техніки та озброєння. Нами було закуплено 50 якісних бронежилетів.

-Ви є засновником благодійного фонду «Рідний Нововолинськ», що спонукало його створити, і як використовуються кошти?

-Створити благодійний фонд була моя ідея, але засновник не тільки я. Посприяли у його відкритті мої заступники та представники деяких організацій. Після поїздки у зону АТО я і мої заступники зрозуміли, що часом ми веземо для солдатів не зовсім те що треба, хоча доставляли форму, воду, цигарки, шкарпетки, буржуйки , генератори, заправляли пальним транспорт волонтерів тощо.

Я прагнув створити фонд, який буде працювати на конкретних військовослужбовців та їхні потреби. Тому вирішив виділяти по тисячу гривень, сім’ям солдатів, які звертаються по допомогу, адже кому як не їм найбільше відомі потреби захисників.

220 сімей уже отримали ці кошти. Загалом з фонду використано близько ста тисяч гривень. Виділялись кошти на поховання та ритуальні послуги загиблих військових. По законодавстві благодійні фонди ніким не перевіряються, але я готовий звітувати, адже саме прозорість та відкритість головні чинники благодійної організації «Рідний Нововолинськ». Я вдячний всім, хто допомагає наповнювати цей фонд.

-Ви на посаді мера 17 років (з 1998), як Ви оцінюєте свою діяльність. Чи вдалось реалізувати все, що планували?

-Якщо громада міста обирала мене міським головою стільки років, значить, щось мені вдалося. Наприклад, створення ДП «Волиньвугілля». Якби у свій час я не підписав наказ про створення цього державного підприємства, то сьогодні взагалі не було б предмету розмови добудови 10-ї шахти та фінансування діючих копалень. Скоріше за все у 90-тих, їх би позакривали.

Створення «Волиньвугілля» дало змогу розпочати будівництво стратегічного об’єкту та без перешкод п’ятнадцять років функціонувати вугільним підприємствам. Окрім цього, завдяки території пріоритетного розвитку у Нововолинську були створені нові робочі місця. Незважаючи на кризові явища та спад у вугільній галузі, ми перші в області по іноземних інвестиціям, промисловій продукції.

Нововолинськ неодноразово був переможцем в республіканських конкурсах із благоустрою. Тому думаю, що бодай щось мені вдалось зробити для міста та його мешканців. Колись Нововолинськ називали «мертвим містом», без перспектив та майбутнього, сьогодні цей негативний стереотип розвіявся. Ми вистояли та розвиваємось, хоча багато, що не вдається.

-Як Вам вдається завойовувати довіру громади міста і яким, на Вашу думку, повинен бути хороший мер?

-Питання складене, однозначно на нього не відповіси. Є виборці, які голосували за мене, а є такі, яким я не до вподоби. Але більшість нововолинців підтримувало мою кандидатуру на виборах чотири рази, сподіваюсь, тому , що слово і діло в мене не роздільні. Те, що обіцяв, загалом виконував. Зараз, дуже важко реалізувати все, що було заплановано, але більшу частину мені вдалось втілити в життя.

-Тобто хороший мер — це той, який обіцяє і виконує?

-В основному так, але якщо обіцянку не вдалось виконати, краще сказати правду людям, не шукати крайніх і не звинувачувати попередню владу. Правда, навіть гірка значно краща за брехню.

– Цього року Ви теж будете висувати свою кандидатуру на посаду мера, вважаєте це доречно в умовах коли в країні стоїть гостро питання люстрації влади?

-Якщо цього року громада не довірить мені крісло мера — це буде своєрідна люстрація, але політичну діяльність я не покину. В мене є певна громадянська позиція та бачення розвитку міста. Як на мене, то за стільки років свого головування я доказав, що доля Нововолинська мені не байдужа. Ще є над чим працювати та реалізовувати, тому буду востаннє висувати свою кандидатуру на посаду міського голови.

-Чи знаєте, хто буде серед кандидатів на посаду мера і кого вважаєте найзапеклішим конкурентом?

-Я можу лише здогадуватись, хто буде балотуватись на цьогорічних виборах. Гідну конкуренцію може скласти лише людина, яка віддана Нововолинську, для якої наше місто – не сходинка в політичному і кар’єрному рості. Для якої історія, традиції та доля шахтарського міста небайдужі та рідні. Поки що я таких кандидатів не бачу, а бо ж не знаю.

-З якою командою готові працювати в наступній каденції?

-Однозначно, люди, які зі мною працювали у старій команді, не можуть бути викинуті за борт, але безперечно, потрібні нові та молоді обличчя, із новаторськими ідеями, а головне патріоти свого міста.

-Частина депутатів міської ради відверто критикують та, м’яко кажучи, не схвалюють вас як міського голову. Як ви сприймаєте таке ставлення?

-Я звичайна людина з крові та плоті і звичайно мене критика зачіпає, але намагаюсь все зважити, подумати. Можливо, дійсно я був не правий в тій чи іншій ситуації чи питанні. Намагаюсь знайти компроміс. Я за конструктивну критику, навіть якщо, вона мені не дуже приємна.

-Якщо нововолинці довірять Вам вп’яте крісло мера, що першочергово буде зроблене у місті?

-Перш за все потрібно буде створювати команду однодумців і втілити в життя все те, що було задумано раніше, яке з тих чи інших обставин не було виконане. По-друге: треба зробити так, щоб місто мало перспективу на майбутнє, незалежно від економічної кризи, тобто створити систему, яка б успішно працювала у Нововолинську.

Сьогодні є вагомі напрацювання у цьому напрямку. Мені хочеться, щоб не тільки наше місто було промислове, а й незалежне від промисловості в разі якихось спадів. Тобто зробити систему, при якій місто не буде таким вразливим від економічних катаклізмів.

-Про що мріє міський голова?

-Мої мрії невід’ємні від Нововолинська. Одна з них – щоб через десять років, коли вже буду на пенсії, мешканці згадували мене як хорошого керманича та вправного господаря міста і залюбки вітались та тиснули руку. Мрію про те, щоб місто процвітало, люди жили в достатку, щоб повсюди лунав дитячий сміх… Але найголовніше — це мир. Буде мир, будуть і здобутки.

Вікторія ЯРМОЛЮК (для ВолиньPost)