“Бандерівський закон”: навіщо поляків оголосили білими і пухнастими?
Сейм і Сенат Польщі затвердили дивний закон, згідно з яким «кожен, хто публічно і всупереч фактам приписує польському народу або державі відповідальність або причетність до злочинів Третього рейху або інших злочинів проти людяності, миру і військових злочинів», повинен бути оштрафований або позбавлений волі на термін до трьох років.
На думку багатьох, але не всіх депутатів і сенаторів, факту участі Польщі в поділі Чехословаччини з Рейхом у 1938 р. не було, як і не було порівняння її Черчиллем за це з гієною. Черчилля не посадиш і не оштрафуєш, але тих, хто його буде цитувати, тепер у Польщі очікують штраф або в’язниця. Іноземцям можуть відмовити у в’їзді, оскільки уряд партії «Право і справедливість» (ПіС) навряд чи зможе посадити так багато людей і мати окрему в’язницю для істориків. Дивна і комічна перспектива.
Під заборону потрапляє не тільки Уїнстон Черчилль, але і герой Польщі – генерал Володислав Андерс, який після війни домігся від уряду Великобританії визнання колишніх бійців Української національної армії громадянами Польщі і на цій підставі відмови в їх видачі СРСР. Цю армію, на відміну від УПА і ОУН, почали створювати тільки з березня 1945 р. і з військових формувань, що входили до складу армій Рейху. Отже, це навіть не так звана «бандерівщина». Залишається лише вимагати від Італії ліквідувати надгробок Андерса у Монте-Кассіно.
Під заборону потрапляє і творець Другої Речі Посполитої – Юзеф Пілсудський, оскільки на його похорон в 1935 р. прибув Гітлер із друзями. Маршал Пілсудський урядових посад на той час вже не займав, і це був неформальний, а не протокольний візит. Один націонал-соціаліст приїхав вшанувати іншого націонал-соціаліста. Товариш Сталін не приїхав, але надрукував у «Правді» некролог з високою оцінкою Пілсудського як творця польської держави. Через чотири роки Молотов і «Правда» вже називали Польщу державою, яка не відбулася, і у СРСР офіційне ставлення до Пілсудського змінилося.
Ще була польська поліція в роки німецької окупації, яка нищила українців на Підляшші та Волині, і поляки, які служили в адміністрації окупантів і в концтаборах. Про них тепер згадали у Кнесеті і заявили: польський закон заперечує Голокост. Як наслідок у Кнесеті з’явився законопроект з поправками до ізраїльського закону про заперечення Голокосту, який 31 січня пройшов перше читання. Поки не зовсім зрозуміло, що буде на виході, оскільки міністерства закордонних справ Польщі та Ізраїлю тільки-но взялись зістикувати обидва закони. Це наводить на думку: закон про «білих і пухнастих поляків» ще не остаточний, тим більше, що президент Польщі може розмірковувати над ним до 21 лютого і повернути у Сейм на доопрацювання.
Керівники «Права і справедливості» люди недурні, то виникає питання: навіщо їм знадобився цей безглуздий закон?
Підказку дає виділене вище його формулювання про «інші злочини». Під ці «інші», тобто не пов’язані зі співпрацею з Рейхом, потрапляють польські «санації» в Україні та Білорусі, факт розділу цих двох країн між Польщею та СРСР, розстріл поляками у 1938 р. українських націоналістів Закарпаття, які першими у Європі вступили у бій з фашизмом, четвертування у Варшаві 1597 р. Северина Наливайко, козацький полковник Кизима із сином, посаджені 1630 р. у Києві на кіл солдатами Станіслава Конєцпольського тощо. Таких фактів в історії України багато. Отже, «хід» Сейму у «бандерівщину» і оголошення польської держави і народу в усі часи «білими і пухнастими», а хто в тому сумнівається – буде три роки сидіти, це превентивний хід на випадок, якщо Верховна Рада прийме закон «Про заперечення злочинів польського імперіалізму» або щось на його кшталт. Верховна Рада підстав для таких хвилювань не давала. Там займаються багато чим, але точно не перерахунком «скелетів у шафі» Польщі. Проте, «ПіС» поспішила провести через Сейм цей закон, який ще у 2016 р. внесла и просувала проросійська партия «Кукіс».
Є дві причини такого поспіху: стратегічна і тактична.
Стратегічна – з кінця ХХ ст. у світі стали вибачатися за минуле. У США вибачилися перед індіанцями, в Австралії перед її аборигенами, Папа Римський вибачився за хрестові походи, але ніяк не дочекається вибачень за перший джихад. Макрон під Новий рік сенсаційно заявив: Франція готова повернути країнам Африки їхні культурні цінності, вивезені за часів колонізації. Це набагато серйозніше, ніж просте вибачення, і за умов, що у Франції, Великобританії та Нідерландах жителів їхніх колишніх колоній мають пріоритет в отриманні дозволів на прожиття і громадянство, на відміну від громадян тих країн, які їхніми колоніями не були. Уряд Японії у 2005 р. вибачився перед Китаєм за напад 1931 р. і за боєприпаси від тієї війни, які й досі іноді вибухають і калічать китайців. Німці давно і багато разів не тільки вибачилися за свою помилку з Гітлером, але й виплатили постраждалим компенсації.
Такі вибачення – глобальна тенденція, і Польщі, у якої є свої «скелети в шафі», як країні цивілізована і член ЄС, доведеться вибачатися перед Україною. Польща – це не морально відстала Росія, в якої «шафа» завалена «скелетами», але яка не тільки не думає про вибачення, але й продовжує активно поповнювати «шафу». Що Польщі вибачатися колись доведеться, у «ПіС» добре розуміють, і поспішають «підстелити солому». Тому й оголосили поляків «білими і пухнастими» на всі часи, а хто не згодний, – нехай спробує нас спростувати.
Це завдання далеке і стратегічне, але є завдання ближні і тактичні, які, на думку «ПіС», може допомогти вирішити цей закон, якщо зробити з нього інструмент для торгів. Комісії ЄС, уряд Німеччини і чимало ЗМІ другий рік поспіль звинувачують «ПіС» в схильності до авторитаризму, і тут виникає варіант: ви знімаєте з нас такі звинувачення, а натомість ми правимо свій закон про «вічно білих і пухнастих» поляках.
Є ще два напрямки, де «ПіС» може цим законом торгувати.
Це спроба «ПіС» отримати з ФРН знову компенсацію за окупацію і змусити заборонити РФ будувати другу лінію «Північного потоку». Показово, 31 січня Сенат затвердив закон про «пухнастих поляків» і саме у цей день уряд німецької землі Мекленбург – Передня Померанія, нарешті, видав дозвіл на будівництво «Північного потоку-2». Але остаточне рішення ще має ухвалити уряд ФРН, орієнтовно в березні-квітні. Отже, в уряду Польщі є ще час, щоб поторгуватися з урядом ФРН, розмахуючи законом про гарних польських і поганих українських націоналістів, оскільки вимогу повторної сплати репарації німці у 2017 р. категорично відхили. «Бандерівці» таким дивним чином і після своєї смерті ще воюють з москалями на Балтійському морі. Союзником «бандерівців» виступає Рекс Тіллерсон, якого «ПіС» просить вплинути на ФРН і закрити «Північний потік-2». Москалі, як зазвичай, «незримо» воюють по обидві сторони фронту, а Меркель відбиває атаки німецьких газових компаній і «зелених», які вимагають закрити АЕС і пустити газ. Росії теж виставили умову: або Путін, або «Північний потік-2», обирайте самі. Це в додаток до варіантів: або Путін, або чемпіонат світу з футболу, і подібних «або». «Список Путіна», який у США оприлюднили 31 січня, – це теж вввічливе нагадування росіянам: зробить правильний вибір, інакше буде як з німцями і Гітлером. Як-то кажуть, можемо повторити. Великобританія і Франція вже згодні, а українці, литовці і поляки були згодні ще у 2014 р.
Окрім цих глобальних стратегічних і тактичних завдань, які «ПіС» має намір здобути руками «бандерівців», є й локальне завдання – регіональні вибори у Польщі восени цього року. У «ПіС» вважають: теза «Поляки «білі і пухнасті» в усі часи» має сподобатися виборцям. На Росії 200 років живуть з твердим переконанням, що вони та їхній цар-начальник – найбільш пухнасті і передові на планеті, от і в «ПіС» виникла ідея приміряти це і на себе.
Сергій Климовський
Зрада
