Місце, де помирає наше електронне сміття
Хоча згідно “Базельської конвенції” експорт відпрацьованої електронної та побутової техніки забороняється, проте в світі давно існує тіньовий ринок електронного сміття.
Ще в кінці 80-х років минулого століття індустріально-розвиненими країнами була прийнята “Базельська конвенція”, – повідомляє Телеграф.
За її умовами забороняється експорт відпрацьованої електронної та побутової техніки. Але час йде, “відпрацювання” все більше … Причина заборони – високий вміст в ній свинцю, ртуті та кадмію. Угоди не ратифікували тільки США (але там прийняли свої норми). Планувалося, що все електронне сміття перероблятимуть на місці по безвідходним і “зеленим” технологіями. Але в плані економіки не дуже зійшлося – відбити інвестиції в короткий термін не можна, а значить – немає інвесторів.
У той же час Китай почав новий виток переходу на ринкову економіку. Обсяг торгівлі зростав, – і контейнери, напхані товарами на одній половині шляху, на зворотному було економічно-розумно чимось заповнювати.
Ефект метелика. Ви берете камінь і розбиваєте екран. Поруч ваша дитина сортує катодно-променеві трубки від кабелів і плат. З них вам потрібно випатрати, а потім і випалити все, що має хоч якусь цінність. У прямому сенсі слова – випалити. З бака, де все воно плавиться, валить їдкий різнокольоровий дим. Але вам особливо нічого втрачати. Це не картинка з чергового фільму-катастрофи. Щодня сотні тисяч людей проходять через подібне: за даними El Mundo, тіньовий ринок електронного сміття можна порівняти по обігу з наркобізнесом.
Застарілий комп’ютер з благовидого міста Лідса ви напевно знайдете на звалищі в Гані. Хоча в Британії все начебто добре із законодавчою частиною, але з 1,4 мільйони тонн електронного брухту, який так викидається, до 1,1 млн тонн просто можуть розчинитися в повітрі.
З Німеччини, за оцінкою експертів, в тиждень вивозиться 100 контейнерів з електронним сміттям – вони заховані в таких ось кораблях:
Представляємо декілька фото з повсякденного життя торгівців електронною сировиною
