Якими благими ділами займаються протестанти на Волині

Волинські протестанти показали, якими є їхнє благодійне служіння та соціальна діяльність. Так, разом із ними журналісти побували у Нововолинську, Ковелі та Згоранах та відвідали заклади, в яких люди отримують різні види допомоги – медичну, освітню, реабілітаційну. А найголовніше – турботу та піклування.

Захід відбувся у рамках святкування 500-річчя Реформації 6-7 вересня, – ІА Волинські новини.

Ознайомлення з діяльністю протестантів розпочалося з Євангельської церква «Фіміам» у Луцьку: старший пастор Павло Миронюк розповів про структуру та діяльність церкви, також він провів екскурсію територією храму.

Протестанти розповіли, чому в них так багато гілок, зокрема Євагельські християни-баптисти, Церква адвентистів сьомого дня та Церва християн віри євангельської. Протестанти пояснюють це на прикладі армії, мовляв у військових є багато підрозділів, але всі вони живуть за однією книгою – «Статут», так само і всі християни живуть за «Біблією».

За словами директора школи, яка діє при церкві, Сергія Гопанчука, школа має ліцензію на 1-9 класи, тут навчається 100 дітей, вартість навчання – 1700 гривень за місяць.

«Школа здійснює поглиблене вивчення іноземної мови. В нас є дітки, які сидять у візочках, і ми робимо акцент на дітях з порушеннями опорно-рухового апарату. Принципи школи будуються на релігійних принципах. Базова ціна за навчання у нашій школі – 1700 гривень за місяць. Ми намагаємося шукати вчителів, які сповідують ті принципи, що сповідуємо ми, тобто за світоглядну основу вони повинні мати християнські принципи. Також нас цікавлять їхні погляди на певні освітні напрямки. Ми надаємо перевагу вчителям, які вже пропрацювали 3-5 років, оскільки в них вже немає «рожевого» бачення школи такої, як в кіно. Ми відгукуємося на запрошення на різні олімпіади та конкурси, хоча ми не готуємо до цього», – розповів Сергій Гопанчук.

Продовжилася екскурсія у реабілітаційному комплексі «Агапе», що у селі Боратин.

Свою роботу реабілітаційний центр розпочав у 2005 році. Роботою з людьми, які мають інвалідність, займається команда самовідданих, посвячених волонтерів. Вони практично піклуються про неповносправних та надихають інші церкви до цього служіння.

Комплекс облаштований так, що люди з обмеженими можливостями не відчувають себе такими – вони можуть вільно пересуватися територією, снідати, приймати душ, оскільки все підлаштовано під них. Окрім того, деякі з них навіть займаються спортом.

Олександр, який знаходиться на реабілітації у комплексі, не відчуває нічого нижче грудей, у нього не працюють пальці на руках, але він говорить, що в «Агапе» він має повний доступ до всього.

«У лікарні я пребував близько трьох місяців, де мені лікували пролежні, які я отримав в реанімації. Там ніхто не займався вправами, які б підготували нас до самостійного життя. Мій дім знаходиться на восьмому поверсі, тому це дуже ускладнює моє життя, бо мені постійно когось про щось потрібно просити. Перебуваючи тут, я маю повний доступ до всього: я сам виїжджаю на двір, сам їм», – зазначив Олександр.

Окрім того, він розповів, що в «Агапе» враховано все до найменших дрібниць: від висоти столиків до сенсорів руху на дверях, як відкриваються,коли він до них наближається. Також у комплексі є кухня, на якій можуть працювати люди, що перебувають на реабілітації, оскільки там все підлаштовано під людей з особливими потребами.

Виконавчий директор реабілітаційного комплексу Анна Лещук зауважила, що в кожній кімнаті є спеціальна кнопка виклику, за допомогою якої немічні можуть викликати персонал, щоб той їм допоміг: «Коли натиснути кнопку у палаті, в коридорі загоряється лампа, яку бачить персонал».

На цьому перебування у Луцьку завершилося, і всі відправилися у місто Нововолинськ, де близько 10 % населення є протестантами.

У місті діє будинок милосердя «Віфезда» та дитячий оздоровчий центр «Ковчег».

Будинок милосердя «Віфезда» займається людьми, які доживають свого віку. Він створений при Церкві «Святої Трійці» (ХВЄ) у місті Нововолинську. У будинку доглядають за жінками похилого віку, а саме тими, хто позбавлений родинного піклування. Зазвичай, це вдови, лежачі хворі, інваліди або ж ті, від кого відмовилися близькі люди. На сьогодні у будинку проживає 15 жінок, 7 з яких є лежачими хворими. Обслуговуючи персонал робить все, що у їхніх силах, аби бабусі почувалися, як вдома.

«Раніше ми їздили по містах та селах, де шукали людей, яких немає кому доглядати. Згодом ми побачили, що є необхідність побудувати будинок. Ми назвали його «Віфезда», що в перекладі означає дім милосердя. З 1998 року ми доглянули 78 осіб. Коли вони відходять у вічність – ми ховаємо їх на місцевому цвинтарі, де міська рада виділила нам землю», – розповів пресвітер церкви Святої Трійці міста Нововолинськ Володимир Грицак.

Доглядальниця пані Світлана розповіла про діяльність будинку милосердя: «Ми приймаємо тих людей, які дійсно цього потребують. В нас є 25-річна дівчина, яка є круглою сиротою, тому ми її прихистили. Обслуговуючий персонал складається з 10 осіб, я особисто працюю тут вже третій рік.

Більшість жінок немічні, але є така жіночка, яка любить вишивати. Також є бабуся, яка в’яже. Окрім того, молоденька Василина вишиває бісером. Ми знаходимося на території дому молитви, тому ті, хто мають змогу, ходять на молитву. Людям, які не можуть пересуватися, роблять пряму трансляцію молитви».

Також пані Світлана розповіла, що привело її до того, щоб допомагати людям.

«Господь вклав мені в серце бажання допомагати таким людям. Я думаю, що він готував мене до цього все життя, тому що в моїй родині теж було багато хворих, яких потрібно було доглядати: мама, тато, тітка. Так складалося, що я мусила їх доглядати. Тому Господь дав мені навики, а згодом я сама пройшла випробування здоров’я, але Господь мені дав бажання приходити сюди і читати для цих людей «Біблію». Я ходила сюди десять років, але потім виникла така потреба бути відповідальною за це служіння. Це дуже нелегко: бувають моменти, що я думаю, прийду сюди завтра чи не прийду, але, коли я прокидаюся зранку, то відчуваю оновлення сил і знову сюди приходжу», – висловилася Світлана.

Самі жінки говорять, що просто доживають тут свого віку і дякують людям, які їх доглядають. Бачачи цих жіночок і чуючи ці слова, журналісти просто не в змозі стримати своїх емоцій.

Володимир Грицак говорить, що якби це цинічно не звучало, але багато жінок чекають черги, щоб заселитися в цей дім, а оскільки він розрахований на 15 осіб, то це можливо лише, коли хтось із підопічних помирає.

Проводячи екскурсію будинком, пані Світлана показала нам балкон, на якому є спеціальний ліфт. Завдяки цьому ліфту працівники можуть спускати немічних жінок на прогулянку територією. Окрім того, як би це страшно не звучало, цим ліфтом спускають домовини з померлими.

Оговтавшись від огляду будинку милосердя «Віфезда», журналісти відправились на екскурсію в дитячий оздоровчий центр «Ковчег».

Центр заснований Церквою ХВЄ «Ковчег». Центр надає опіку, соціальний догляд та благодійну допомогу дітям, які цього потребують. Центр існує 14 років, і за цей час у ньому допомогли 119 дітям. Діти, які живуть у «Ковчезі», навчаються у школах міста, старші – у вищих та середньо-спеціальних навчальних закладах. Окрім того, у вільний час діти мають змогу займатися спортом та ходити у різні мистецькі гуртки.

Керівник центру «Ковчег» Лілія Вакуліна розповідає, що потреба у цьому центрі виникла тоді, коли в Нововолинську склалася непроста ситуація з закриттям шахт та заводів:

«У нас не було нічого: приміщення, грошей, спонсорів. Була лише проблема: бідні та голодні діти. Ми з чоловіком ходили в неблагополучні сім’ї, де намагалися допомагати діткам. Особливо це було в ті роки, коли припиняли свою роботу шахти, заводи, де працювали більше 5 тисяч людей. Люди шукали вихід з цієї ситуації, багато від безвиході почали вживати алкоголь та наркотики, інші виїздили закордон, а від цього потерпали діти, бо вони залишилися поза увагою батьків, ось такими ми їх знаходили. Дітки залишалися з бабусями, жили на вулиці, в підвалах. Міський голова, за що ми йому дуже вдячні, надав в оренду приміщення, в якому ми зараз перебуваємо. Це приміщення було в жахливому стані, й ми не могли поселити сюди діток, але ми своїми силами, як вміли, зробили тут ремонт. І так ми запросили сюди перших діток. Зараз ця робота є всім моїм життям».

Окрім того, пані Лілія говорить, що в неї троє власних діток, але й дітей, які перебувають у цьому центрі, вона теж вважає своєю сім’єю.

«Це велика праця. Інколи тут потрібно перебувати цілодобово. Я дякую нашим чоловікам, які розуміють нас і у всьому допомагають», – зазначила Лілія Вакуліна.

Дітки, які колись були у числі невстигаючих, каже керівник центру, зараз закінчують університети, беруть участь у спортивних змаганнях і стають досить успішними людьми. Також дітей навчають куховарити та виконувати різні роботи, щоб, виходячи з цього центру, вони були готові до самостійного життя.

За словами пані Лілії, головна ціль центру – не відібрати діток у сімей, а навпаки – повернути їх туди: «Батьки самі проходять реабілітацію від алко- і наркозалежності. Завдяки цьому багато дітей повернулися у свої сім’ї».

Як розповів пастор церкви у селі Поромові Анатолій Сукач, у протестантів існує таке служіння, як брати дітей з дитячих будинків на виховання. Так, маючи власних чотирьох синів, за 9 років вони виховали ще 16 діток: ці діти зараз навчаються, одружуюся. «Я тішуся, що ми несемо це служіння», – говорить Анатолій.

На жаль, журналістам не вдалося застати діток у центрі, на той момент вони знаходилися на навчанні, але в будинку перебував маленький хлопчик Арсен. Як розповів Арсен, у цьому будинку він перший день. Хлопчик з радістю провів екскурсію дорослим, відвівши їх на кухню та у свою кімнату. Хлопчик був настільки радий великій кількості людей, що просто не міг стримувати своїх емоцій, показав журналістам, як він піднімається і спускається з двохповерхового ліжка. «Так і хочеться сказати: большая белая медведица», – вирвалося у Арсена. Ці слова стали ледь не девізом дорослих, які чули це.

Попрощавшись з Арсеном та персоналом «Ковчега», медійники відправилися на огляд будівництва дому молитви у Нововолиську. Будівництво знаходиться на фінальній стадії, а його масштаби дійсно вражають. У приміщенні планують облаштувати кафе, в якому віряни зможуть відзначати весілля та інші обряди.

Далі протестанти показали ще один вид їхнього служіння – ретріт-центр. Він знаходиться у селі Заозерне Любомльського району.

Як розповів директор ретріт-центру пан Юрій, у ньому працює 11 людей, а за 2 роки існування його відвідали близько 6 тисяч людей.

«За 2 роки ми змогли провести 100 заходів. За цей період нас відвідало 6 тисяч людей. Ми це робимо, бо бачимо, що в цьому велика ефективність. Табори відіграють надзвичайно велику роль у житті людей. Ми хочемо в особливій обстановці поговорити про Ісуса Христа. Коли ти приїжджаєш сюди, то ти дійсно можеш пізнати, що це таке, і доторкнутися до цього. Людина, яка роздумує над цим, може сюди приїхати, познайомитися з носіями цієї віри, а тоді зрозуміти, віруюча вона чи ні. Ми збираємо старших людей та молодь, щоб вони могли сюди приїхати. З однієї сторони ми даємо їм відпочинок, а з іншої – розповідаємо їм про наші цінності», – зазначив Юрій.

На території центру є два невеличких ставочки, волейбольне поле, та дитячий майданчик. Неподалік нього знаходиться мальовниче Мале Згоранське озеро, в якому дітки можуть плавати влітку.

Останньою зупинкою подорожі стало місто Ковель, де представники Церкви адвентистів сьомого дня представили таку сферу їхнього служіння, як медичний центр.

«Ми, як люди віруючі, як люди, які думають про здоров’я нашої нації, пропагуємо здоровий спосіб життя. Медичний центр не є великим, але тут працює невропатолог, масажист, який надає послуги профілактичного лікування», – розповів пастор Церкви адвентистів сьомого дня Володимир Мелись.

Опісля були представлені програми, які розроблені відділом здоров’я. За словами Володимира Мелися, програми розроблені на основі 8 принципів здоров’я, які використовуються у Фінляндії на державному рівні. Вони призначені, що інформувати людей та попереджувати захворювання.

Про такий напрямок медичного служіння, як кулінарний клас, розповіла Мая Гах: «У нас проводяться не лише кулінарні класи, а й кулінарні школи, де люди можуть дізнатися, як готувати, ми розповідаємо про користь різних продуктів, щоб людина знала про результати вживання того чи іншого продукту. Зазвичай кулінарний клас складається з 3 частин: теоретична, практична, дегустаційна. Наше здоров’я залежить від того, що ми їмо, тому ми проводимо ці кулінарні класи, щоб навчити людей готувати здорову їжу».

Володимир Гах розповів, що коли люди будуть дотриматися 8 принципів здорового життя, то тривалість їхнього життя зросте на 8-9 років. Він запропонував заповнити невеличку анкету для визначення біологічного віку, в якій потрібно вказати, яких способів життя людина дотримується, а яких – ні, також потрібно було вказати свій вік, зріст та вагу. На основі цих даних визначили біологічний вік, на скільки років можна продовжити життя, дотримуючись цих принципів, та кількість жиру в організмі. Окрім того, обробивши дані з анкети, були надані рекомендації щодо способу життя.

Олег Нещередний ознайомив присутніх з програмою «Дихати вільно», яка допомагає позбутися тютюнової залежності. За його словами, виконуючи всі вказівки цієї програми, люди можуть покинути палити вже через 5 днів: «Я сам курив 25 років, вже 15 років я не курю. Я намагався кинути курити кожного свята. Потрапивши на цей тренінг, я кинув курити вже на 2 день. Я надзвичайно цим проникнувся і сам став допомагати людям, які хочуть кинути палити. Я даю 100% гаранті, що люди, які приходять на мій тренінг і виконують три умови: відвідати всі заняття, мати бажання, яке підтверджено намірами, і виконувати мої рекомендації».

Окрім того, цей тренінг призначений не лише для того, щоб позбавити шкідливих звичок, а й навчає, як дотримуватися здорового способу життя.

На жаль, сам медичний центр не вдалося оглянути, оскільки зараз там відбувається ремонт.

Насамкінець зазначимо, що не варто зважати на віросповідання людей, і не важливо, хто до якої віри належить, головне – залишатися людьми і допомагати іншим людям, які потребують цього більше ніж ми самі.