Історії волинських атовців-студентів
Існує думка, що військовослужбовці переживають сильний стрес двічі: перший раз – перебуваючи під обстрілами, другий – після повернення додому.
Тож вдома бійці вчаться жити заново. Вони знаходять у собі сили боротись та знайти своє місце у цьому суспільстві, – пише ВолиньPost.
Хтось вирішує здійснити дитячу мрію, хтось – змінити щось у житті, а хтось – навчитись чомусь новому. Адже нові знання відкривають нові можливості. Тож багато колишніх військовослужбовців, не зважаючи на вік та попередній досвід роботи, вступають до вищих навчальних закладів та записуються на різноманітні курси. Кажуть, що це допомагає змінити щось у житті, адже головне – не опускати руки.
Роман Ромасєв був мінометником в 51-ій окремій механізованій бригаді. Цього року хлопець став студентом Снідноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Каже, що тепер вчиться на юриста, адже, на його думку, країна потребує хороших фахівців.
«Я вирішив вчитись в університеті, тому що нова професія – це хороша можливість кардинально змінити життя. Вступати було не важко, здавав тести. Я вважаю, що наразі країні не вистачає кваліфікованих та, головне, чесних юристів. Тому я хочу здобути освіту та стати професіоналом в цій сфері», – розповідає Роман.
Олексій Кушнєр – колишній боєць полку «Азов». Хлопець вже має медичну освіту, однак зараз здобуває ще одну. Рік тому Олексій став студентом юрфаку Східноєвропейського національного університету.
«Після школи я навчався в Ковельському медичному училищі, де отримав спеціальність «медична сестра». Я працював за спеціальністю майже півроку в Любомильському районі на фельдшерсько-акушерському пункті», – каже хлопець.
«Після поверення з війни я почав займатись волонтерством і досить часто стикався з проблемами юридичного характеру, які стосувались учасників бойових дій. Рік тому дуже хороша волонтеркаНаталія Ариванюк порадила мені поступити до університету. І зараз я вже студент юридичного факультету СНУ. Вже на другому курсі», – додає він.
Каже, що вчитись не важко, адже відвідує всі лекції, здає екзамени.
«Вже після закінчення першого курсу я відкрив «приватного підприємця» і в мене з’явилась можливість надавати юридичну допомогу. Я отримую за це невеликі, але все ж таки кошти. Мої знання приносять мені фінанси», – зазначає Олексій.
Максим Бутолін – колишній військовослужбовець 54-ої окремої механізованої бригади. Свого часу навчався в Луцькому національному технічному університеті. Спеціальність – інженер-електрик. Наразі Максим працює провідним інженером в ТОВ «ВЕСТ ОЙЛ ГРУП» та відвідує «айтішні» курси у «Coding for Future» від фонду «Brain Basket». Це безкоштовні курси для атовців.
Чоловік каже, що вчиться для того, аби повністю змінити професію. Вчитись важкувато, але він справляється.
Разом із Максимом курси відвідує й Ігор Диня. У минулому – командир відділення артилерійської розвідки 51-ої окремої механізованої бригади. Хлопець заочно навчається на юридичному факультеті в національному університеті «Острозька академія». Розповідає, що про «айтішні» курси дізнався з інтернету та вирішив подати анкету.
«Через деякий час мене та інших атовців запросили на пробне заняття, після чого був затверджений графік і ми приступили до занять. За програмою ми розпочали вивчення фронт енд веб-розробки, що складається з HTML, CSS та JavaScript. Курси розраховані на три-чотири місяці. Після закінчення курсів також запросили потенційних роботодавців», – каже Ігор Диня.
«Вчитись досить цікаво, хоча місцями складно і потребує самостійного доопрацювання. Але мені подобається, і в майбутньому я хочу себе в цьому спробувати», – додає він.
«Айдарівець» Руслан Кашаюк вчиться у двох вищих навчальних закладах: на факультеті образотворчого мистецтва в Східноєвропейському національному університеті та в іконописній школі Українського католицького університету. До війни він не малював. Каже, що пов’язує своє майбутнє із мистецтвом і без нього вже не уявляє свого життя.
«Я зараз намагаюсь малювати кожного дня. В мене вже є життєвий досвід до малювання. Правда, у зв’язку із здоров’ям, я зараз призупинив навчання в УКУ», – розповідає Руслан Кашаюк.
«Майже кожен день стараюсь малювати, щось робити. Правда, є дисципліни, які важче даються. Англійська, наприклад», – додає він.
