“Я надіюся, що реабілітаційний центр відкриє потенціал дитини з особливими потребами”, – Олена Токарєва

У Володимирі-Волинському цьогоріч створена нова структура – Центр соціальної реабілітації центр для дітей з інвалідністю. Наразі пройшов місяць з часу обрання директора нового закладу.

Саме у директора реабілітаційного центру Олени Токарєвої розпитали про мету, цілі та завдання закладу.

– Реабілітаційний центр, а саме так його називають в масах, у Володимирі-Волинському нова структура. Розкажіть про завдання та мету такого центру.

– Основне завдання реабілітаційного центру – це соціалізація діток із особливими потребами. А ще не тільки самих діток реабілітація і соціалізація,  а й підготовка суспільства до того, що такі дітки є, і їм потрібно надавати допомогу, і їх потрібно приймати в суспільство, з ними потрібно працювати.

– Багато сімей у Володимирі-Волинському потребує такого центру?

– Повністю списку я не знаю. Однак 65 сімей підписали заяви, що вони потребують такий реабілітаційний центр.

– Розкажіть як має працювати центр: на базі чого створюється, чи є приміщення і працівники?

– Наразі все на документальній стадії. Ми оформляємо документи, реєструємося. Вже зареєструвалися і подали всі документи в казначейство. Ми вже починаємо працювати, вже є печатка і можна відкривати рахунки.

Приміщення нам надали близько 150 метрів квадратних, там де раніше було міське управління освіти (вулиця Ковельська, 129).

– Які плани на початку роботи?

– Планів і мрій є дуже багато, але зараз всього реалізувати все ми не можемо.

А плани такі:  щоб дітки, які не задіяні в освітянських закладах, могли приходити зранку і отримувати консультації, реабілітаційні заходи від спеціалістів, яких ми знайдемо та залучимо (логопеди, психологи, дефектологи, лікарі-реабілітологи). А після обіду будуть приходити ті дітки, які задіяні в освітянських закладах.

Дуже хочу щоб консультації отримували батьки тому, що вони так само потребують підтримки.

– Розкажіть передісторію створення центру

– Перш за все це дуже велика справа ГО «Берег надії».  ЇЇ керівники зробили величезну справу в тому, що вони зібрали цих батьків і це був перший дуже важливий і потрібний крок. Цей крок був таким, який показав, що ці діти потрібні і сім’ї не залишаються самі. Вони були ініціатором цього і принесли ідею до керівництва міста, що вони потребують такого центру.

– Є вже фахівці, які пропонують свої послуги?

– Треба шукати… Наразі у мене тільки одна претендентка, яка старається і ходить на лекції. Я читаю лекції студентам педагогічного коледжу по корекційній роботі для дітей з особливими потребами. Вона приходить, вона вчиться. Але поки вона одна.

Хоча я не зосереджую в цьому напрямку великих зусиль, адже поки не зробимо ремонт в приміщенні, залучати спеціалістів немає як.

– ГО «Берег надії» йшов до реабілітаційного центру. Чи планується якесь злиття з цією громадською організацією?

– Злиття є недоречним. У них своя робота, а у нас своя робота. Однозначно ми будемо співпрацювати та допомагати один одному. Діти, які були там залучені, почали залучати батьків і це стало основою створення реабілітаційного центру.

– Претендентів на керівника реабілітаційного центру було кілька, на вашу думку, чому саме Вас обрали?

– З такими дітьми я працюю понад 10 років.  Мені ця робота цікава, маю досвід, я працювала завідувачем психолого-медико-педагогічної консультації. Саме на цій посаді я побачила всю проблематику.

Ми проходили конкурс. Комісія заслуховувала проекти як має розвиватися такий центр. І зараз це як продовження моєї діяльності.

– Перший крок – ремонт. Кошти вже виділені, і на скільки часу затягнеться він?

– Кошти передбачаються з міського бюджету. Нічого не затягуємо. Однак, я довгий час шукала бухгалтера, а без нього не можна було відкрити рахунків і робити кроків далі.  Все воно йде своєю чергою.

– Є вимоги до віку дітей і їх місця проживання?

– Планується робота так, що будемо співпрацювати з лікарнею, з дитячою поліклінікою. Хочеться зробити супровід батьків від народження дитини і вже з 2-х років розпочинати проводити реабілітаційні заходи.

В самому ж реабілітаційному центрі діти будуть від 2-х років і до 18-ти.

На рахунок місцевості, то це конкретно зможу сказати коли центр розпочне свою роботу. Хоча знаю, що дітки з сіл потребують більше такого закладу, бо у місті можна знайти ще психолога чи логопеда. Ту необхідну інклюзію проводять звичайні вчителі в звичайних школах.

Коли я працювала в Нововолинську, то до мене із Устилугу зверталися, з селаЛудин, Іваничівський район.

– Коли роботу центру можна буде назвати результативною?

– Перше – коли він запрацює. Друге – коли будуть спеціалісти і спеціалісти підготовлені і вони будуть працювати на повну силу.

Розмовляла Дарія Поддубецька