Останній диктатор Волині

Всі 20 років перебування на посаді міського голови, Віктор Сапожніков намагається донести факт існування своєї особи до виборців та гостей Нововолинська на зовнішніх носіях інформації – майже по всіх центральних вулицях міста. Я маю на увазі банери, світлини, біг-борди, листівки, кишенькові календарики і тому подібні зомбувальні та агітаційні прибамбаси. Про підконтрольні меру ЗМІ і пригодованих ним журналістчиків, промовчу.

Як тільки не знущались громадяни зі зображень міського голови у провінційному Нововолинську: офарбою, писали образливі слова, обкидали грязюкою та курячими яйцями. А на стіні стадіону, що виходить на вікна службового кабінету «вождя», якось уночі, написали таке: «Сапожніков – ворог нації!»

Признаюсь відверто: докладав до цього рук, деколи і я. На банерах, розвішаних на стадіоні «Шахтар», що містили посеред місцевих спортсменів-чемпіонів персону міського голови із медалькою на шиї та на іншому, що поруч біля першого, я бив таки, об його паперову мерську голову, декілька разів, курячі яйця. Посеред білого дня. І у присутності численних перехожих. А також, на дошці пошани, де він вітав громадян і гостей міста з якимись своїми, черговими «еуропейськими перемогами». Ну просив же я його зняти «себе коханого», по-хорошому просив. Як до стовпа!

Щоразу, алярмово приїжджали комунальники. Відмивали-відпарювали, добряче таки підсохлі вже яєчні патьоки на фізіономії міського голови… І все знову розпочиналось із чистого листка. Знову їхали-йшли, відшкрябували – у робочий час і мили… І так день-у-день. Зрештою, таки зняли. Я вже, був подумав, що у голови, давно забута совість прокинулась. Проте, ні! – впертість його, як виявилось, не має меж.

Не так, щоб і давно, на цілісній капітальній споруді, де міська дошка пошани і Небесна Сотня, знову намалювався Віктор Борисович Сапожніков. На цей раз – у фотоколажі, де він вручає якомусь хлопцю чи то доляри, чи кредитні картки. А навколо нього – державні службовці міськради і ще якісь люди…  По кількості зображень своєї персони, без сумніву, йому могли б позаздрити авторитарні діячі СРСР – генеральні секретарі ЦК КПСС М. Хрущов або Л. Брєжнєв. Не кажучи вже про політбюро ЦК…

Ну, я за звичкою, купив пів-лотка яєць у «Чорному квадраті» і…  Відшкрябали у той самий день. Більше яєць об міського голову я не бив – вони дорожезні  тоді були, по 2-50 штука. Хто мені, інваліду, матеріальні витрати компенсує? Міськвиконком? Роззявляйте губу! А тут, на церковних дзвонах, накарбований напис вдалося, нарешті, прочитати. Там, Віктор Борисович, знову самі себе, одноосібно, як вбачається, хвалять і прославляють.

То я нині, пішов іншим шляхом. “А наскільки це законно”, – задався думкою? На ім’я міського голови написав інформаційний запит. І знаєте, днями отримав відповідь за підписом «самого». Виявляється, це все протизаконно! Ніхто йому цього робити не дозволяв – ні банер виготовляти за міські гроші, ані тексту «на вічну та молитвенну  згадку», теж коштом громади – ливарним способом, виконувати. Ані виконком, ні депутати Нововолинської міської ради.

Мало того, міський голова за своєю звичкою, щоби уникнути відповідальності за банер той, переклав провину на ВУКГ, яке його виготовило і змонтувало. А дзвони, виявляється, замовляли церкви – у них і питайте, мовляв.

Яєць курячих, об пику міського голови, я більше бити не буду. Є інша задумка… Хм. І ми – громадська організація «Україна + Польща», втілимо її в життя, вже незабаром. Можливо, у День міста чи Незалежності. Нашу ідею – та у фотоколаж! Якщо банера до того часу не знімуть – або сам міський голова Віктор Сапожніков, чи хтось інший. Або у випадку кардинального оновлення керівного складу місцевої владної команди та депутатського корпусу…  Фотокопії церковних дзвонів, злощасних тих банерів і численних портретів мера, запити-відповіді – переписку між мною і головою, додаю.

А. Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ. Волинь