Володимир-Волинський майдан.Як це було

Річниця початку збройного протистояння на Майдані змушує пригадати яскраві моменти Революції гідності у Володимирі-Волинському. Саме рік тому у княжому місті, яке ніби прокинулося від сплячки, активізувалися громадські протести. Забігаючи наперед хочеться відзначити, що суттєвих змін у Володимирі-Волинському з тих революційних днів і дотепер – не відбулося.

Отож, Революція гідності: Володимир-Волинський вимір, – пише Іформаційне агенство Волинські Новини

Вперше на місцевий Майдан – площу Героїв – володимир-волинці вийшли 21 листопада 2013 року, коли стало відомо, що Азаров з Януковичем припинили євроінтеграцію України. Людей було не багато, в основному депутати міської ради від опозиційних політичних сил та кілька громадських активістів. Але жителі міста вже їхали на Майдан до Києва.

Згодом, коли стало зрозуміло, що Майдан в серці України стоятиме до перемоги, місцеві опозиціонери організували щоденний збір грошей для Майдану та почали організовано возити людей та продукти до Києва. Щодня, впродовж двох місяців на площі Героїв стояла палатка в якій здійснювався збір коштів. Активісти робили це почергово: ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», «УДАР», «Союз українок» і зрідка «Народний фронт». Відповідальним за встановлення намету був депутат міської ради Леонтій Дмитрук, який щодня у визначені години виставляв її на площі Героїв.

І поки в Києві вирувала революція, у центрі Володимира-Волинського на комунальній будівлі красувався транспарант з написом «В.Ф. Янукович – 12-тисячний колектив за Вас». Вивісив його товариш мера Петра Саганюка, олігарх Сергій Ковальчук.

У штабі ВО «Свободи», а він розташований над офісом мецената, з цього транспаранта глумилися. У вікні свободівського офісу з’являлися написи: «Ото підлизнув», «Учітеся, лизайте! І в мене научайтесь!» присвячені отриманню Ковальчуком ордена «За заслуги». Згодом у вікні з’являлися написи: «Брехня», «Чому Лексус не на Майдані?».

Згодом, після 1 грудня 2013 року, транспарант Ковальчук зняв, а через деякий час вивісив новий, але уже з написом «В.Ф. Янукович – 13-тисячний колектив за Вас» та ще й додав портрет Януковича.

У свободівському вікні з’явився напис зі словами Симона Петлюри: «Нам не страшні московські воші, нам страшні українські гниди». Перехожі гірко посміхалися, бо всі розуміли, що «гниди» живуть і в княжому місці.

Велелюдне віче у Володимирі-Волинському зібралося 23 січня 2014 року, коли на холодну бруківку Грушевського впали перші жертви режиму.

Тоді за годину на площі Героїв зібрався кількасотенний натовп. Всі дивилися на транспарант Ковальчука і рішуче вимагали його зняти. Лунали гасла «Зека геть!», «Знімай плакат».

До олігарха пішла група людей, щоб передати вимогу натовпу, але той відмовив. І тоді полетіли яйця, ніхто вже не хотів чекати автокрана, що в той момент був на площі для демонтажу новорічної ялинки. Частину транспаранта протестуючі здерли самостійно, решту прибрали хлопці з комунальної служби.

Після зняття транспаранта мітингувальники пішли до Володимир-Волинської РДА. На їх вимогу вийшли голови РДА Валентин Скуба та райради Степан Слащук. Обидва на той час були членами Партії регіонів. Люди поставили їм ультиматум вийти з цієї партії та залишити займані посади. Від цього посадовці відмовилися.

23 січня жителі міста завітали і до офісу Партії регіонів. З собою вони вели і голову РДА Валентина Скубу, як одного із представників цієї політичної сили. Великий банер із символікою партії зняли з фасаду і, разом з прапором регіоналів, спалили їх.

Не витерпів «випробовування» вогнем і прапор Комуністичної партії. І якщо місцеві регіонали перелякалися й забилися в нори, то лідерка місцевих червоних ще й викликала міліцію, аби поскаржитися на таке-от «народне свавілля».

25 січня активісти вісім годин блокували Володимир-Волинську райраду, де в цей час відбувалася позачергова сесія, на порядок денний якої тоді винесли два питання: відставка голови районної ради Степана Слащука та висловлення недовіри голові РДА Валентину Скубі. Депутатів на сесію люди звозили з цілого району, а від присутніх регіоналів вимагали вийти із цієї політичної сили. Майже усі депутати-регіонали з партії вийшли, окрім Анатолія Верка, який займав посаду заступника голови РДА.

У підсумку восьмигодинної блокади сесійної зали, Степан Слащук сам написав заяву на звільнення, а голові РДА, «регіоналу» Скубі депутати району висловили недовіру.

У середині лютого на площі Героїв з’явилася дошка ганьби із фотографіями місцевих членів Партії регіонів. Аби вберегти стенд від конфіскації міліцією, на ньому прикріпили напис: «Власність народного депутата України Є. І. Мельника».

Щоправда, обурених регіоналів правоохоронці злякалися більше, ніж нардепа, і стенд усе ж забрали. Людей такі дії міліціонерів дуже обурили і вони не боячись висловлювали все, що думають про нашу міліцію.

18 лютого чимала кількість володимир-волинців була у колоні «Мирного наступу», що йшла до Верховної Ради. Тітушки та беркутня розпочала масову зачистку мирних протестуючих. Майдан у Києві палав, падали безневинні, по-звірячому вбиті чоловіки та жінки, яких згодом назвуть Героями Небесної Сотні. Покалічених беркутом привезуть і у наше місто.

Ввечері 18 лютого на площу Героїв вийшли сотні володимир-волинців. Жодних промов та виступів не було. Привезли бочки для обігріву і люди готувалися їхати на Київ. Володимир-волинці підсіли в автобуси до нововолинців, але на виїзді з міста їх зупинили місцеві правоохоронці. Хтось дав знати про це людям, які були на площі, і всі вони кинулися визволяти з «міліцейських обіймів» майданівців, що і було успішно зроблено.

Наступного дня жителі міста прийшли до будівлі Володимир-Волинської РДА та зайшли в приміщення, але «регіонального» керівництва району не було на робочих місцях. Практично усі кабінети адміністрації виявилися зачиненими.

Від РДА люди пішли під міськвідділ міліції, а його тоді очолював уродженець Харкова Володимир Коваленко. Від нього хотіли почути, чому затримали автобус, що їхав на Київ. Але розумних пояснень своїм діям він не надав. Міліціонери запевнили людей, що володимир-волинська міліція до Києва не поїде, а залишиться в місті охороняти громадський порядок. Згодом, володимир-волинська міліція передала свої засоби захисту на Майдан у Київ.

20 лютого віче постановило піти у «гості» до найбільш одіозних представників Партії регіонів у місті, які до останнього трималися за партійний квиток. Одним із таких був Володимир Смоляр – директор Володимир-Волинського ВПУ. До людей він вийшов абсолютно спокійним, повідомив, що напередодні вийшов з Партії регіонів і на крики «Ганьба» лише посміхався. Його захищати відразу прибігли два депутати – міської ради Руслан Мороз та обласної Олег Борбелюк.

Не вийшли до людей працівники Володимир-Волинської прокуратури. Попри те, що 20 лютого була середа і робочий день, прокуратура була зачиненою, працівників на робочому місці не було, а на вхідних воротах установи висів замок.

Натомість очільник місцевого СБУ Андрій Віщик до людей вийшов, але відмовився виходити зі складу виконкому Володимир-Волинської міськради, як того від нього вимагали люди.

23 лютого на народному віче один із активістів вручив міському голові Петру Саганюку будьонівку, як символ того, що очільник Володимира-Волинського, як тільки в Києві змінюється влада, постійно змінює політичні партії. Слід зазначити, що до лютневих подій ні мер міста, ні працівники міськради на місцевий Майдан не ходили.

Більше години 24 лютого простояв на центральній площі Володимира-Волинського гіпсовий бюст Леніна, якого активісти Майдану винесли з офісу Комуністичної партії. Також з офісу комуністів винесли усю партійну символіку та спалили її. Постраждав від пожежі й Ілліч, але його навіть підсмаленого та побитого комуністи забрали назад.

25 лютого володимир-волинці прийшли під міську раду з вимогою відставки мера Петра Саганюка. Але той виявився не ликом шитим і на свою підтримку зібрав працівників бюджетної сфери, боксерів та пенсіонерів. Мітинг перетворили на перекрикування одного натовпу іншим. Щоправда, не обійшлося і без бійки. Коли до міста з обласного центру приїхали представники «Самооборони» та «Правого сектору» і намагалися пройти наперед, виникла сутичка, але, на щастя, ніхто в ній не постраждав.

А Петро Саганюк як був так і є міським головою Володимира-Волинського.

Отже, Революція гідності не принесла жодних змін Володимиру-Волинському. Усі ключові політичні гравці та посадовці силових структур втрималися на посадах і відбулися лише легким переляком.