Десять затишних історичних куточків Луцька
Повсякденна метушня й клопоти часто стають на перешкоді споглядання на живописні локації рідного міста.
Щодня ми пробігаємо повз них, не здогадуючись, які цікаві речі там колись відбувалися. Тож нині пропонуємо поглянути, де в Луцьку можна віднайти потрібний для роздумів і умиротворення затишок та спокій, – пишуть «Хроніки Любарта».
1. Сквер біля монастиря тринітаріїв
Прямуючи до Старого базару чи рухаючись у справах по давнішній Яґеллонській вулиці (нині – Лесі Українки), зупиніться на хвильку й дозвольте собі відпочинок на лавочці біля військового госпіталю. Ті красиві муровані стіни, що зовсім не нагадують медичний заклад сучасності, – монастирський комплекс луцьких тринітаріїв.
Зʼявився у Луцьку на початку ХVІІІ століття. Інтерʼєр костелу й монастиря був щедро й видовищно покритий фресками авторства художника члена ордену Йозефа Прехтля. При монастирі діяв колеґіум із філософськими й теологічними студіями. Тринітарії володіли великою бібліотекою, де містилися цікавенні історичні документи.
Нині від колись величних споруд конвенту лишився лиш монастирський комплекс. Але і зараз там є чим помилуватися!
2. Лавочки біля памʼятника святому Миколаю
Якби хто із вас, ласкаві читальники, йшов до міської ради, до театру ляльок чи на пошту, не пошкодуйте десять хвилин свого часу й зануртеся в оазу зелені влітку й засніженого простору взимку біля скульптури луцького покровителя, святого Миколайка. Означений памʼятник зʼявився в Луцьку 23 квітня 2000 року. Коротко чому саме цей небожитель є патроном нашого міста. Коли 1259 року до стін тутешньої фортеці підійшли золотоординські війська, сталося диво! Людям явився образ святого.
Ба більше – каміння, що летіло на міщан, силою вітру розвернулося у зворотньому напрямку й полетіло до золотоординців. Налякане таким перебігом подій і чудодійною силою молитви, вороже військо покинуло Лучеськ.
3. Майдан перед Кафедральним костелом святих апостолів Петра і Павла
Там особливо чарівлива атмосфера. Величний храм просто таки захоплює архітектурно-скульптурним контентом.
Можна годинами стояти-сидіти, розглядаючи кожен витончений елемент сакральної будівлі, що дихає минувшиною. Цьогоріч римо-католицькій святині Луцька виповнилося 400 літ.
4. Замкове подвірʼя
Як намилуєтеся костелом, не полінуйтеся завітати на замкове подвірʼя. Особливо гарне воно в промінчиках заходу сонця. Червона заграва оповиває фортецю таємничою красою, змушує помріяти про щось особливе, своє. Заплющивши очі, перемістімося у середину ХІV століття. Уявімо як артіль зодчих-умільців за наказом великого князя литовського Любарта Ґедиміновича вправно замінює деревʼяні укріплення на міцні камʼяні мури.
Можна помандрувати у наступне століття й поглянути на монархів, що прибули на Європейський зʼїзд до Лучеська Великого. У ХVІІ столітті замком гуляв луцький братчик, писар ґродської канцелярії Іван Виговський. А от перед нами вже маленька Леся Українка. Вона, разом із молодшим братиком Михайликом, грається у хованки під стінами фортеці… Гарно й атмосферно!
5. Подвірʼя домініканів
Занурившись у глибину Старого міста, слід відкрити для себе затишне подвірʼя нинішньої Волинської духовної семінарії з церквою святих Кирила і Мефодія. Осідок духовного шкільництва майбутніх священиків, ті луцькі місцини направду мають вкрай цікаву минувшину.
Домінікани – католицький орден, який першим з-посеред когорти своїх релігійних конгрегацій зʼявилися у Луцьку. Монастир побудували вже в третій чверті ХІV століття. Спочатку він мав готичне архітектурне забарвлення. Згодом декілька разів перебудовувався, набувши класицистичних обрисів.
6. Внутрішнє подвірʼя єзуїтського колеґіуму
Не менш знаковою для Луцька була поява тут ордену єзуїтів. Одним із найкращих дарунків, що вони його дали міській громаді-поспільству, став потужний освітній осередок – колеґіум.
Якщо вам пощастить потрапити на внутрішнє подвірʼя нинішнього Волинського коледжу Національного університету харчових технологій, підійдіть до вежі Чарторийських. Це єдина із нині збережених веж Окольного замку, де міститься бібліотека коледжу. У стіні, мурованій із цегли-пальчатки, і досі можна відшукати сліди луцької минувшини. Залиштеся і зануртеся в атмосферу старого Луцька!
7. Оглядовий майданчик
Подумки покидаємо давнішнє історичне ядро Луцька й рухаємося до Красненського передмістя. Колись ті міські території навіть заволоділи маґдебурзьким правом. А що не могло передмістя конкурувати із куди потужнішим Луцьком, то лишилося у своєму першопочатковому статусі на довгий час.
Як би там не було, а нині ще маємо щастя споглядати чи не найкрасивішу панораму Луцька саме звідти. Перетин вулиць Квітової й Гірної увінчує оглядовий майданчик. Якої б пори року ви туди не втрапили – не пожалієте. Весняні розливи Стиру, літні промінчики сонця, осінні жовто-червоні барви й засніжені зимові дерева по-особливому відтіняють Луцьк, додають незабутнього настрою й атмосфери. Ну просто-таки замилування!
8. Узбережжя Стиру
Як маєте намір наблизитись до природи, поїдьте на узбережжя колись глибокої і швидкоплинної луцької річки. Рекомендуємо те зробити в районі гірко знаної всім свідомим лучанам Ковельської, 17. Там справді гарно й затишно.
Можна подивитися на вільнокрилих птахів, часами – на витончених лебедів. Як не озиратися у бік міста, не прислухатися до шуму-гуркотіння автомобілів, то запросто можна віднайти бажаний спокій і умиротворення.
9. Лавочка під мурами вернісажного будинку Миколи Голованя
Це улюблене місце закоханих пар і неформальних субкультур Луцька. І не випадково, адже романтика і містика тісно переплелись у химерних скульптурах луцького Антоніо Гауді – Миколи Голованя.
Більше, ніж тридцять років чоловік працює над тим, аби його оселя була найоригінальнішою в місті. І це йому добре вдається!
10. Подвірʼя лютеранської кірхи
Хто з туристів не захоплювався дивовижним видочком, що відкривається, коли знаходишся на узвишші перед церквою німецьких колоністів у Луцьку. Цікаво, що де б у Старому місті ви не знаходились, шпиль храму незмінно супроводжуватиме і вабитиме роздивитися ближче красу й велич архітектурного втілення неоготики посеред Луцька.
Не менш затишно і на подвірʼї кірхи. Будована на рубежі ХІХ – ХХ століть, вона не довго виконувала роль релігійного прихистку для волинських лютеран. Тому зашкодили лихоліття воєн. Час і обставини склалися так, що нині у храмі для молитви збирається громада євангельських християн-баптистів. Для того, аби уможливити приналежність видовищної, але напівзруйнованої споруди собі, вони на початку 90-х років минулого століття способилися відбудувати храм у практично першопочатковому образі. Відтак завітайте до оази затишної величі нашого міста – не пожалієте!
