Як першорухівців викидають з історії Нововолинська І Ще дещо

Детонатором написання цих строк стала замітка в «НМ» (20.07.2017) колишньої журналістки цього видання, а ще раніше  – журналістки «РГ» (органу МК КПУ) Марії Корнелюк «Все про храми Нововолинська» «Уперше розповідається про храми Нововолинська».

У 2004 р. вчителька ліцею  Галина Бегеза і ліцеїстка Христина Фульмес  написали дослідження на цю тему, в якому перечислили 18 церковних громад. За погодження з Г. Бегезою ці 18 громад  були приведені в книзі З. Колбуна «Нововолинськ: Новітня історія. 1989-1999 рр.» 2006 р. А де ще 4 громади в дослідженні Н. Войтюк?

Щоб відповісти на це запитання пригадуємо  презентацію 13.06.2016 р. збірку  віршів і пісень Н. Войтюк  «Недоспівана Україна», яка відкривається віршем А. Бідзюри «Я життя  рахував по хвилинах». На презентацію були запрошені представники від Братства вояків УПА і Спілки політв’язнів і репресованих.

Ми, підписанти цих строк, не були запрошені.  Коли прозвучала пропозиція О. Ільницького сфотографувати поруч А. Бідзюрою ведучих Н. Войтюк, І. Ромашко, Т. Марценюк,  то Н. Войтюк стрімко відійшла в сторону,  щоб не «засвітитися» біля А. Бідзюри, щоб не дай Бог  це побачив міський голова (фото в архіві О. Ільницького під номером 2201).  Це ж треба дійти до такої степені підкаблучності!

Пізніше, коли З. Колбун поправив слова для виступу, старшокласників швидко відправили за древі, щоб не чули, що З. Колбун буде говорити. Виступити йому так і не дали.

Презентація книги «Духовне серце шахтарського Нововолинська» відбулась 26.06.2016 р. З. Колбун знову не був запрошений, але були запрошені священики 7 церков міста. Ведучі презентації ті ж самі. Читаємо в презентованій книзі «Храм Святої Покрови Божої Матері», де приведені для історії становлення цієї церкви дати 22 вересня 19992 р. і 14 жовтня 1992 .р.

А чому не згадується «Протокол №1»від 6 червня 1991 р. про засідання членів УАПЦ, підписаний головою зборів Ігорем Семенюком? Чому в книзі ні разу не згадується І. Семенюк і голова Руху – партії, мер міста з 1994 р. Павло Присяжний. Відповідь криється в назві цієї статті.

Шановна Надія Наумівна може цього не знати. Але знати це потрібно. Повідомляємо не для піару – що для первинної перебудови будинку ЗАГСу для потреби церкви працювали по кілька днів під керівництвом  світлої пам’яті Бориса Ворони, репресованого в сталінські часи, А. Бідзюра, З. Колбун, В. Доманський та ін. першорухівці з «Оснастки». І взагалі ідея використати приміщення ЗАГСу для потреби церкви виходила від депутатів-рухівців міської ради 1990 р. скликання, перш за все від незабутнього світлої пам’яті Ярослава Федини. А ще у травні-червні 1994 р. З. Колбун працював на будівництві Собору Святого Духа.

Але повернемось до назви статті – «Як першорухівців викидають із історії міста». Частково це вже зроблено – знищено пам’ятний знак-камінь Т. Г. Шевченку, відбулася «прихватизація» збудованого у 1995 р. пам’ятника поету, заборонили виступати  22 травня цього року З. Колбуну біля пам’ятника поету. Поява книги Н. Войтюк – це вже спроба замовчати роль першорухівців у незалежницьких духовних процесах у місті.  А вміння міського голови використовувати будь-яку ситуації на свою користь перед виборами вражає. Дивіться, шановні нововолинці, на нововолинських інтернет- сайтах «Дзвони імені Сапожнікова» і «Майстер мімікрії».

Ми, нововолинські першорухівці, 14 жовтня 2017 р. відзначимо 25-річчя з дня першої служби у Божому храмі у місті, яке задумувалось як місто без культових споруд.

З. Колбун, Першорухівець, краєзнавець.

P.S. Ця стаття буде надіслана по електронній пошті в редакцію «НМ».