Віктор Вілентко: “Рятуючи шахти Іваничівського району – врятуємо енергетичну незалежність України!”

Голова Іваничівської районної ради Віктор Вілентко нещодавно повернувся із зони АТО, куди пішов добровольцем, і одразу поринув у справи. Хоча він ще й досі офіційно вважається мобілізованим через відсутність Закону України про демобілізацію. Виконання обов’язків голови райради покладені на першого заступника до виходу відповідних державних документів. Однак, участь у формуванні бюджету 2015 року пан Вілентко бере активну. Віктор Анатолійович вільно “сьорфінгує” у цифрах, що закладаються в головний фінансовий документ та має своє бачення на стан справ у вугледобувній промисловості Волині.

– Бюджет керованого Вами району у 2014 року не виконано. До нього не надійшло 500 тисяч гривень ПДФО із шахт, які діють тут. Усі звикли вважати, що проблема шахтарів – це проблема міста Нововолинська, чи так це і які прогнози у 2015 році по наповненості бюджету?

Попри будь-які політичні моменти, бюджет цього року не скажу, що складний, швидше він як “кіт у мішку”. Вперше за багато років доводиться приймати цей документ не знаючи реальних цифр дохідної частини. Я спілкувався із Сапожніковим, і ми зійшлися на тому, що одними нашими бажаннями шахтарську ситуацію не покращити і бюджети не наповнити. Спільними проблемними моментами Нововолинська та Іваничівського району є те, що левова частина прибуткового податку, який надходив до районної казни та тих відрахувань, які велися з шахт, припинять наповнювати бюджет, оскільки шахти закриватимуться не поступово, як планувалося раніше, а різко, буквально нагально.

– Що це означатиме саме для Іваничівського району?

Фактично ми збідніємо десь на 19 млн. грн.! Від такого недофінансування відчутно постраждає увесь бюджетний сектор, особливо освіта, медицина, соціальна галузь. Про виконання плану на цей рік за таких обставин мова йти не може.

Після останніх шахтарських виступів зажевріла надія, що все ж зміни будуть та галузь так різко не закриють, а навпаки – добудову шахти №10 “Нововолинська” таки профінансують.

– Ваше бачення на вугільну промисловість регіону?

Я вважаю, що сьогодні треба говорити правду по даній проблемі. Ми говоримо про депресивні ситуації на Сході України, а самі вже “скочуємося” до того ж рівня. Цілком очевидно, що шахти на сьогодні не фінансуються, а нам розповідають про приклади закриття вугільних підприємств в Англії, одначе забувають, що передумовою такого стану речей було створення робочих місць для вивільнених працівників. Ламати – не будувати, це, звісно, легше.

– Яке Ваше ставлення до закупівлі “чорного золота” у Південно-Африканській республіці чи Росії?

Африканське вугілля абсолютно не придатне для нас. Хоч кажуть, що і наше має високу зольність, одначе Добротвірська та Бурштинська ТЕС побудовані саме під нього. Збитки від таких закупівель оцінюються приблизно у 800 млн. грн. А чи не краще було б виділити 600 млн. грн. на запуск першої черги шахти №10, зняти соціальну напругу, створити необхідні робочі місця?

Революція гідності відбулася заради встановлення суспільної справедливості. І де вона сьогодні? Як пояснити шахтарям, що вони і їхні сім’ї залишаться на дворі. Хіба простий вугільник винен у тому, що сьогодні на гора підіймається 200-300 тон, а не так як колись – 1000 тон на шахтаря! Друге питання – це потреба у цілому вуглеуправлінні в кількості 300 осіб.

– Як почуватимуться з новим бюджетним законодавством сільські ради?

Вони позбулися найбільшої дохідної частини – це податку на прибуток. Відтепер 60% ПДФО потрапляє у районний бюджет, а сільська рада абсолютно немає ресурсу. Їм говорять, що у них є земля, але ніколи сільрада не перекриє свої видатки тільки рахунком збору за оренду землі.

Адмінреформа виглядає за таких умов, як на мене, так: “немає грошей – розбіжитесь самі”. Якщо пан Гройсман має реформаторський досвід, то, напевне, необхідно було пояснити механізм існування сіл. У нас же прогнозовано буде так: сільради до жовтня мають вмерти, а хто втримається на плаву – об’єднається. І це називається адмінреформа? Як на мене, це трішки неправильно!

– Питання оподаткування та акцизу – Ваше відношення до нового податкового кодексу?

Ситуація складеться таким чином, що цигани знову почнуть носити і продавати цигарки з пакетів. Сплатити акциз буде дуже складно – про це я говорив із підприємцями. Ні для кого не секрет, що у Володимирі-Волинському, та й в інших містах нелегально випускаються сигарети. Є чимало точок, де діють незаконні ґуральні. Ми знову заганяємо бізнес у тінь!

Я сподівався, що нарешті ми почнемо в Україні приймати бюджети знизу до верху. Але, очевидно, що обіцяна децентралізація залишиться лише на папері. Немає на сьогодні чітких вказівок до бюджету та його виконання, не зрозумілою лишається база оподаткування. Хоч і говорилося про скорочення кількості податків, однак на практиці це виявилося простим об’єднанням декількох зборів в один. Я говорю ще раз – ми заганяємо бізнес у тінь!!!

– Чи є логіка у шахтарських акціях?

Звичайно, мовчати не можна. Наші гірники борються не тільки за збереження своїх робочих місць, а й за енергетичну незалежність України в цілому! І я їх цілком підтримую та бажаю їм успіху.