<
Інші розділи

Меморіальні помилки у Нововолинську

Цей запис опубліковано більш як рік тому
19:05 | 25.04.2017 / Блоги /
Перегляди
6
/ Коментарі відсутні

26 квітня світова спільнота вкотре згадуватиме про річницю Чорнобиля. Долучиться до сього дійства і наше шахтарське місто…

Простий і лаконічний знак на вшанування тих, хто поклав своє здоров’я – а хтось – згодом і життя. Вшанування тих, хто в числі перших рушили в зони лиха –  лиха, котрого ще не знали, і не відали, чим то аукнеться.

Все проявлялось згодом – кому швидше, кому пізніше. Опромінення щедро роздавало онкологію, котра проріджувала ряди тих, кого ми звемо чорнобильцями.

Місто рефлекснуло на подію встановленням місця вшанування – туди можна прийти, покласти квіти, вислухати промови. Як правило, в рамках річниці.

Серед тих, хто у списках, можна побачити знайомі прізвища. Наприклад, Селещук Петро Прохорович – тато відомої Олени Петрівни, котра тепер Токарєва і рятує діток з особливими потребами та їх батьків.

Серед них і Струбицький Петро. Так, родич. Рідний брат мого дідуся.

Не хочу нікого звинувачувати, але коли проходжу повз меморіал, то стаю люта, зла і недобра.

Ібо – Петро Струбицький, котрий все життя був Миколайовичем, став Михайловичем. Очевидно, хтось згадував мого тата, Сергія Михайловича, який завдяки головуванню в ОСББ і активній життєвій позиції має слабкість до того, аби поставити крапки над «і», двокрапки над «ї», а порою і дужечку над «й» та не дуже відчуває притаманного багатьом пієтету стосовно бюрократів та можновладців.

Не хочеться шукати винних, крайніх, переводити на когось стрілки чи ще щось там.

Просто прикро.

Якщо раптом корективи таки будуть внесені – подякую.

Це не єдина неточність, на жаль. Тривалий час своєрідним безсмертям хизувався Почесний громадянин Нововолинська Сокольський Вольф Мойсейович, талановитий хірург, з ким життя подарувало можливість бути знайомою – завдяки бабусі, з котрою не лише разом працював, а й вважав другом. Зараз, бачу, табличку зняли – вочевидь, нарешті зауважили, що Варвара Никифорівна Сокольська вже давно вдова…

Вшановуючи – вшановуйте, та знайте, що у сім найдрібніший промах, будь-яка крива деталь може зіпсувати все. Це як зі скульптурою чи будівництвом, де неточність може все зруйнувати.

Тут мало би бути щось із букв довге і не вельми комусь приємне, але не в період Великоднього тижня. Та й Луцьк прославився світлиною живого серед Героїв Небесної Сотні. Красномовно, та?

Тому – висновки кожен нехай зробить сам…




Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *