На захист хореографії

Не зчувся, як переступив межу з дитинства у дорослість. І вже вчитель, допомагаю дітлахам – та й їхнім батькам – осягнути мистецтво хореографії. Чи важко? Та ні, адже займаюсь улюбленою справою. Несерйозно? А ви самі спробуйте) І взагалі – потрібні всі професії! А танець – це корисно!

По-перше, виробляється належна осанка, а це дуже важливо – особливо для організму, що росте і розвивається. Органи не перетискаються і працюють правильно. Звісно, бувають і такі викладачі, що можуть навпаки – зіпсувати спину. І замість звабливого вигину та красивого силуету – привіт, лордози, кіфози та сколіози.

По-друге, привчаємось до дисципліни. Системність, регулярність фізичних навантажень – дозована і правильна – важливо. Привчаємось до керування часом, планування дня, виробляється режим.

По-третє, можливість спілкуватись з ровесниками, що мають спільні інтереси. Це зближує, додає впевненості в собі, вдосконалюються навички спілкування. Дитина розкривається як особистість, як особа соціальна. Так, звісно, це все робить і школа, але – підкреслю, у колі однодумців відчуття комфорту вище.

По-четверте, здоровий спосіб життя. Із забитими від тютюнового диму легенями не так і легко виконувати заворожуючі па.

А окрім того, психологи виділяють танець як арт-терапію. І навіть для кожної проблеми є свій лік. Погодьтесь, відчуття та самосприйняття себе у вальсі, румбі і танго – різняться.

Так що, любі друзі, потанцюємо?