Що змінить новий закон “Про державну мову”
У Верховній Раді з’явився проект закону “Про державну мову”, який, у випадку його ухвалення, встановить нові і різкі правила використання української мови у засобах масової інформації, рекламі та кінематографі.
Законопроект № 5670 зареєстрували 19 січня. Загалом зініціювали нові правила 33 народні депутати. Серед них найбільше представників фракції політичної партії “Об’єднання “Самопоміч” – 12 нардепів, 8 – з “Народного фронту”, 5 – з “Блоку Петра Порошенка”, 4 безфракційних і один нардеп з групи “Воля народу”. У переліку авторів – і депутат з Волині Ігор Гузь, – пише видання Конкурент.
ЩО МОЖЕ ЗМІНИТИСЯ?
Як зазначили в пояснювальній записці, закон повинен врегулювати функціонування і застосування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Щоправда, нові правила не поширюватимуть на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.
У документі вказано, що кожен громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства. Вільно володіти українською мовою повинні Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем’єр-міністр України та інші вищі посадовці, члени Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Знання державної мови у таких осіб перевірятиме Центр української мови.
Усі засідання та інші заходи, робоче спілкування в центральних і місцевих органах влади, на комунальних підприємствах, в державних установах та організаціях повинне відбуватися українською мовою.
Також українською мають демонструватися і фільми (окремі репліки можуть бути субтитровані, однак їх кількість не повинна перевищувати 15 % сумарної тривалості всіх реплік), вистави, концерти й екскурсії (за винятком іноземної групи).
Теле- і радіостанції повинні здійснювати мовлення державною мовою. Щоправда, подбали в проекті й про національні меншини та іноземців: транслювати передачі іншими мовами телебачення і радіо може, але їхня кількість “не повинна перевищувати для загальнонаціональних мовників – 10 % від часу добового мовлення, для регіональних та місцевих мовників – 20 % від часу добового мовлення, а для суб’єктів державного іномовлення України – 60 % від часу добового мовлення”.
До того ж вони мають забезпечити переклад чи субтитрування таких програм українською.
Друковані та інтернет-видання, які зареєстровані в Україні, повинні також видаватися українською, хоч можуть дублюватися й іншими мовами. Крім того, використання державної мови регулюється і в інтернет-сайтах та соцмережах.
Реклама, афіші, книги, наукові роботи теж мають друкуватися державною мовою.
Українською повинні послуговуватися й водії транспорту і медзаклади.
Не менш цікавими є зауваги щодо функціонування української мови у власних назвах. За законом, не перекладаються, а передаються за допомогою літер абетки відповідної мови, відповідно до звучання українською мовою, імена та географічні назви.
За порушення цих правил нардепи пропонують штрафувати в розмірі від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400-6800 грн), якщо йдеться про роботу офіційних органів і бюджетних організацій, від 200 до 300 (3400-5100 грн) мінімумів в сфері освіти, науки і культури, від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів (6800-8500 грн) для засобів масової інформації.
РАДИКАЛЬНА УКРАЇНІЗАЦІЯ: ВАРТО ЧИ НІ
Один з ініціаторів законопроекту нардеп з Волині Ігор Гузь розповів “Конкуренту”, що ідея зареєструвати законопроект про державну мову виникла давно. А потреба в цьому, запевнив Гузь, ще раніше.
Як зазначив нардеп, кожен українець має з повагою ставитися до своєї мови, тому мета законопроекту – зробити українську мову обов’язковою у використанні скрізь.
“Як знає кожен українець – у статті 10 Конституції України йдеться про те, що державною мовою в Україні є українська мова. Володіння мовою своєї держави – це одна із обов’язкових умов для зайняття відповідних посад. І це правильний і нормальний підхід. І так насправді має бути у нас, як у кожній цивілізованій державі, яка себе поважає!” – сказав Ігор Гузь.
Зі слів Гузя, закон дозволить утвердити українську мову, як державну, на всій території України і у всіх сферах суспільного життя.
“Спілкування української мовою буде обов’язковим в усіх публічних сферах, а також в оформленні документів, усіх медіа, реклам, різних вивісок. І кіно будуть знімати лише рідною мовою. І для громадських організацій та партій ця норма буде обов’язковою. Ми можемо володіти багатьма іноземними мовами, але розмовляти – українською і сприяти розвитку української нації. До нас приїжджають іноземці вчитися, і вони розуміють, що треба вивчити українську мову. А чому українець не може? Може – треба тільки захотіти! Переконаний: законопроект про державну мову об’єднає суспільство! Українці і на Сході, і на Заході вже зрозуміли, що без мови держави не буде!” – зазначив автор законопроекту.
Підтримує такі зміни й представник у Волинській області Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.
Вона переконана: українська мова як ніколи потребує державної підтримки, адже у часи президента Януковича влада зробила багато, щоб поставити укрмову на рівень другосортної.
“Ми сьогодні маємо критичну ситуацію, коли, наприклад, у Луцьку батькам практично неможливо купити ліцензійний диск з україномовним дубляжем популярних мультфільмів для дітей. Зате чимало такої російськомовної продукції. Я вважаю, що це порушення прав україномовних споживачів. Є проблема з використанням російської мови і на телебаченні. Коли одну передачу ведуть двоє ведучих двома мовами, то глядачам мимоволі нав’язується сприйняття українського продукту (передачі) не лише державною, а й іноземною мовою, причому вибір на користь російської мови викликає питання: а чому не англійською чи татарською? Це також своєрідна русифікація нашого інформаційного простору. Це навіть психологічно шкідливо – нав’язування двомовності. І тут неможливо не нагадати, що засилля російської мови в інформаційному просторі грає на руку Російській Федерації. З історії знаємо, що Росія неодноразово вводила свої війська і захоплювала території іноземних держав під приводом захисту російськомовного населення, яке нібито звернулося за такою допомогою”, – розповіла Леся Бондарук.
Загалом науковець не проти російської мови: при потребі читає і послуговується нею, однак вважає, що українці повинні вивчати й інші іноземні мови.
“Моя позиція не означає, що я проти російськомовних громадян, але вважаю, що вони мусять знати і вільно спілкуватися державною мовою, особливо під час роботи на державній службі та у сфері обслуговування громадян. Саме так прийнято у всіх цивілізованих країнах, і ми повинні також навести лад у нашій мовній сфері – підтримати державну мову і врегулювати помірне, а не надмірне вживання російської мови в українському інформаційному просторі. Ситуація з російською агресією на Донбасі – це також наслідок неналежної підтримки державної мови в цьому регіоні”, – зазначила вона.
Радіоведуча Анастасія Передрій також не проти, аби проект мав майбутнє.
“Якщо закон ухвалять, то радіо тільки виграє. У Луцьку це не так відчутно, бо більшість станцій, які транслюються у нас, і так україномовні. Але чим далі на Схід – тим ситуація гірша. Багато “діджеїв” говорять російською в ефірі. Можна переплутати, в якій країні ти живеш”, – зазначила вона.
Чути на польському радіо лише польську мову, на німецькому – німецьку, на британському – англійську – це нормальне явище, – переконана журналістка і зауважила, що робити 100 % український ефір неважко.
“Я працюю на радіо “Країна ФМ”, яке мовить у понад 10 містах України. Контент у нас – виключно державною мовою. Правду кажучи, його часом створюють люди, які в житті розмовляють російською. У них це виходить добре. Неправда, що російськомовним незручно чи важко. Все можливо. Упораємося”, – сказала Настя.
Натомість голова громадської організації “Переселенці Криму та Донбасу”, а раніше радіожурналіст Олена Черенкова переконана: законопроект про мову – це всього лише політична спекуляція.
“Я вважаю, що він взагалі недоречний. Моя думка, як журналіста, як голови громадської організації, така: як тільки піднімають питання української мови, її розповсюдження, заборони російської мови чи ще щось, то треба дивитися, звідки стирчать вуха. Це обов’язково вуха якоїсь політичної спекуляції”, – зазначила вона.
З приводу українізації у далекому 1919 році висловлювався й громадський і політичний діяч, останній гетьман України Павло Скоропадський. Зокрема він відзначив, що в українців є жахлива риса – нетерпеливість і бажання отримати все й одразу. А, як відомо, хто хоче все одразу – в результаті не отримає нічого.
Подаємо висловлювання Скоропадського мовою оригіналу:
“Например, с языком: они считают, что русский язык необходимо совершенно вытеснить. Помню, как пришлось потратить много слов для депутации, которая настаивала на украинизации университета Св. Владимира. Причем интеллигенции на Украине почти нет: все это полуинтеллигенция. Если они, т.е. Директория, не образумится и снова выгонит всех русских чиновников и посадит туда всех своих безграмотных молодых людей, то из всего этого выйдет хаос, не лучше того, что было при Центральной Раде. Когда я говорил украинцам: “Подождите, не торопитесь, создавайте свою интеллигенцию, своих специалистов по всем отраслям государственного управления” они сейчас же вставили на дыбы и говорили: “Це неможливо”.
***
Так чи інакше, законопроект про мову вже зареєстрували. Як пояснив Ігор Гузь, попереду в нього ще довгий шлях проходження необхідної процедури: спочатку його мають розглянути у всіх профільних комітетах. Всього їх 17: це і Комітет з питань культури і духовності, Комітет з питань науки і освіти, Комітет з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України, Комітет з питань запобігання і протидії корупції, Комітет з питань національної безпеки і оборони та багато інших. Тільки після цього документ потрапить на розгляд та голосування депутатів. І, передбачає Ігор Гузь, Верховна Рада таки проголосує “за”.
