Тарас Романчук: “Можна було б спробувати себе в більш сильному чемпіонаті

Опорний півзахисник білостоцької «Ягеллонії» був однією із суперстар традиційного новорічного турніру з міні-футболу, який збирає у Луцьку відомих українських гравців.

Тарасові не звикати до гри в залі, адже його корені – в ковельському футзальному «Аперкоті». Свого часу йому не знайшлося місця в українському футболі, тож Тарас підкорив польський, розпочавши кар’єру за Бугом у друголіговій команді, а продовживши в Екстраклясі та Лізі Європи, йдеться у матеріалі щотижневика Волинські Новини №2 (50).

Цього сезону його «Ягеллонія» пішла зимувати у польському чемпіонаті на першому місці, вигравши 12 з 20 матчів першої половини сезону.

– У твоїй особистій статистиці в польському чемпіонаті нині 9 пунктів – 4 голи і 5 асистів. Знаю, що після вдалого початку чемпіонату тобою зацікавилися турецькі клуби…

– Коли прийшов до «Яги», підписав відразу п’ятирічний контракт. П’ять років – це своєрідна страховка, впевненість, стабільність. Але коли влітку і в ці дні мною почав цікавитися турецький «Коньяспор», то можна й задуматися, чи варто тоді було підписувати такий довгий контракт.

– То ти не проти поїхати до Туреччини?

– Можна було б спробувати себе в більш сильному чемпіонаті. Але сумніваюся в цій можливості – керівництво «Ягеллонії» зараз дуже загорілося можливістю стати чемпіоном Польщі. Чи погодяться вони продавати футболістів у цей момент – поки не знаю.

– Тарасе, цього року український чемпіонат проходить за системою, подібною до Екстракляси. У нас, щоправда, на відміну від Польщі, дві шістки, а не вісімки. Які плюси й мінуси такого регламенту?

– Відразу пригадується ситуація у минулому сезоні. «Подбескідзє» в першій частині набрало таку ж кількість очок, як команди, що посіли 7 і 8 місця, але відповідно до додаткових показників, грало у другій вісімці. Там змогли набрати тільки… одне очко й вилетіли в першу лігу. Дуже дивно було за тим спостерігати.

– То поляки проти такої системи?

– Я не сказав би так. Є різні думки. Мені цікаво було перейти на дві групи. Більше турів граємо, хоч і більше сил віддаємо. Відпустки зменшилися, бо термін чемпіонату продовжився. Наприклад, у грудні граємо тепер упритул до Різдва. Багато що залежить від головного спонсора Екстракляси – «Каналу Плюс». Телевізійникам важливо, щоб люди й узимку дивилися футбол, тоді зростають рейтинги.

– Яка інфрастурктура в «Ягеллонії»?

– Передусім виділю класну дитячу академію. Тренуємося за містом, це 20 км, їдемо туди автівками. Маємо три поля – одне велике і два менших, на яких розминаємося і відпрацьовуємо стандарти. Зробили й біля стадіону в Білостоці велике штучне поле. Тренування відбуваються і на центральному полі, особливо перед домашніми матчами.

– Як охарактеризуєш стиль гри команд Екстракляси?

– Усе ж це здебільшого оборонний футбол. Є сильні «Легія», «Лехія» і «Лех», хоч виграти може кожен у кожного. Інша тенденція – задіювання дуже багато молоді. За це клуби непогані гроші отримують від федерації. Вона підтримує в такий спосіб розвиток футболу й доплачує клубам. Познанський «Лех» заробив на цьому мільйон злотих.

– Якщо в Білосток приїде людина, яка не цікавиться футболом, вона швидко збагне, що в місті є команда Екстракляси?

– Не маю сумнівів! У всіх газетах останні сторінки віддано під «Ягеллонію» і її новини. У місті – білборди та прапори. Особливо багато напередодні домашніх ігор. У день матчу вболівальники збираються в центрі міста, усі в клубних футболках марширують на стадіон.

– Картинка трохи дисонує з українською…

– Рівень футболу, звісно, в Україні впав. А найбільший плюс польського – це непередбачуваність. І це дуже імпонує вболівальникам. Я спеціально простежив, що у вашому передостанньому турі на шести матчах було загалом трохи більш як п’ять тисяч глядачів. Моя команда тоді грала вдома і за температури у мінус сім градусів в Білостоці прийшло 10 тисяч… Середня відвіду¬ваність матчів «Ягеллонії» в цьому сезоні – 13 800 на матчі.