Історія художника-волинянина Жозефа Прессмана, який належав до Паризької школи

Художники у Парижі початку ХХ сторіччя… Франція, богемний Париж стали для них центром землі і магнітом, який обіцяв притулок, захист і можливості, яких вони були позбавлені у своїх рідних домівках у інших країнах Європи у 1905-1939 рр.

Вони прагнули віднайти таке обітоване місце, де можна вгамувати свій мистецький голод, насититися духом свободи творчості, яка можлива була лише тут у Парижі. Мандрівники заселяли мансарди і кафе Монпарнасу, тісно спілкувалися з такими ж шукачами нових вражень і створили свій особливий світ художників, який згодом отримав назву «Паризької Школи», – пишуть Хроніки Любарта.

«Божевільні часи! – писав Де Кіріко у 1925 році, – Сучасність, ця велика таємниця, живе на кожній вуличці Парижу!».

Багато з цих художників потім провели решту життя у Парижі, та все таки найчастіше їх асоціювали з тими країнами, де вони народилися і які вони покинули: Росія, Литва, Польща, Австрія, Німеччина, Італія, Іспанія, Болгарія та інші. А імена Марка Шагала, Амадео Модільяні, Пабло Пікассо зараз відомі в усьому світі.

Ох, і щастить же декому залишити непривітну батьківщину і втрапити у рай! Та людська доля – як іграшка в руках примхливої дитини! Радує, приносить втіху, а потім раптом падає і ламається на друзки…

Доля нашого земляка-волинянина, талановитого і скромного художника Жозефа Прессмана, який теж належав до Паризької школи, вражає своїми перипетіями, злетами і падіннями, втіхами і труднощами. 22 липня 2016 йому виповнилося б 112 років.

Народився майбутній художник у 1904 році в селі Берестечко Дубнівського повіту Волинської губернії. Навчався у Львівській академії мистецтва, а потім – у Варшаві. Відомо, що у 1925 році він мандрував по Середньому Сходу і Палестині. А у 1927 році оселився у Парижі, здійснивши свою мрію побачити твори Сезанна. Кожної неділі Жозеф відвідує музеї і галереї Парижу, де надихається полотнами французьких майстрів, і одночасно навчається в Академії Рансона. В цей же час він отримує французьке громадянство.

У житті молодого талановитого художника все складається якнайкращим чином. Жозеф багато малює: це пейзажі, портрети, твори у жанрі «ню» у експресіоністській манері, характерній для Паризької школи, а також настінні розписи. У 1929 році його роботи виставляють в Осінньому салоні Парижу 1929 року, виставці Незалежних художників і в Тюїльрі.

Ще одним цікавим явищем мистецького життя Парижу того часу була діяльність неформальної групи українських художників із Росії та Галичини, які за традиціями богемного життя також збиралися і спілкувалися у кафе і студіях. Вони намагалися консолідувати українських діячів мистецтв і провели низку виставок у різних складах мистців. Серед найактивніших учасників групи були В. Полісадов, В. Перебийніс, С. Борачок, В. Хмелюк, Н. Глущенко, М. Кричевський, А. Грищенко та інші.

У 1930 році виставка Української групи у складі 20 художників, серед яких був і Жозеф Прессман, відбулася в паризькій галереї Studio 28 за адресою10, rue Tholozé.

Запрошення на виставку Української групи.

Ось так виглядає ця студія сьогодні, Тепер там – кінотеатр.

Сучасний вигляд Студія 28

Сьогодні мистецтвознавці стикаються з неоднозначною проблемою визначення національної приналежності того чи іншого діяча культури, особливо, коли доля закидала його у різні світи. Великий Леонардо, який сам називав себе «людиною світу», був італійським мистцем? Але ж більшу частину свого життя він жив і творив у Франції! А Пікассо? Безперечно, іспанський, але ж і французький також, чи не так? Та чи варто включати таких неспокійних творчих особистостей до клітки якоїсь однієї країни?

Факт участі Жозефа Прессмана у виставковій діяльності Української групи в Парижі свідчить про те, що він пам’ятав, що народився він саме тут, і саме Велика Волинь є його батьківщиною. Тому, згідно історичних реалій і підходів до ідентифікації мистців, можемо сказати, що цей талановитий художник єврейського походження, народжений на Волині часів Російської імперії та жив і працював у Франції. То чий він і якій країні належить?

Отож, молодий Жозеф Прессман багато працює і веде активну виставкову діяльність в паризьких салонах, стає знаменитим. Обставини складаються якнайсприятливішим чином: у 1931 році він підписує дуже вигідний контракт з галеристом Л. Зборовським, який купує майже всі його полотна. Про таких щасливчиків навіть промовляли приказку: «Живе, мов єврей в Парижі». Та невдовзі після підписання цього контракту галерист, на жаль, помирає, і справи вже не йдуть так гарно. Протягом короткого часу Прессмана підтримує баронеса Ротшильд. Отже, у житті художника почався період фінансової нестабільності, йому навіть доводиться підробляти муляром, щоб себе прогодувати.

1939 рік… З початком Першої світової війни приходить час страждань і нужди. Війна залишила на долі Прессмана рани фізичних і душевних мук, бо протягом усього того часу він був змушений переховуватись. Гітлерівська ненависть до євреїв та їх фізичне винищення у Європі набуло страхітливих масштабів, а більше половини художників-євреїв Паризької школи були замордовані у концентраційних таборах. Жозеф ховається у підвалах будинків, боїться жити вдома. Відомо, що його дружина кілька разів рятувала йому життя, ховаючи його у своїй шафі, коли важкі кроки гітлерівців гупали за дверима їхньої квартири.

Війна закінчується. Поступово заживають душевні рани, і Прессман знову повертається до живопису. Він бере участь у створенні мистецької групи «Художники – свідки свого часу», проводить персональні виставки у Сент Пласіді (1947, 1952, 1955, 1961, 1962), Маріньї (1950), у Виставці сучасних російських живописців і скульпторів «Франція – СРСР» (1945) і виставці, організованій Союзом радянських патріотів (1947). У 1951 році він був удостоєний Премії критики, в 1952 році – премії Бюхле у Швейцарії, а в 1971 році під час Осіннього салону відбулася його ретроспективна виставка. У 2008 році полотна Жозефа Прессмана були показані Києву у залах Українського дому на виставці «Українська Одіссея».

Після війни скромний мистець повністю занурився у творчість і уникав зайвої публічності, не брав участі у світському житті Парижу. Невідомо напевне час та місце його смерті, на жаль: 1967 рік чи 1970, Париж чи США?

Роботи Прессмана увібрали в себе дух свободи французької традиції експресіонізму, розвинувши їх у своєрідній чутливій і виразній авторській манері, унікальній кольоровій палітрі. Сьогодні його полотна зберігаються у найпрестижніших галереях і салонах Європи і Америки, є обов’язковими лотами усіх поважних світових аукціонів.

Та очевидно, що життя і творчість цього видатного художника ще досі достатньо не вивчені і не оцінені на його батьківщині. Такі дослідження і популяризація цієї інформації є завданням нащадків, які усвідомлюють зв’язок поколінь у власній національній і культурній самоідентифікації. У зв’язку з цим варто згадати ілюстроване видання дослідниць діяльності паризьких художників Надін Нєзавер (NadineNieszawer) і Дебори Прінк (PrincDéborah) «Єврейські художники Паризької школи. 1905-1939 рр.», яке вийшло друком у 2014році і містить інформацію про 178 живописців і скульпторів через усні свідчення їхніх сучасників та неопубліковані раніше унікальні документи.