Що лишилося від аеродрому, який діяв у Володимир-Волинському районі

Навесні 2014-го року нам усім відкрився страшний факт: армії в Україні немає. А ворог на кордонах стоїть. Багато хто запитував себе: як так могло статись? А все дуже просто – військо розікрали. Масштаби цього можна побачити на прикладі аеродрому, який діяв у селі Жовтневе Володимир-Волинського району.

Перший аеродром у цій місцині, як свідчать дослідження волинських краєзнавців, був ще за царських часів. Потім його добудовували поляки – кіньми навозили землю для валів, які ще й сьогодні можна побачити.  Та по-справжньому летовище розбудували після війни. До нього у жовтні 1951 року передислоковують 168-й винищувальний ордена Суворова III ступеня авіаційний полк.  Про масштабність аеродрому в Жовтневому свідчить те, що тут сідав літак із самим першим секретарем ЦК КПРС Микитою Хрущовим! Старожили ще розповідають, як це було.   – Тоді Хрущов приїжджав на нововолинські шахти дивитися, – пригадує Остап Сусваль. – Це десь був рік 58-й чи 59-й. Я тоді у школі вчився. Дорогу зробили, – пише ВІСНИК.

Нас, дітей, у галстуках, з квітами виставили. А він сів у машину – і дав газу! Ми тільки й встигли, що квітки на машину кинути.  Летовище у селі функціонувало до 1998 року. Тоді 442-й вертолітний полк, який тут розташовувався, розформували. А працювало у ньому до трьох тисяч осіб! З того часу інфраструктуру об’єкта розкрадають. Зараз там – пустка.  – Як тільки частину закрили, місцева рада відразу почала просити військових передати майно їй на баланс, – розповів Оваднівський сільський голова Сергій Панасевич. – Навіть пропонували відкрити аероклуб. Це ж які будівлі були! Із санвузлами! Їх же можна було під житло переобладнати! А яка їдальня, котельня, бокси… Все розтягли. Майно почали військові вивозити.

Коли ж стали знімати плити зі злітної смуги, то мій попередник домігся, аби їх трохи залишили і ми могли дорогу в селі прокласти. А вже після військових брали всі, хто хтів. Хто на хату, хто на сарай.     Нерозібраними сьогодні зосталися лише два приміщення. І то тільки тому, що спершу вкрали металеву драбину, а стіни високі, нема як зачепитися, щоб почати розбирати. Але в одній стіні вже є дірка – знайшлись «умільці», які розбирають будівлю знизу.    Єдиний діючий об’єкт – водонапірна башта. Її ж бо відразу віддали на баланс сільської ради.   Останнє, що залишилося розібрати на території колишньої вертолітної частини, – дороги. Точніше, одну. Бо решту вже зруйнували. Це ж треба додуматися – знімати асфальт, відкидати його набік і вибирати щебінь!

Він тут, треба сказати, якісний, а прошарок його товстий.   Але й така руїна, виявляється, має нині цінність для Міністерства оборони. Бо як не просять у сільраді віддати безкоштовно на баланс землі, які розміщені під колишнім аеродромом (а це до 300 гектарів), – не віддають.  – На сьогодні ми щомісяця отримуємо від Міноборони листи, аби їх звільнили від плати за землю, – пояснив Сергій Панасевич.

– До нинішнього року вони нічого не платили і мають більше мільйона заборгованості. Ми їм кажемо: звільнимо від податку, передайте нам землі, для Міноборони вони ж уже не становлять ніякої цінності. Ні! Почали гасити заборгованість. Уже в бюджет перерахували 170 тисяч гривень.   Коли на власні очі бачиш, що лишилося від аеродрому в Жовтневому, питання, чому наша армія була у такому жахливому стані в 2014-му, відпадають. І що цікаво – майно частини на мільйони гривень розграбували, а ніхто за це не відповів.  Наталка СЛЮСАР,  Волинська область